ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 травня 2011 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/1438/11
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді – Довгопол М.В.,
при секретарі – Ворошилові Ю.В.,
за участю:
представника позивача - Шульгіна Г.Л.,
представника відповідача - Шкіля О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства Фірма "Кременчукпиво" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В:
18 лютого 2011 року Відкрите акціонерне товариство Фірма "Кременчукпиво" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002662301/0/1520 від 18.05.2010 року, № 0002662301/1/2531 від 09.08.2010 року, № 0002662301/2/3496 від 25.10.2010 року, 0002662301/3/19 від 06.01.2011 року, якими визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 83 960 грн., в тому числі за основним платежем - 46 167 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 37 793 грн., а також податкових повідомлень-рішень № 0002672301/0/1521 від 18.05.2010 року, № 0002672301/1/2532 від 09.08.2010 року, № 0002672301/2/3497 від 25.10.2010 року, 0002672301/3/48 від 13.01.2011 року, якими визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 101 591 грн., в тому числі за основним платежем - 67 727 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 33 864 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені всупереч чинному законодавству, тому підлягають скасуванню. Вказував, що порушення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в частині податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості товарів зафіксовано в акті перевірки без підтвердження належними доказами, а порушення Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено безпідставно, оскільки контрагенти позивача на момент здійснення господарських операцій були зареєстровані платниками ПДВ, а обов'язок перевіряти відомості щодо внутрішньої організації виробничого процесу контрагентів, відображення ними даних у податковій звітності на позивача законодавством не покладено.
У судовому засіданні представник позивача також зазначав, що під час перевірки відповідачем не були враховані акти списання товарів на загальновиробничі витрати від 28.12.2007 року та 31.12.2007 року, акт уцінки товарів від 31.12.2008 року, які підтверджували відсутність порушень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також не надано належної уваги тому, що право позивача на податковий кредит з податку на додану вартість підтверджено податковими накладними, видатковими накладними, актами виконання робіт, платіжними документами, якими ПДВ сплачено в ціні товарів.
Представник позивача у судовому засіданні просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.
У запереченнях відповідач посилався на те, що в ході проведення планової виїзної перевірки позивача за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року встановлено порушення пп. 5.3.2. п. 5.2., пп. 5.2.1. п. 5.2., п. 5.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 46 167 грн., а також пп. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 67 727 грн. Висновки перевірки підтверджено документами, які досліджувалися під час перевірки. За таких обставин винесено податкові повідомлення-рішення, якими визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 46 167 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 37 793 грн., а також податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 67 727 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 33 864 грн.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, свідка ОСОБА_4, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач Відкрите акціонерне товариство фірма «Кременчукпиво»зареєстрований як юридична особа 05.03.1997 року, ідентифікаційний код 00382645, станом на дату розгляду справи перебуває в стані припинення підприємницької діяльності, рішення засновників (учасників) про припинення зареєстровано 22.12.2010 року, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 10.03.2011 року № 9042494.
У період з 06.04.2010 року по 17.04.2010 року державними податковими інспекторами Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції ОСОБА_4, Проценко С.М., Левицькою Г.О. проведено виїзну планову перевірку ВАТ фірма «Кременчукпиво»з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року, за результатами якої складено акт від 29.04.2010 року № 1795/23-209/00382645
Перевіркою встановлено та зафіксовано в акті перевірки порушення позивачем пп. 5.3.2. п. 5.2., пп. 5.2.1. п. 5.2., п. 5.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 46 167 грн., у тому числі занижено податок на прибуток за ІІІ квартал 2007 року в сумі 49 446 грн., за ІІІ квартал 2008 року в сумі 16 539 грн., за ІV квартал 2008 року в сумі 9601 грн., завищено податок на прибуток за ІV квартал 2007 року в сумі 29 419 грн.
Також перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 67 727 грн., у т.ч. за вересень 2008 року –524 грн., лютий 2009 року –840 грн., березень 2009 року –1077 грн., квітень 2009 року –65 286 грн.
За таких обставин Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією винесено податкове повідомлення-рішення № 0002662301/0/1520 від 18.05.2010 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 83 960 грн., в тому числі за основним платежем - 46 167 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 37 793 грн., а також податкове повідомлення-рішення № 0002672301/0/1521 від 18.05.2010 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 101 591 грн., в тому числі за основним платежем - 67 727 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 33 864 грн.
За результатами розгляду скарг позивача на вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, скарги позивача залишено без задоволення, податкові повідомлення-рішення –без змін.
З метою доведення нового граничного терміну погашення податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість згідно п. 5.3. Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 року № 253, Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією направлено позивачу податкові повідомлення-рішення № 0002662301/1/2531 від 09.08.2010 року, № 0002662301/2/3496 від 25.10.2010 року, 0002662301/3/19 від 06.01.2011 року із визначеним податковим зобов’язанням з податку на прибуток та податкові повідомлення-рішення № 0002672301/1/2532 від 09.08.2010 року, № 0002672301/2/3497 від 25.10.2010 року, 0002672301/3/48 від 13.01.2011 року із визначеним податковим зобов’язанням з податку на додану вартість.
Позивач не погодився із податковими повідомленнями-рішеннями, винесеними за результатами перевірки, та податковими повідомленнями-рішеннями, винесеними в ході процедури апеляційного узгодження податкового зобов'язання в адміністративному порядку, у зв'язку з чим оскаржив їх до суду.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням –рішенням № 0002662301/0/1520 від 18.05.2010 року, № 0002662301/1/2531 від 09.08.2010 року, № 0002662301/2/3496 від 25.10.2010 року, 0002662301/3/19 від 06.01.2011 року, якими визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 83 960 грн., в тому числі за основним платежем - 46 167 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 37 793 грн., суд виходить з наступного.
В акті перевірки від 29.04.2010 року № 1795/23-209/00382645 зафіксовано, що позивачем невірно відображено приріст залишків запасів за 2-ге півріччя 2007 року по рядкам А1, А 3 додатку К1 декларацій з податку на прибуток, а саме, встановлено, що вартість залишків запасів та готової продукції (рядки А1 та А3 додатку К1) станом на 01.07.2007 року становила 502 611 грн., вартість сировини (ячмінь пивоварний для виробництва солоду), придбаної у 2 –му півріччі 2007 року склала 300 009,40 грн. без ПДВ ( в т.ч. за 3 квартал 2007 року –202 575 грн., за 4 квартал 2007 року –97434,45 грн.) згідно накладних СПОП «Відродження», СТОВ «Пальміравідгодівля», СТОВ «Шрамкінський МТО», реалізація продукції (солоду) у 2 –му півріччі 2007 року здійснена на суму 70 000 грн., в тому числі, у 3 кварталі 2007 року – на 15 000 грн., у 4 кварталі 2007 року –на 55 000 грн. Іншої реалізації продукції, сировини, матеріалів в даному періоді не встановлено.
Таким чином за висновками перевірки, вартість залишків запасів та готової продукції (рядки А1, А3 додатку К 1 декларації з податку на прибуток) на кінець 2007 року мала становити 732 620 грн. (502 611 + 300 009 –70 000), натомість позивачем відображено суму 652 479 грн., у зв'язку з чим розбіжність склала 80 141,5 грн. Оскільки дані рядків А1, А3 беруть участь у формуванні загальної суми балансової вартості запасів, розбіжність призвела до заниження загальної суми балансової вартості запасів. В результаті даного порушення занижено скоригований валовий дохід за ІІІ квартал 2007 року на 197 782 грн. та завищено скоригований валовий дохід за ІV квартал 2007 року в сумі 117 640 грн., заниження в цілому склало 80 141 грн.
Згідно пункту 5.9. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).
У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.
У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.
Відповідно до п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 року № 246 (надалі –П(с)БО 9), запаси - активи, які: утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.
Пунктом 6 П(с)БО 9 визначено, що для цілей бухгалтерського обліку запаси включають:
- сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;
- незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу;
- готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;
- товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;
- малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;
- поточні біологічні активи, якщо вони оцінюються за цим Положенням (стандартом), а також сільськогосподарська продукція і продукція лісового господарства після її первісного визнання.
Згідно п. 16. П(с)БО при відпуску запасів у виробництво, з виробництва, продаж та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з таких методів: ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої собівартості; собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); нормативних затрат; ціни продажу.
Перевіркою встановлено та не заперечується позивачем, що протягом перевіряємого періоду з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року при визначенні приросту/убутку запасів ВАТ фірма «Кременчукпиво»застосовувався метод вартості перших за часом надходження запасів (ФІФО).
Відповідно до п. 20 П(с)БО оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство (відображені у бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів.
Згідно вимог наказу Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 року № 143 "Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання", чинного на час існування спірних правовідносин, у декларації з податку на прибуток підприємств підлягає заповненню рядок 01.2. «приріст балансової вартості запасів», який впливає на визначення суми скоригованого валового доходу, а також рядок 04.2. «убуток балансової вартості запасів», який впливає на визначення суми скоригованих валових витрат. Зазначені рядки заповнюються на підставі даних додатку К1 до декларації з податку на прибуток.
Як вбачається із декларацій позивача з податку на прибуток за півріччя 2007 року, ІІІ квартал 2007 року, ІV квартал 2007 року, та додатків К1 до них, позивачем не було відображено у додатку К1 до декларації за ІІІ квартал 2007 року збільшення показників рядків А1 (балансова вартість запасів на складах (місцях зберігання) та А3 (балансова вартість запасів у готовій продукції) у зв’язку із придбанням сировини (ячмінь пивоварний для виробництва солоду), у 3 кварталі 2007 року вартістю 202 575 грн. згідно накладних СПОП «Відродження»№ 34 від 23.08.2007 року, СТОВ «Пальміравідгодівля»№ 707 від 05.09.2007 року, № 696 від 04.09.2007 року, що призвело до заниження показника приросту (убутку) балансової вартості запасів, а відповідно і до заниження скоригованого валового доходу на суму 197 782 грн. За даними декларації з податку на прибуток за ІV квартал 2007 року з урахуванням додатку К1 перевіркою встановлено завищення валового доходу на суму 117 640 грн. За таких обставин в цілому за 2007 рік позивачем занижено скоригований валовий дохід за 2007 рік на суму 80 141 грн.
Таким чином, в ході судового розгляду знайшов підтвердження висновок перевірки про заниження позивачем валового доходу за 2007 рік на суму 80 141 грн.
Посилання представника позивача на те, що під час перевірки відповідачем не були враховані акти списання товарів на загальновиробничі витрати від 28.12.2007 року та 31.12.2007 року, суд оцінює критично з огляду на наступне.
В ході проведення перевірки головою правління ВАТ фірма «Кременчукпиво»Курганською Л.А. були надані пояснення з приводу вищевказаного порушення, в яких зазначено, що придбання ячменю на суму 300 009 грн. та продаж солоду на суму 70 000 грн. змінювало рядок «вартість запасів у готовій продукції»(40 809 + 300 009 –70000) = 270 818, що є не меншою розрахунку підприємства (сума 363 376). Будь-яких посилань на те, що перевіряючим не враховано акти списання товарів на загальновиробничі витрати, пояснення не містить.
Згідно додатку № 4 до акту перевірки «Узагальнений перелік документів, які було використано при проведенні перевірки»перевіряючим суцільним порядком досліджено оборотно-сальдові відомості по рахункам, журнали-ордери, наборки валових доходів і витрат, при цьому вплив актів списання товарів на загальновиробничі витрати на убуток/прибуток запасів не зафіксовано.
Позивачем на вимогу суду не надано оборотно-сальдових відомостей по рахункам, на яких обліковувалися сировина та інші запаси, тому не підтверджено зміну показників балансової вартості запасів у зв'язку із вказаними актами списання товарів.
Крім того, суд враховує, що наказом Міністерства статистики України від 21.06.1996 року № 193 затверджено типові форми первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів, до яких акти списання товарів на виробничі витрати не віднесено. Накладні на внутрішнє переміщення товарів відповідно до вимог наказу Міністерства статистики відсутні.
За таких обставин, позивачем не доведено наявність актів списання на момент перевірки та пред’явлення їх перевіряючим, у зв'язку з чим суд також не може брати їх до уваги, а також не підтверджено той факт, що акти списання вплинули на визначення показників балансової вартості запасів.
