Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22а-3540/11 Головуючий у суді І-ї інстанції Квітка О.М.
Доповідач Франко В. А.
УХВАЛА
Іменем України
15.04.2011 колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
Головуючої судді –Белінської І.М.
Суддів –Гайсюка О.В., Франко В.А.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до розділу Х11 «Прикінцеві положення»Закону України «Про судоустрій і статус суддів»щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами від 02.12.2010 року №2748-V1, розглянувши у порядку письмового провадження в м. Кіровограді адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії на постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 грудня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги,-
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -
Встановила:
20 липня 2009 року ОСОБА_2 звернулася в суд з адміністративним позовом про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги.
Зазначала, що має статус дитини війни та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що таке підвищення до пенсії не нараховувалося та не виплачувалося, просить визнати такі дії відповідача протиправними та зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплату їй підвищення до пенсії з 01 січня 2006 року до 2009 року.
У порядку письмового провадження, постановою Олександрійського районного суду Кіровоградської області від 17 грудня 2009 року позов задоволено частково.
Суд зобов’язав управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії здійснити перерахунок та виплату пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з 07 липня 2008 року по 31 грудня 2008 року, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої частини 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”та з урахуванням фактично отриманих сум.
У апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення у визначених статтею 195 КАС України межах, колегія суддів вважає, що передбачених законом підстав для його скасування немає.
Відповідно до частини 1 статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Частиною 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що підстав для виходу за межі доводів апеляційної скарги, поданої управлінням Пенсійного фонду немає.
Встановлено, що позивач відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”набув статусу дитини війни.
Статтею 6 зазначеного Закону передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Наявність у позивача права на призначення підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, гарантоване статтею 46 Конституції України, є визначальною для вирішення даного спору.
У 2007-2008 роках управлінням Пенсійного фонду позивачу не нараховувалися кошти, передбачені статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, у встановленому цією нормою розмірі.
При вирішенні справи суд обгрунтовано виходив з того, що рішеннями Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 9 липня 2007 року та №10-рп від 22 травня 2008 року положення Законів України “Про державний бюджет України на 2007 рік”та “Про державний бюджет України на 2008 рік”, якими відповідно було зупинено дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”та внесено зміни до неї, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Суд дійшов правильного висновку, що посилання відповідача на відсутність бюджетних асигнувань на виплату підвищення до пенсії дітям війни не є підставою для відмови у позові, оскільки реалізація особою права, пов'язаного з отриманням бюджетних коштів, яке базується на чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може залежати від бюджетних асигнувань.
Мінімальний розмір пенсії за віком згідно статтею 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Положення частини 3 статті 28 цього Закону щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 цієї статті, тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини для обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком.
Враховуючи наведене, не можна визнати обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо неправомірності застосування судом до спірних правовідносин положень частини 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.
Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 року № 1261, та з урахуванням Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2, управління Пенсійного фонду в районах, містах, районах у містах забезпечує своєчасне і у повному обсязі фінансування та виплату пенсій, безпосередньо призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства.
Виходячи з наведеного, суд обґрунтовано зобов’язав відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”за період з період з 07 липня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням виплачених сум.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому вона не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 183-2 ч.8, 195, 197, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 212, 254 ч.5 КАС України, Законом України від 2 грудня 2010 року № 2748-У1 “Про внесення змін до розділу ХП “Прикінцеві положення”Закону України “Про судоустрій і статус суддів”щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами”, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії відхилити.
Постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді