ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-1265/10/0211
Головуючий у 1-й інстанції: Сушко О.О.
Суддя-доповідач: Кузьмишин В. М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2011 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Кузьмишина Віталія Миколайовича
суддів: Мельник-Томенко Жанни Миколаївни
Залімського Ігоря Геннадійовича
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України м. Ладижин Вінницької області на постанову Ладижинського міського суду Вінницької області від 16 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління пенсійного фонду України м. Ладижин Вінницької області про перерахунок пенсії , -
В С Т А Н О В И В :
До Ладижинського міського суду Вінницької області звернулась ОСОБА_3 з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Ладижин Вінницької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії щодо перерахунку та виплати пенсії.
Постановою Ладижинського міського суду Вінницької області від 16.11.2010 року позов ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в м. Ладижин Вінницької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії щодо перерахунку та виплати пенсії задоволено, визнано дії відповідача щодо нарахування та виплати пенсії ОСОБА_3 не у відповідності зі ст.39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також зобов'язано відповідача здійснити перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю ОСОБА_3, як особі, постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком, розмір якої встановлений ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та здійснити перерахунок підвищення (доплати) до пенсії позивачу відповідно до ст.39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за проживання на території підвищеного радіоактивного забруднення, встановивши її на рівні мінімальної заробітної плати, з 29.04.2010 року та здійснити виплату даної пенсії із врахуванням проведених виплат.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Ладижинського міського суду Вінницької області від 16.11.2010 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3
Відповідно до п.1 ч.1 ст.197 КАС, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів у разі відсутності клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції –без змін, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у м. Ладижин Вінницької області, є особою, віднесеною до 4 категорії осіб, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи, та постійно проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю.
Згідно з ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю, до пенсії провадиться підвищення (доплата) у розмірі однієї мінімальної заробітної плати.
Відповідно до ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", особам, віднесеним до категорії 4, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком.
З огляду на те, що Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має вищу юридичну силу в порівняні з постановами Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року та №530 від 28.05.2008 року, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач протиправно виплачував позивачу додаткову пенсію та підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст.ст. 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" № 1058 від 09.07.2003 року, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Судова колегія не бере до уваги доводи відповідача, який вказує, що відповідно до ч. 3 ст. 28 вищевказаного Закону мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Заперечення, наведені управлінням Пенсійного Фонду України в м. Ладижині Вінницької області, не можуть бути прийняті судом з огляду на те, що згідно зі ст. 6 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством. Відповідно до ст. 2 Закону України “Про прожитковий мінімум” для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім’ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат, застосовується прожитковий мінімум, виходячи з вимог Конституції України та законів України.
Наявність норми ч. 3 ст. 28 “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” не є підставою для відмови в реалізації громадянами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, права на отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, яке гарантується Конституцією України.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про правомірність доводів суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на перерахунок та виплату з 29.04.2010 р. підвищення (доплати) до пенсії та додаткової пенсії, як особі, що постраждала від наслідків Чорнобильської катастрофи 4 категорії, проживаюча постійно в зоні посиленого радіоекологічного контролю, на підставі та в розмірах, встановлених ст.ст. 39, 51 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з урахуванням проведених виплат.
Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам Закону і підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України м. Ладижин Вінницької області залишити без задоволення, а постанову Ладижинського міського суду Вінницької області від 16 листопада –без змін.
Відповідно до ч.10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої в скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Кузьмишин Віталій Миколайович
Судді Мельник-Томенко Жанна Миколаївна
Залімський Ігор Геннадійович