Що стосується пояснення голови правління ВАТ фірма «Кременчукпиво»Курганської Л.А., то вони не спростовують факт порушення підприємством п. 5.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки не враховують зміну вартості запасів на складах (рядок А1 додатку К1 до декларації), а також заниження саме у ІІІ кварталі 2007 року валових доходів у зв’язку із невідображенням приросту запасів, містять лише приблизний розрахунок убутку/прибутку балансової вартості запасів за 2007 рік
Беручи до уваги наведене, висновок перевірки суд вважає таким, що ґрунтується на положеннях Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
В акті перевірки також встановлено, що позивачем завищено задекларовані показники у рядку 04.2 «убуток балансової вартості запасів»декларацій з податку на прибуток в сумі 104 559 грн., в тому числі за ІІІ квартал 2008 року в сумі 66 154 грн., за ІV квартал 2008 року в сумі 38 405 грн., оскільки згідно додатку К1 декларації з податку на прибуток (рядок А1) на підприємстві станом на 01.07.2008 року обліковувалися залишки запасів на складах вартістю 275 843 грн., станом на 01.10.2008 року вартість запасів склала 209 689 грн., станом на 31.12.2008 року –171 284 грн., разом з тим, встановлено, що ВАТ «Кременчукпиво»у 2-му півріччі 2008 року продажу запасів не здійснювало.
Згідно наданого в ході перевірки пояснення голови правління ВАТ фірма «Кременчукпиво» з приводу вказаного порушення у 2-му півріччі 2008 року підприємство мало витрати, які були безпосередньо пов'язані із господарською діяльністю підприємства : списання палива, ТМЦ, проводився ремонт основних засобів, ТМЦ були введені в експлуатацію, що і привело до зменшення залишків станом на 31.12.2008 року.
На вказане пояснення в акті перевірки з посиланням на пп. 5.3.2. п. 5.3 ст. 5, пп. 8.7.1. п. 8.7. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»було вказано, що витрати на ремонт та інші поліпшення основних фондів, які підлягають амортизації, не відносяться до складу валових витрат, а тому не беруть участі у проведенні приросту (убутку) запасів.
В ході з’ясування судом обставин зменшення позивачем показника А1 додатку К1 до декларацій з податку на прибуток за ІІІ та ІV квартали 2008 року, представником позивача не надано як обґрунтованих пояснень щодо підстав зменшення вартості запасів, так і документів на їх підтвердження. За умови ж відсутності документів, згідно яких зменшено запаси, правомірність зменшення вартості запасів позивачем не доведена.
Доводи представника позивача, що зменшення вартості запасів здійснено у зв'язку із актом уцінки товарів від 31.12.2008 року, суд оцінює критично, оскільки згідно абз. 7 п. 5.9. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»якщо платник податку приймає рішення про уцінку (дооцінку) запасів згідно з правилами бухгалтерського обліку, то така уцінка (дооцінка) з метою податкового обліку не змінює балансову вартість запасів та валові доходи або валові витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням таких запасів.
З огляду на викладене, суд вважає висновок перевірки про завищення позивачем скоригованих валових витрат за 2008 рік на суму 104 559 грн., в тому числі за ІІІ квартал 2008 року на суму 66 154 грн., за ІV квартал 2008 року на суму 38 405 грн. обґрунтованим.
Таким чином, відповідачем правомірно констатовано заниження позивачем податку на прибуток в сумі 46 167 грн., у зв'язку з чим донараховано вказану суму оскаржуваними податковими повідомленнями –рішеннями.
Що стосується застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 37 793 грн., суд виходить з наступного.
Відповідно до пп. б п. 4.2.2. п. 4.2. статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-III, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
Згідно пп. 17.1.3.п. 17.1. статті 17 Закону України № 2181 у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Із аналізу вищезазначених положень вбачається, що штрафні санкції розраховуються від суми, яка була донарахована контролюючим органом (загальної суми недоплати), але не більше п’ятдесяти відсотків такої суми, незалежно від періодів, що минули. Отже, пп. 17.1.3. п. 17.1. статті 17 Закону України № 2181 визначені межі загального розміру санкції, а не окремо за кожний період.
Враховуючи те, що Кременчуцькою ОДПІ було донараховано позивачу за результатами перевірки податкове зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 46 167 грн. (за основним платежем), то і штрафна санкція повинна бути обрахована із цієї суми, а саме 46 167 грн. : 50% = 23 083,50 грн.
