2-а-1725/11

ПОСТАНОВА

Іменем України

16.05.2011

Ленінський районний суд міста Донецька у складі:

головуючої судді                                                                                                  Шестопалової Я.В. при секретарі                                                                                                                 Білоус А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УДАІ ДМУ ГУМВС України у Запорізькій області про визнання дій неправомірними та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом  до УДАІ ДМУ ГУМВС України у Запорізькій області про визнання дій неправомірними та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. В обґрунтування позову позивач зазначив, що 12.03.2011 року о 03.48 год. керував автомобілем марки «Тойота Королла»д/н НОМЕР_1 у с. Черноземне Акимівського району був зупинений інспектором ДПС, який зазначив, що він рухався зі швидкістю 98 км/год, яка зафіксована приладом «Радіс»№ 9556, чим порушив вимоги п. 12.4 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст. 122 КУпАП. На нього складений протокол про адміністративне правопорушення № АР 278299 та винесена постанова про адміністративне правопорушення № АР 054585 у вигляді штрафу у розмірі 255 гривень. Він зазначив, що постанова не відповідає вимогам чинного законодавства. Оскільки він швидкість не перевищував, робітниками ДАІ були зафіксована швидкість автомобілю, що його обігнав, проте вони не встигли його зупинити. Також у протоколі не зазначено хто саме проводив фото фіксацію, що прилад є автоматичним приладом фото чи відео фіксації у зв’язку з тим, що він знаходився у робітника ДАІ, позивачу не надано жодних документів., що прилад пройшов метрологічний центр. Просив суд постанову про адміністративне правопорушення АР № 054585 від 12.03.2011 року про накладення на нього адміністративного стягнення у розмірі 255 гривень скасувати.

           У судове засідання  позивач  не з’явився, надав до суду заяву про проведення судового засідання за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

           Представник відповідача у судове засідання не з‘явився, про час та місце розгляду був повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі.

           Суд, дослідивши матеріали справи і докази, дійшов висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню з наступних підстав.

            Так, у судовому засіданні встановлено, що згідно постанови в справі про адміністративне правопорушення АР № 054585 від 12.03.2011 року, позивач притягнутий до адміністративної  відповідальності за ст. 122 ч.1 КУпАП у вигляді штрафу в доход держави в сумі 255 гривень. Позивач керував транспортним засобом марки «Тойота Королла»д/н НОМЕР_1 у с. Черноземне Акимівського району рухався зі швидкістю 98 км/год при допустимій швидкості 60 км/год у зв»язку з чим перевищив швидкіть руху більш ніж на 20 км/год.

           Відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України, фізична особа має право оскаржити до суду дії, рішення суб‘єкту владних повноважень про притягнення її до адміністративної відповідальності.

           Відповідно до  положень ч.1 п.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України (КАСУ), який набрав чинності з 01.09.2005 року, компетенція адміністративних судів поширюється на: спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень,  (нормативно правових актів чи правових актів індивідуальної дії) дій чи бездіяльності.

           Відповідно до ст. 18 КАСУ  місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень у справах про адміністративні правопорушення.

           Відповідно до вимог ст. 288 КУпАП зі змінами та доповненнями від 24.09.2008 року, які набрали чинності  з 18.11.2008 року,  постанову іншого органу( посадової особи) - про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративні правопорушення може бути оскаржено - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі), або у районний, районний у місті,  міський  чи міськрайонний суд, в порядку  визначеному Кодексом адміністративного судочинства України ( КАСУ)  з особливостями, встановленими цим Кодексом.                  

Відповідно до ч.1 ст. 122 КУпАП перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу від п’ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

 Судом встановлено що, під час винесення постанови АР № 054585 в матеріалах про адміністративне правопорушення було тільки вказано швидкість транспортного засобу, але визначити що вимірювалась швидкість транспортного засобу позивача суд не має можливості. Позивач стрверджує, що він не перевищував швидкість дозволеного руху. Результат  застосування фіксації порушень ПДР можливо використовувати, але  як додаток до  протоколу у випадках, коли водій оскаржує порушення. Якщо постанова виноситься щодо особи, яка безпосередньо керувала транспортним засобом, то ця постанова  повинна бути винесена у загальному порядку. Якщо постанова виноситься за результатами  фотофіксації, у порядку ст. 14-1 КУпАП, то ця постанова не повинна містити  тверджень, що саме зазначена особа  керувала транспортним засобом. Прилад, яким  проводився нагляд за дорожнім рухом,  з метою фіксації  порушень ПДР, не є автоматичним засобом фото- чи відео- фіксації, оскільки він знаходиться у співробітника ДАІ, керується ним безпосередньо, або через комп’ютер, визначаються  ті параметри,  які фіксуються приладом, зокрема швидкість, або що, об’єкт зйомки, її режими, кут огляду приладу, тощо.  Встановити та довести, що  вимірювалась саме швидкість автомобілю позивача неможливо. Між тим, ст. 14-1 КУпАП України передбачає, що для її застосування необхідно щоб фіксація велась саме засобами фото-кіно- або відео-зйомки, які працюють у автоматичному режимі. За таких умов, така фіксація не відповідає вимогам закону, до того ж не сприяє виконанню основних завдань міліції, зокрема ДАІ по профілактиці та припиненню правопорушень.  До того ж у постанові відсутні вказівки на те, хто саме проводив фото фіксацію. Між тим, це повинно бути зафіксовано, тим більше, що у відповідності до п. 13.2. Інструкції з діяльності підрозділів ДПС ДАІ МВС України (затвердженої Наказом  МВС від 13.11.2006р. № 111) до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім  рухом допускаються лише співробітники, які вивчили інструкції та склали  заліки з використання цих приладів. Встановити, чи мають право фіксації співробітники ДАІ, які склали постанову у відношенні позивача, суд не має можливості, оскільки такі відомості у постанові відсутні.  

Виходячи із закріпленого в ч. 4 ст. 129 Конституції України принципу змагальності та рівноправності сторін у судочинстві, обов'язок доведення законності застосування адміністративного стягнення, лежить на органі (посадовій особі), який виніс оскаржуване рішення.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України, обов’язок доказування в адміністративних справах про протиправність рішень суб’єкта владних повноважень, щодо доказування правомірності свого рішення, покладається на відповідача, але відповідачем не надано до суду жодного доказу в підтвердження правомірності винесеної їм постанови АР 054585 від 12.03.2011 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.1 КУпАП і накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису. які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб‘єкта владних повноважень обов‘язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд визнає неправомірними дії відповідача щодо винесення постанови про адміністративне правопорушення та скасовує вказану постанову.

 На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 11, 17, 69, 70, 71, 72, 104, 105, 158, 159, 160, 161,162,163 Кодексу Адміністративного судочинства України,  ст. 122, 251, 252 КУпАП суд, -

                                                  ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до УДАІ ДМУ ГУМВС України у Запорізькій області про визнання дій неправомірними та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити у повному обсязі.

Постанову інспектора УДАІ ДМУ ГУМВС України у Запорізькій області № АР 054585 від 12.03.2011 року у відношенні ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.1 КУпАП і накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу  у розмірі 255 гривень –скасувати.

            Рішення  місцевого  загального  суду  як адміністративного суду у справах з приводу рішень,  дій чи  бездіяльності  суб'єктів владних   повноважень   щодо притягнення   до   адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає.

Суддя:                                                                                Я. В. Шестопалова