Справа №2-313

                                                                                                                                      2011 рік

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

          27 квітня 2011 року Новоазовський районний суд Донецької області у складі

судді                                                            Кацаренко І.О.

при секретарі                                                  Андріановій Т.І.,

за участю представника позивача адвоката                              ОСОБА_1,          розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Новоазовську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права спільної часткової власності, виділ частки з майна, визнання права власності,

в с т а н о в и в :

          24 березня 2011 року позивач звернулася до суду з зазначеним позовом до відповідача.

          В обгрунтування позовних вимог зазначала, що вона з 07.08.1982 року по 19.10.2010 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. 19.10.2010 року  шлюб між ними був розірваний.

          Під час перебування у шлюбі 26 грудня 2005 року вони з відповідачем по справі приватизували двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 51,7 кв.м, житловою площею 27,8 кв.м. Згідно свідоцтва Єдиної районної госпрозрахункової комісії з приватизації житлового фонду кожному з них у зазначеній квартирі належить по Ѕ частині. Крім двох ізольованих кімнат квартира має ще кухню, коридор, туалет, ванну кімнату, лоджію. Зараз у спальні зазначеної квартири живе їх з відповідачем дочка, якій вона, позивач, після виділу належної їй частини квартири в натурі має намір подарувати свою частку. У дочки з відповідачем склався порядок користування квартирою, в тому  числі жилими і нежилими приміщеннями. Просила винести рішення, яким припинити її і відповідача право спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_2; виділити їй, позивачу, спальню №3 площею 11,8 кв.м, відповідачу виділити кімнату №2 площею 16,0 кв.м, визнавши на ними право власності на зазначені кімнати, і залишивши місця загального користування –кухню, коридор, ванну, туалет, лоджію у спільному користуванні сторін. Також просила судові витрати, в тому числі на правову допомогу адвоката 1500 грн., стягнути з відповідача.

          У судовому засіданні представник позивача адвокат ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги свого довірителя з зазначених у позові підстав, просив задовольнити їх.          

Відповідач у судове засідання не з’явився, надав суду заяву, в якій просив розглянути справу в його відсутність. Проти задоволення позову ОСОБА_2 не заперечує, судові витрати просить поділити між сторонами порівну (а.с.18).

          Суд, вислухав представника позивача, беручи до уваги міркування відповідача щодо заявленого позову, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

          Так, у судовому засіданні судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 1982 по 2010 роки, що підтверджується даними паспорта позивача (а.с.8 зворот) і копією свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с.9).

Під час подружнього життя, 26 грудня 2005 року, сторони приватизували двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, ставши власниками Ѕ частини зазначеної квартири кожний, що підтверджується копією свідоцтва №1833 про право власності на житло  (а.с.26-27) і копією витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 18.05.2009 року (а.с.8а).

Відповідно до ч.1 ст.356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно ч.3 ст.358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Частина 1 ст.364 ЦК України передбачає, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Згідно ч.2 ст.367 ЦК України «у разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється».   

          З огляду на наведене суд вважає, що позов підлягає задоволенню з виділенням кожній стороні по кімнаті у спірній квартирі, оскільки відповідач дав згоду на виділ в натурі позивачу спальні, і не заперечував проти виділу йому в натурі іншої кімнати, зали.

          Місця загального користування залишити у спільному користуванні сторін.

          Оскільки при подачі позову позивач сплатила лише 51 грн. судового збору, а своїм рішенням суд виділяє кімнату і відповідачу, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави 51 грн. судового збору на підставі витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно на а.с.8.

          Оскільки відповідач у своїй письмовій заяві суду від 11.04.2011 року просив понесені позивачем витрати зі сплати правової допомоги поділити порівну, а позивач і її представник не заперечували проти цього, суд стягує з відповідача на користь позивача 750 грн. витрат зі сплати правової допомоги згідно довідки на а.с.13.

          Керуючись ст.ст.10,61,81,88,209,212-215 ЦПК України, ст.ст.356,358,364,367 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

          Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права спільної часткової власності, виділ частки з майна, визнання права власності задовольнити.

          Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на квартиру №5 (п’ять) у будинку №111 по вулиці 60 років СРСР у місті Новоазовську Донецької області.

Виділити ОСОБА_2 кімнату №3 (спальню) площею 11,8 кв.м квартири АДРЕСА_3, визнавши право власності на неї.

Виділити ОСОБА_3 кімнату №2 (залу) площею 16,0 кв.м квартири АДРЕСА_3, визнавши право власності на неї.

          Місця загального користування –кухню 5 площею 7,9 кв.м, коридор 1 площею 8,3 кв.м, туалет 7 площею 1,1 кв.м, ванну кімнату 6 площею 2,5 кв.м, лоджію 8 площею 3,5 кв.м залишити у спільному користуванні ОСОБА_2 і ОСОБА_3.          

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 частину понесених нею витрат на правову допомогу 750 грн..

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір 51 грн..

          Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Суддя