Проте, як встановлено із розрахунку штрафних санкцій, наданого відповідачем суду, штрафні санкції були безпідставно обраховані із суми 75 586 грн., що склало 37 793 грн.
Отже, позивачу безпідставно нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 14 709 грн. 50 коп. (37 793 –23 083,50), тому в цій частині оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
В іншій частині оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0002662301/0/1520 від 18.05.2010 року, № 0002662301/1/2531 від 09.08.2010 року, № 0002662301/2/3496 від 25.10.2010 року, 0002662301/3/19 від 06.01.2011 року є правомірними та винесені відповідачем на підставі, в межах повноважень, наданих йому законом, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мали значення для прийняття таких рішень.
Надаючи оцінку податковим повідомленням –рішенням № 0002672301/0/1521 від 18.05.2010 року, № 0002672301/1/2532 від 09.08.2010 року, № 0002672301/2/3497 від 25.10.2010 року, 0002672301/3/48 від 13.01.2011 року, якими визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 101 591 грн., в тому числі за основним платежем - 67 727 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 33 864 грн., суд виходить з наступного.
В акті перевірки від 29.04.2010 року № 1795/23-209/00382645 зафіксовано, що позивачем на порушення пп. 7.4.4. п. 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(надалі –Закон України «Про ПДВ») завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 67 768 грн., сформований по господарським відносинам із контрагентами ТОВ «Джерело»та ПП «Монолітбудтранс».
Згідно пп. 7.4.4. п. 7.4. статті 7 Закону України «Про ПДВ», чинного на час виникнення спірних правовідносин, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про ПДВ” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.
Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).
З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.
Судом встановлено, що позивач ВАТ фірма «Кременчукпиво»у перевіряємому періоді був зареєстрований платником ПДВ згідно свідоцтва від 30.06.2004 року № 23705641, індивідуальний податковий номер 003826416033, що зафіксовано в акті перевірки та не заперечується сторонами.
28.08.2008 року між позивачем (Замовник) та ТОВ «Джерело»(Генпідрядник) було укладено договір генпідряду, згідно якого Замовник доручає, а Генпідрядник забезпечує відповідно до умов Договору, згідно дефектних актів і технічних рішень, погоджених Замовником, поетапне виконання будівельних і ремонтно-будівельних робіт на об’єкті Замовника, яким є будівля головного корпусу ВАТ фірма «Кременчукпиво» і допоміжні споруди (п.п. 1, 2 Договору).
Згідно п. 24 Договору розрахунки за виконані роботи будуть здійснюватися поетапно на підставі актів виконаних робіт форми КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3 проміжними платежами в міру виконання робіт, щомісячно.
Право ТОВ «Джерело»здійснювати будівельну діяльність підтверджувалося ліцензією Державного комітету України з будівництва та архітектури серії АБ № 104297 строком з 26.04.2005 року по 26.04.2010 року.
На виконання умов договору генпідряду сторонами договору були підписані акти приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в: №145 від 03.09.2008 року, № 79 від 30.09.2008 року, № 221 від 24.10.2008 року, № 79 від 07.11.2008 року, № 221 від 19.11 2008 року, № 230 від 05.12.2008 року на загальну суму 238 838 грн., в тому числі ПДВ –39 758,46 грн., до яких додано відомість ресурсів до актів приймання виконаних підрядних робіт, довідки про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3.
Акти приймання виконаних підрядних робіт складені відповідно до вимог Наказу Державного комітету статистики та Державного комітету з будівництва та архітектури від 21.06.2002 року № 237/5 «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві». Зауважень до оформлення актів в акті перевірки також не зафіксовано.
