УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22а-21354/11 Головуючий в 1 інстанції – Попов В. В.
Категорія 10.3.1 ( 3 ) Доповідач – Соколан Н. О.
П О С ТА Н О В А
Іменем України
19 квітня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Соколан Н.О.
суддів: Митрофанової Л.В., Михайлів Л.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Кривому Розі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу на постанову Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 09 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу про поновлення пропущеного строку та стягнення щомісячної соціальної допомоги, -
В С Т А Н О В И Л А:
У серпні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України Саксаганського району м. Кривого Рогу (надалі – УПФУ) про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, посилаючись на те, що йому, як дитині війни, у відповідності до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з січня 2006 року по липень 2009 року відповідачем не виплачується щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Тому просив суд поновити йому процесуальний строк звернення до суду і зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити щомісячну соціальну державну допомогу за зазначений період в розмірі 4587 грн. 10 коп.
Постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 09 грудня 2009 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано бездіяльність УПФУ щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, за період з 22.05.2008 року по липень 2009 року включно в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком неправомірною.
Зобов’язано УПФУ здійснити перерахунок і виплатити ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та за період з 22.05.2008 року по липень 2009 року включно в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була сплачена за цей період.
В апеляційній скарзі відповідач УПФУ ставить питання про скасування постанови суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального права в частині не врахування судом відсутності доказів поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом й не обґрунтоване застосування положень ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Порушення норм матеріального права відповідач вбачає в відсутності підстав у суду для визнання його дій неправомірними, оскільки на законодавчому рівні не врегульовано порядок обчислення підвищення до пенсії дітям війни. Судом не враховано неможливість застосовування показника мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» до спірних правовідносин, відсутність у відповідача бюджетних асигнувань для виплати позивачу допомоги й правомірність його дій відносно виплати допомоги на підставі п.8 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року № 530.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга УПФУ підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 отримує пенсію за віком та у відповідності до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» належить до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з доведеності неправомірності дій відповідача відносно виконання приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в частині нарахування та виплати підвищення до пенсії позивачу, як дитині війни, в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по липень 2009 року, що призвело до порушення прав позивача на своєчасне нарахування та отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, й з обов’язку відповідача у зв’язку з цим здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 у відповідності до вищевказаного Закону та виплатити відповідні суми на його користь.
Колегія суддів частково погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-IV дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема п. 12 ст. 71, було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 111 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 по справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Таким чином, з 01 січня 2007 року по 08 липня 2007 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи ст. 111 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» як такі, що прийняті пізніше в часі, у зв'язку з чим мали пріоритет порівняно зі спеціальною нормою – ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а починаючи з 09 липня 2007 року знову діє положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою передбачено підвищення пенсії дітям війни на 30% мінімальної пенсії за віком.
Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 6 цього Закону викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» таке підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів». Зазначені зміни набрали чинності з 01 січня 2008 року.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-п/2008 по справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Таким чином, з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 року чинна й на 2009 рік.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, виходячи з пріоритетності закону, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин у зв’язку з поширенням на них дії однакових юридичних актів, та враховуючи те, що в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідач не здійснював перерахунок та виплату щомісячного підвищення до пенсії ОСОБА_1, як дитині війни, а з 01.01.2008 року здійснював нарахування та виплату підвищення до пенсії в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 28.05.2008 року - в розмірі, визначеному п.8 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року № 530 (а.с. 8-11), дійшов вірного висновку про дію в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 року й обґрунтовано визнав дії відповідача щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії за вказані періоди неправомірними.
Погоджується колегія суддів із висновком суду першої інстанції щодо права позивача на перерахунок підвищення до його пенсії як дитині війни з 01 січня 2009 року по 31 липня 2009 року, оскільки положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2009 року не змінювався і її дія не призупинялася, а розмір підвищення відповідачем не коригувався.
Визначаючи розмір щомісячного підвищення до пенсії, який повинен нараховувати та сплачувати відповідач на користь позивача, на думку колегії суддів, суд першої інстанції вірно застосував розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч.1 ст. ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Виходячи з викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність, встановленого чинним законодавством на кожний бюджетний рік, зокрема ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст. 54 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік».
У зв’язку з цим, доводи відповідача щодо неврегульованості на законодавчому рівні порядку обчислення підвищення до пенсії дітям війни, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.
Посилання ж відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат підвищення до пенсії не може бути враховано колегією суддів як підстава для невиконання відповідачем своїх зобов’язань, встановлених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Крім того, питання фінансування видатків на реалізацію програми доплат дітям війни не є предметом розгляду цього спору.
Необґрунтованими вважає колегія суддів й доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо правомірності його дій стосовно нарахування та виплати соціальної допомоги в розмірі, визначеному п.8 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року № 530, з огляду на те, що вказаний нормативний акт суперечить положенням ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», які мають пріоритет у застосуванні до врегулювання спірних правовідносин.
Спростовуються матеріалами справи й висновками суду доводи апеляційної скарги відповідача щодо порушення судом першої інстанції вимог процесуального права в частині дослідження доказів щодо пропущення позивачем процесуального строку звернення до суду з позовом.
Отже, суд першої інстанції в межах позовних вимог прийняв правильне по суті рішення, що виключає підстави для його скасування.
Однак, приймаючи постанову, суд першої інстанції помилково не визначив кінцеву дату здійснення перерахунку та виплати підвищення до пенсії позивачу як дитині війни, що суперечить нормам КАС України, які передбачають можливість оскарження лише вчинених протиправних дій чи допущеної бездіяльності.
За таких обставин, колегія суддів, вважає необхідним змінити постанову суду, вказавши кінцеву дату періоду визнання неправомірною бездіяльності відповідача та проведення перерахунку підвищення до пенсії позивачу у 2009 році, а саме: по 31 липня 2009 року.
В іншій частині постанова суду відповідає вимогам процесуального та матеріального закону, й підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, п.1 ч.1 ст. 201, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
П О СТ А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області задовольнити частково.
Постанову Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 03 грудня 2009 року змінити.
Викласти абзац другий та третій резолютивної частини постанови в наступній редакції: «Визнати бездіяльність Управління пенсійного Фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 липня 2009 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком неправомірною.
Зобов’язати Управління пенсійного Фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообо’язкове державне пенсійне страхування» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 липня 2009 року включно в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена в цей період».
В іншій частині постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: