Справа №2-234

                                                            2011 рік

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І  М  Е  Н  Е  М      У  К  Р  А  Ї  Н  И

          28 квітня 2011 року Новоазовський районний суд Донецької області у складі:

судді                                                                                Кацаренко І.О.

при секретарі                                                                      Андріановій Т.І.

за участю позивача                                                            ОСОБА_1,

               представника третьої особи                              ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Новоазовську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа –Служба у справах дітей Новоазовської районної державної адміністрації Донецької області (далі –Служба у справах дітей), про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням з наступним  зняттям з реєстрації у ньому,

в с т а н о в и в :

          08 лютого 2011 року позивач звернулася до суду з зазначеним позовом до відповідачів, зазначаючи, що вона є власницею жилого будинку №12 по вулиці Первомайській у с.Роза Люксембург Розівської сільської ради Новоазовського району Донецької області. Відповідачі по справі –мешканці їх села, її сусіди. Відповідач ОСОБА_3 – мати чотирьох своїх дочок –відповідачів по справі –повнолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, неповнолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, і малолітніх ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 і ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4. У квітні 2008 року ОСОБА_3 попросила зареєструвати її і її дочок у належному їй, позивачу, жилому будинку, щоб вона, ОСОБА_3, змогла оформити допомогу на дітей. Вона, позивач, з людяності і співчуття до тяжкого матеріального і побутового становища сусідки погодилася на прохання ОСОБА_3 і прописала у себе в будинку останню зі всіма її дочками. У відповідачів було і є де жити –у будинку співмешканця відповідачки ОСОБА_3 по вул.Первомайській,20 у с.Р.Люксембург. Відповідачі не могли прописатися у будинку, де фактично жили, бо на будинок не мають документів. Домовленість між нею, позивачем, і ОСОБА_3 була така, що коли остання оформить допомогу на дітей, вона оформить права на будинок, в якому мешкає вона, ОСОБА_3,  і її родина, і зніметься з реєстрації у її, позивача,  будинку. Проте, від дня реєстрації у її будинку минуло вже три роки, а відповідач зі своїми дітьми і не думає зніматися з реєстрації, хоча вона, позивач, неодноразово просила її про це. Реєстрація у її, позивача, жилому будинку відповідачів завдає їй, позивачу, зайві витрати з оплати житлово-комунальних платежів. Просила на підставі ст.107 ЖК України визнати їх такими, що втратили право користування ним, з наступним зняттям з реєстрації у її жилому будинку.    

У судовому засіданні позивач підтримала свої позовні вимоги з зазначених у позові підстав, просила задовольнити їх.

          У судове засідання належним чином повідомлені про місце, дату і час розгляду справи в суді відповідачі не з’явилися, причину неявки суду не повідомили, з заявами про розгляд справи в їх відсутність в суд не зверталися, у зв’язку з чим суд зі згоди позивача (а.с.30) розглядає справу за їх відсутності з винесенням заочного рішення згідно ч.1 ст.224 ЦПК України.

          Представник третьої особи ОСОБА_2, повноваження якої підтверджені довіреністю на а.с.28, в судовому засіданні просила позов вирішити на розсуд суду. При цьому суду пояснила, що, дійсно, відповідачі проживають у ІНФОРМАЦІЯ_5 у будинку, який фактично належить співмешканцю ОСОБА_3, але на який юридично права ні на кого не оформлені. Дійсно, відповідач ОСОБА_3 отримує дуже добру соціальну допомогу на молодших дітей, але з-за пристрасті до алкоголю вона і її співмешканець не можуть зібрати необхідну для юридичного оформлення прав на будинок суму.

Суд, заслухав позивача, представника третьої особи, дослідивши письмові матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

          Так, судом встановлено, що позивач є власницею жилого будинку №12, розташованого по вулиці Первомайській у селі Роза Люксембург Новоазовського району Донецької області на підставі договору міни від 27.08.2003 року (а.с.18). Відповідачі, будучи прописаними у зазначеному будинку, в ньому не проживають з 09 квітня 2008 року, оскільки вибули і проживають постійно в селі Р.Люксембург Розівської сільської ради Новоазовського району Донецької області, вул.Первомайська, 20,  що підтверджується актом членів комісії –посадових осіб і депутата Розівської сільради від 24.02.2011 року (а.с.16).

          У відповідності до ч.2 ст.107 ЖК України у разі вибуття наймача та членів його сім’ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім’я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім’ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

          Суд, проаналізувавши добуті у судовому засіданні докази, вважає позов в частині визнання відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням, доведеним, оскільки факт їх вибуття з жилого будинку позивача на постійне місце проживання в інше жиле приміщення у цьому ж населеному пункті знайшов своє підтвердження у судовому засіданні.

          Між тим, суд вважає, що позов в частині зняття відповідачів з реєстраційного обліку у жилому будинку позивача не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть. Суд, відмовляючи позивачу в цій частині позовних вимог, виходить з того, що визнання відповідачів таким, що втратили право користування жилим будинком позивача, є підставою для зняття їх з реєстраційного обліку, але таке рішення є адміністративною функцією державних органів.

          За правилами ст.ст.81,88 ЦПК України суд стягує з відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на користь позивача понесені нею судові витрати зі сплати судового збору і витрат з ІТЗ по 22,50 грн. з кожної згідно квитанцій на а.с.5-6. Вимоги позивача щодо стягнення з відповідачів 600 грн. витрат на правову допомогу підлягають частковому задоволенню, оскільки, по-перше, суд задовольняє позов ОСОБА_1 частково, а, по-друге, суд не може погодитися з тим, що складання проекту позову по даній справі складає 600 грн. (а.с.10), і тому за надання правових послуг позивачу суд стягує з відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 по 100 грн. з кожної на користь позивача.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,60,79,81,88,212-215,224 ЦПК України, ст.107 ЖК України, суд

В  И  Р  І  Ш  И  В :

          Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа – Служба у справах дітей Новоазовської районної державної адміністрації Донецької області, про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням з наступним  зняттям з реєстрації у ньому задовольнити частково.

          Визнати ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 такими, що втратили право користування жилим будинком номер 12 (дванадцять) по вулиці Первомайській у селі Роза Люксембург Розівської сільської ради Новоазовського району Донецької області.

          У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 –відмовити.

          Стягнути з  ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 по 122 грн. 50 коп. з кожної витрат зі сплати судового збору, інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи в суді, а також витрат на правову допомогу.

          Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Суддя