На підтвердження факту виконання підрядних робіт згідно договору від 28.08.2008 року ТОВ «Джерело»видано податкові накладні: № 2 від 04.09.2008 року на суму 11 135,74 грн., в т.ч. ПДВ –1855,96 грн., № 3 від 30.09.2008 року на суму 21 393,26 грн., в т.ч. ПДВ –3 565,54 грн., № 4 від 30.09.2008 року на суму 66 227,54 грн., в т.ч. ПДВ –11 037,92 грн., № 1 від 24.10.2008 року на суму 3000 грн., в т.ч. ПДВ –500 грн., № 3 від 27.10.2008 року на суму 287,69 грн., в т.ч. ПДВ –47,95 грн., № 4 від 28.10.2008 року на суму 3 484,74 грн., в т.ч. ПДВ –580,79 грн., № 5 від 29.10.2008 року на суму 3 262,07 грн., в т.ч. ПДВ –543,68 грн., № 6 від 29.10.2008 року на суму 14 162,64 грн., в т.ч. ПДВ –2 360,44 грн., № 1 від 06.11.2008 року на суму 21 651,92 грн., в т.ч. ПДВ –3 608,65 грн., № 7 від 19.11.2008 року на суму 25 336,22 грн., в т.ч. ПДВ –4 222,70 грн., № 8 від 21.11.2008 року на суму 13 063,54 грн., в т.ч. ПДВ – 2 177,26 грн., № 2 від 05.12.2008 року на суму 55 545,40 грн., в т.ч. ПДВ –9 257,57 грн.
Зазначені податкові накладні оформлені згідно вимог пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про ПДВ», підписані та скріплені печаткою ТОВ «Джерело», який на момент їх видачі мав статус платника ПДВ.
Загальна сума ПДВ 39 758,46 грн. згідно вказаних податкових накладних була включена позивачем до податкового кредиту у вересні 2008 року, жовтні 2008 року, листопаді 2008 року, квітні 2009 року, що зафіксовано в акті перевірки та підтверджується даними податкових декларацій позивача з ПДВ за перевіряємий період.
Розрахунки позивача із ТОВ «Джерело»за виконані підрядні роботи здійснювалися безготівковим порядком, про що свідчать наявні у справі банківські виписки
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Судом встановлено, що фактичне виконання договорів підряду між позивачем та ТОВ «Джерело» підтверджено первинними документами, типові форми яких визначені наказом Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 року № 237/5.
Таким чином, позивачем правомірно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ по господарським операціям із ТОВ «Джерело»на підставі податкових накладних, отриманих в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, що ґрунтується на вимогах Закону України «Про ПДВ».
За таких обставин висновок перевірки про завищення позивачем податкового кредиту по господарським відносинам із ТОВ «Джерело»є необґрунтованим.
Доводи відповідача про нікчемність договору підряду позивача з ТОВ «Джерело»суд оцінює критично з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Джерело»підтверджується первинними документами, копії яких наявні у справі та були досліджені судом під час розгляду справи, доказів щодо відсутності факту виконання підрядних робіт відповідачем не надано.
Крім того, відповідачем не доведено, що договори підряду позивача з ТОВ «Джерело»були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, не надано доказів про наявність умислу сторін, тобто, що вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.
Посилання відповідача на те, що чисельність працівників ТОВ «Джерело»складала 2 особи, і їх силами неможливо було виконати підрядні роботи згідно вказаною в актах трудомісткістю робіт, а також на відсутність основних засобів у товариства, не є підтвердженням нікчемності укладеного договору, оскільки товариство могло використовувати залучені трудові ресурси, а роботи за дорученням позивача (замовника) могли виконувалися із застосуванням його матеріалів, що передбачалося у договорі генпідряду.
Незнаходження ТОВ «Джерело»за місцезнаходженням, про що зазначено в акті перевірки позивача, також не має наслідком згідно вимог чинного законодавства нікчемності укладеного договору та не свідчить про його невиконання.
Що стосується господарських відносин позивача та Приватного підприємства «Монолітбудтранс», суд приходить до наступних висновків.
Перевіркою встановлено та підтверджується наявними у справі матеріалами, що позивачем у квітні 2009 року було включено до податкового кредиту суму ПДВ 28 009,33 грн. на підставі податкових накладних Приватного підприємства «Монолітбудтранс»: № 01/11-02 від 01.11.2008 року на суму 52 983 грн., в т.ч. ПДВ –8 830,50 грн., № 03/11-02 від 03.11.2008 року на суму 58 937 грн., в т.ч. ПДВ –9 822,83 грн., № 04/11-02 від 04.11.2008 року на суму 56 136 грн., в т.ч. ПДВ –9 356 грн.
Господарські відносини позивача з ПП «Монолітбудтранс», суми ПДВ по яким були віднесені до податкового кредиту, виникли у зв’язку з придбанням позивачем бетону, а також послуг із доставки бетону.
