Головуючий у 1 інстанції - Міщенко А.М.
Суддя-доповідач - Чебанов О.О.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2011 року справа № 2а-5336/10/1214
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Чебанова О.О.
суддів Старосуда М.І. , Юрченко В.П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області на постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 08 листопада 2010 року у справі № 2а-5336/10/1214 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області , про визнання бездіяльності та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги,-
ВСТАНОВИЛА:
Позивач звернувся до Лисичанського міського суду Луганської області із позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області, про визнання бездіяльності та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги.
Постановою суду першої інстанції позов задоволено. Визнано бездіяльність неправомірною та зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачам згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виходячи з розміру, визначеного ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 28 квітня 2010 року по 08 листопада 2010 року з урахуванням здійснених виплат
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій апелянт ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з підстав порушення норм матеріального права, зокрема, ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а також відсутністю фінансування таких виплат з бюджету.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів повідомляє наступне.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач відноситься до категорії „діти війни”, що підтверджується посвідченням, знаходиться на обліку відповідача та отримує пенсію за віком.
Відповідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” , який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Статтею 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.
Статтею 110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" було встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6 - протягом 2006 року поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Протягом 2006 року урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Відповідно до статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом, на 2007 та 2008 роки зупинено, зокрема, дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Поряд з цим, 09.07.2007 року Конституційним Судом України у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) ухвалено Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19.12.2006 року, а також рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Конституційний Суд України відзначив, що положеннями Закону України про Державний бюджет України не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Отже, з 22 травня 2008 року відповідач зобов’язаний нараховувати та сплачувати підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленому статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції закону від 18 листопада 2004 року.
Вихідним критерієм обрахунку доплати до пенсії дітям війни виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком, згідно статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм вирахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає.
За таких обставин, положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Відповідно до частини 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).
Отже, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що при розрахунку розміру доплати до пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком, але припустив порушення норм процесуального права в частині позовних вимог за 2010 рік, які є підставою для зміни постанови суду першої інстанції в цій частині.
На підставі викладеного, керуючись статтями 24, 195, 197, 198, 199, 200, 201, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області на постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 08 листопада 2010 року у справі № 2а-5336/10/1214 – задовольнити частково.
Постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 08 листопада 2010 року у справі № 2а-5336/10/1214 – змінити .
В другому абзаці резолютивної частини змінити дату «з 28 квітня 2010 року по 08 листопада 2010 року» на дату «з 28 квітня 2010 року».
В третій абзаці резолютивної частини змінити дату «з 28 квітня 2010 року по 08 листопада 2010 року» на дату «з 28 квітня 2010 року».
В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий О.О. Чебанов
Судді М.І. Старосуд
В.П. Юрченко