Справа № 22- 547 - 2007 p.                          Головуючий у 1-й ін ст.  - Грипіч Л.А.

Доповідач - Оніпко О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

30 травня 2007 р.                                                                                             м.  Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого судді - Собіни І.М.  Суддів - Оніпко О.В.,  Ковалевича С. П. При секретарі - Сеньків Т.Б.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ТзОВ "Свиспан Лімітед" на рішення Костопільського районного суду від 23 березня 2007 р. в справі за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ "Свиспан Лімітед" про поновлення на роботі,  стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідача,  пояснення осіб,  що з"явились у судове засідання,  дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги,  колегія суддів .-

встановила:

Рішенням Костопільського районного суду від 23 березня 2007 р. позов ОСОБА_1 задоволено частково : поновлено позивачку на роботі на посаді сестри-господарки санаторія-профілакторія ТзОВ "Свиспан Лімітед" з 3.01.2007 р,  визнано недійсним запис у трудовій книжці позивачки про звільнення її за скороченням чисельності ( штату ) працівників,  стягнуто з відповідача на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 1604 грн. 67 коп. та 500 грн. у відшкодування моральної шкоди,  в решті позову відмовлено.

В поданій на рішення суду апеляційній скарзі відповідач вказує на його незаконність,  оскільки воно є незаконним та необгрунтованим,  суд застосував не той закон,  який належало застосувати,  вийшов за межі позовних вимог,  висновки суду суперечать обставин справи. Суд взяв до уваги протокол засідання профкому товариства від 26.12.2006 р. № 16,  у якому від руки дописано про недотримання вимог п.3  ст.  42 та  ст.  49-2 КЗпП України. Однак в оригіналі протоколу такий запис відсутній,  як і відсутні будь-які інші підстави такої відмови. Згідно вимог закону,  якщо відмова у наданні згоди профкому не має обгрунтування,  роботодавець має право звільнити працівника без такої згоди. Не відповідає дійсності висновок суду про те,  що позивачці не пропонувалась інша робота,  хоча вакантні місця на час її звільнення були. На час попередження Зеленської про наступне скорочення - 3.11.2006 р. - робочі місця були відсутні,  а 23.11.2006 р. виявилася вакантною посада прибиральника на території дільниці виробничого обслуговування,  12.12.2006 р. - тимчасово - одна посада складальника фанерного цеху,  з 29.12.2-6 р. - дві вакантні штатні одиниці прибиральника території. Під час засідання профкому 26.12.2006 р. позивачка відмовилася працювати у фанерному цеху за станом здоров"я,    а на посаду прибиральника - не дала згоди.

Суд не дав оцінки вказаним обставинам.  Позивачкою не доведено заподіяння їй відповідачем моральної шкоди,  однак суд стягнув з товариства 500 грн. у відшкодування такої шкоди. Просить рішення скасувати,  ухвалити нове,  яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню,  виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається,  що наказом від 3.11.2006 р. № 677 позивачка була попереджена про наступне скорочення посади сестри-господарки,  на якій вона працювала у відповідача,  а наказом від 29.12.2006 р. звільнена з роботи з 3.01.2007 р. за п. 1  ст.  40 КЗпП України.

Згідно вимог ч. 2  ст.  49-2 КЗпП України,  одночасно з попередженням про звільнення у зв"язку із змінами в організації і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві,  в установі,  організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю,  а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві,  в установі,  організації працівник за своїм розсудом,  звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

У відповідності до вимог  ст.  60 ЦПК України,  кожна сторона зобов"зана довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду 1-ї інстанції,  наведеним у рішенні щодо порушення відповідачем вказаної норми закону при звільненні позивачки,  оскільки в матеріалах справи,  окрім пояснень представника відповідача,  відсутні докази,  що ОСОБА_1 пропонували будь-яку іншу роботу,  однак остання від неї відмовилася.

Виступ на засіданні профкому начальника відділу Кудрі Т.М.  ( а.с.  8) з цього приводу не можна вважати як таку пропозицію з боку роботодавця,  так і відмову позивачки від неї.

У зв"язку з наведеним,  суд 1-ї інстанції обгрунтовано поновив позивачку на роботі та стягнув на її користь з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Посилання відповідача на недоведеність позивачкою вимог щодо завдання їй моральної шкоди також не заслуговують на увагу.

Суд встановив,  що звільнення ОСОБА_1,  проведене відповідачем з порушенням вимог законодавства про працю,  тому,  у відповідності зі  ст.  237-1 КЗпП України,  підлягають до задоволення і її вимоги про відшкодування моральної шкоди,  пов"язаної з ним,  оскільки це призвело до моральних страждань останньої,  втрати нею нормальних життєвих зв"язків та вимагало додаткових зусиль для організації її життя. Виходячи із засад розумності і справедливості,  суд обгрунтовано стягнув з ТзОВ "Свиспан Лімітед" на користь позивачки 500 грн. моральної шкоди.

Висновки суду відповідають вимогам закону і доказам,  перевіреним в судовому засіданні,  доводи апеляційної скарги їх не спростовують,  тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись  ст.  ст.  303,  307,  313-315 ЦПК України,  колегія суддів,  -

ухвалила:

 Апеляційну скаргу ТзОВ " Свиспан Лімітед" - відхилити.

Рішення Костопільського районного суду від 23 березня 2007 р. -залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.