На підтвердження факту господарських операцій ПП «Монолітбудтранс»були оформлені наступні документи: накладні № 01/11-02 від 01.11.2008 року на бетон М-300 90 м. куб., № 03/11-02 від 03.11.2008 року на бетон М-200 112 м. куб., № 04/11-02 від 04.11.2008 року на бетон М-300 87 м. куб., а також акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) - доставки бетону бетонозмішувачем - № 01/11-02 від 01.11.2008 року, № 03/11-02 від 03.11.2008 року, № 04/11-02 від 04.11.2008 року.
Згідно пояснень позивача в ході проведення перевірки та під час розгляду справи бетон, придбаний у ПП «Монолітбудтранс», був використаний при ремонті підлоги у головній будівлі ВАТ фірма «Кременчукпиво», ремонтні роботи проводилися ТОВ «Харківбудматеріали».
Як вбачається із договору підряду №10/10 від 10.10.2008 року, укладеного позивачем (Замовник) та ТОВ «Харківбудматеріали»(Підрядник), замовник доручає виконати перелік робіт у наступному орієнтовному обсязі: укладка бетонної основи проектною товщиною 100 мм на загальній площі 750 кв. м., укладка бетонної основи проектною товщиною 100 мм на загальній площі 3 200 кв. м., укладка епоксидного покриття Peran STB Compact середньої товщини 2,5 –3, 0 мм на загальній площі 3200 кв.м., укладка бетонної основи проектною товщиною 130 мм на загальній площі 750 кв. м. (п. 1.2. Договору). Роботи по Договору виконуються Підрядником із власних матеріалів, доставка цих матеріалів та обладнання для виконання робіт здійснюється транспортом Підрядника або за його рахунок (п. 1.4. Договору). Загальна вартість матеріалів і робіт, виконуваних Підрядником, складає 1 418 945,50 грн., в т.ч. ПДВ –236 490 грн. Ціна за облікову одиницю обсягу виконуваних робіт вказана у протоколі узгодження договірної ціни (п.п. 2.1., 2.2. Договору)
В ході виконання зазначеного договору ТОВ «Харківбудматеріали»були оформлені акти здачі-приймання виконаних робіт № 1 від 12.11.2008 року на суму 50 402,63 грн., в т.ч. ПДВ –8400,44 грн., № 2 від 12.11.2008 року на суму 35 661,97 грн., в т.ч. ПДВ – 5 493,66 грн., № 3 від 12.11.2008 року на суму 75 801,95 грн., в т.ч. ПДВ –12 633,66 грн., на загальну суму 161 866,55 грн., в т.ч. ПДВ –26 527,76 грн.
Зазначені акти складені без дотримання форми, передбаченої наказом Державного комітету статистики та Державного комітету з будівництва та архітектури від 21.06.2002 року № 237/5 «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві», та не підписані з боку позивача.
За таких обставин із вказаних документів неможливо встановити, яку кількість бетону було використано в ході виконання робіт та яку частину із виконаних робіт прийнято позивачем.
Розрахунок позивача про витрати бетону, виходячи із укладки 140 мм. на 2073,31 кв.м. (1-й поверх –751,81 кв. м., 2-й поверх –559 кв. м.., 3-й поверх –762,50 кв. м.), що склало 289 куб.м. та відповідало кількості бетону, придбаного у ПП «Монолітбудтранс»(289 куб. м. ), суд вважає необґрунтованим, оскільки за умовами договору підряду від 10.10.2008 року № 10/10 передбачалася укладка бетонної основи товщиною 100 мм. і лише на 750 кв. м. –130 мм.
Посилання позивача на висновок спеціаліста Кременчуцького відділення Полтавської ТПП № П-1143 від 15.12.2008 року на підтвердження фактичного використання бетону при укладці підлоги суд оцінює критично, оскільки у вказаному висновку надано відповіді на питання про технічний стан бетонної підлоги та нормативну кількість витрат бетону при товщині покриття 100 мм. Висновок про фактичну товщину бетонного покриття на площах, які укладалися ТОВ «Харківбудматеріали», не надавався.
А враховуючи те, що акти здачі-приймання виконаних робіт взагалі не підписані з боку позивача, факт виконання підрядних робіт в обсязі, зазначеному в актах, не є доведеним. Сума коштів, перерахована позивачем ТОВ «Харківбудматеріали»(140 000 грн.), є меншою за вказану в актах (161 866,55 грн.), при цьому згідно листа ТОВ «Харківбудматеріали» від 12.12.2008 року № 158 матеріали, придбані за перерахований аванс 140 000 грн., повернено позивачу на суму 21 484,94 грн.
Суд також бере до уваги те, що згідно протоколу узгодження договірної ціни до договору підряду від 10.10.2008 року № 10/10 вартість бетону для укладки підлоги входила до вартості підрядних робіт. Тому за відсутності належним чином оформлених актів приймання виконання підрядних робіт факт використання бетону саме позивача, придбаного у ПП «Монолітбудтранс», у відповідній кількості, не доведено.
Що стосується актів ПП «Монолітбудтранс»здачі-прийняття робіт (надання послуг) - доставки бетону бетонозмішувачем - № 01/11-02 від 01.11.2008 року, № 03/11-02 від 03.11.2008 року, № 04/11-02 від 04.11.2008 року, судом встановлено, що у позивача відсутні товарно-транспортні накладні чи інші документи, які підтверджують факт перевезення бетону, вид транспорту, кілометраж, у зв'язку з чим не доведено фактичне надання та обсяг наданих послуг.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем в порушення пп. 7.4.4. п. 7.4. статті 7 Закону України «Про ПДВ» включено до податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 28 009,33 грн. по господарським операціям із ПП «Монолітбудтранс»із придбання бетону та доставки бетону бетонозмішувачем, щодо яких документально не підтверджено фактичне виконання та зв'язок з господарською діяльністю позивача.
За таких обставин, висновок відповідача про заниження позивачем зобов'язання з ПДВ на суму 28 009,33 грн. є законним та обґрунтованим, тому відповідно до пп. 17.1.3. п. 17.1. статті 17 Закону України № 2181 правомірним є застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 14 004,67 грн. (28 009,33 х 50 %). В іншій частині, що стосується господарських відносин позивача із ТОВ «Джерело», висновок відповідача про заниження податкового зобов'язання з ПДВ не ґрунтується на вимогах Закону України «Про ПДВ».
Враховуючи вищенаведене, податкові повідомлення-рішення № 0002672301/0/1521 від 18.05.2010 року, № 0002672301/1/2532 від 09.08.2010 року, № 0002672301/2/3497 від 25.10.2010 року, 0002672301/3/48 від 13.01.2011 року, якими визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 67 727 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 33 864 грн. є правомірними в частині 28 009, 33 грн. основного платежу та 14 004,67 штрафних (фінансових) санкцій, у частині ж 39 717,67 грн. (67 727 –28009,33) основного платежу та 19 859,33 грн. (33864 –14 004,67) підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Як встановлено вище, податкові повідомлення-рішення № 0002662301/0/1520 від 18.05.2010 року, № 0002662301/1/2531 від 09.08.2010 року, № 0002662301/2/3496 від 25.10.2010 року, 0002662301/3/19 від 06.01.2011 року, якими визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 83 960 грн., в тому числі за основним платежем - 46 167 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 37 793 грн., підлягають визнанню протиправними та скасуванню в частині 14 709 грн. 50 коп. штрафних (фінансовими) санкцій.
Отже, позов підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.1., 7.4.4. п. 7.4. ст. 7, пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, статтями 2, 94, ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства Фірма "Кременчукпиво" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області № 0002662301/0/1520 від 18.05.2010 року, № 0002662301/1/2531 від 09.08.2010 року, № 0002662301/2/3496 від 25.10.2010 року, 0002662301/3/19 від 06.01.2011 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 14 709 грн. 50 коп. (чотирнадцять тисяч сімсот дев'ять гривень п'ятдесят копійок).
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області № 0002672301/0/1521 від 18.05.2010 року, № 0002672301/1/2532 від 09.08.2010 року, № 0002672301/2/3497 від 25.10.2010 року, 0002672301/3/48 від 13.01.2011 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 59 577 грн. (п'ятдесят дев'ять тисяч п'ятсот сімдесят сім гривень), в тому числі за основним платежем в сумі 39717 грн. 67 коп. , за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 19 859 грн. 33 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства Фірма "Кременчукпиво" витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 грн. 70 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 18 травня 2011 року.
Суддя М.В. Довгопол