Справа №2а-753/2011
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
4 квітня 2011 року м. Бахчисарай
Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим в складі: судді Яніна І.А.,
при секретарях Локтюкові А.В., Саттаровій Е.Е.,
за участю позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахчисарай адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Бахчисарайському районі АРК про визнання неправомірними дій щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання неправомірними дій щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах за підставами, викладеними у позовній заяві. Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що він 23 квітня 2010 року звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки має відповідний вік та стаж роботи. Через 5,5 місяців, 29 вересня 2010 року рішенням відповідача в призначенні пільгової пенсії йому було відмовлено, оскільки із наданих архівних довідок період праці з 20 липня 1982 року по 1 жовтня 1986 року не зараховується до пільгового стажу, оскільки відсутні відомості послідовності перейменування радгоспу «Ільїнський»; в довідці ЗАСТ «Агрофірма «Чорноморець»зазначено, що позивач працював в якості електрозварника ручної зварки, що не відповідає акту перевірки достовірності даних, в якому зазначено, що позивач працював на посаді зварника; період праці з 2 квітня 2001 року по 21 жовтня 2002 року не підтверджений атестацію робочих місць. Позивач вважав, що зазначені дії відповідача є неправомірними, оскільки вони не відповідають вимогам Закону України «Про пенсійне забезпечення».
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали і просили позов задовольнити, пославшись на обставини, викладені у адміністративному позові.
Представник відповідача на підставі довіреності ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, посилаючись на п.2 Закону України Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування»та ст.13,62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п.20 Постанови Кабінету Міністрів України №637, просила суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, при цьому пояснила, що оскільки в трудовій книжці позивача містяться ні всі відомості, які необхідні для призначення пільгової пенсії, то відповідач витребував довідки, які уточнюють характер праці. Із наданих довідок вбачається, що позивач деякий час працював у колгоспі, праця в якому не зараховується до пільгового стажу; пільговий стаж не підтверджений атестацією робочих місць; в довідці ЗАСТ «Агрофірма «Чорноморець»зазначено, що позивач працював в якості електрозварника ручної зварки, що не відповідає акту перевірки достовірності даних, в якому зазначено, що позивач працював на посаді зварника.
У відповідності до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши надані позивачем та наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступними підставами.
У відповідності до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч.1 ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
При розгляді справи суд керується саме принципом верховенства права і вважає, що право позивача на призначення, нарахування та виплату пенсії на пільгових умовах за списком №2 повинно бути захищено.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що позивач з 20 липня 1982 року по 1 листопада 1988 року працював електрозварником в цеху теплових мереж в радгоспі «Ільїнський» (а.с.11,19); з 27 червня 1990 року по 26 серпня 1992 року - електрогазозварником у колгоспі 60-річчя Радянської України (а.с.18,24); з 2 квітня 2001 року по 21 жовтня 2002 року - газоелектрозварником в ТОВ «Фермер-ЛТД».
Із наданих суду доказів, вбачається, що позивач 23 квітня 2010 року звернувся до УПФУ в Бахчисарайському районі АРК із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах.
Відмовляючи позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, відповідач виходив з того, що із наданих архівних довідок період праці з 20 липня 1982 року по 1 жовтня 1986 року не зараховується до пільгового стажу, оскільки відсутні відомості послідовності перейменування радгоспу «Ільїнський»; в довідці ЗАСТ «Агрофірма «Чорноморець»зазначено, що позивач працював в якості електрозварника ручної зварки, що не відповідає акту перевірки достовірності даних, в якому зазначено, що позивач працював на посаді зварника; період праці з 2 квітня 2001 року по 21 жовтня 2002 року не підтверджений атестацію робочих місць (а.с.38).
Проте, таке рішення відповідача не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
У відповідності до пункту «б»частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (надалі –«Закон № 1788-XII») на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення»передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Це положення відтворене в пункті 1 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, яким визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Факт того, що позивач дійсно з 20 липня 1982 року по 1 листопада 1988 року працював електрозварником в цеху теплових мереж в радгоспі «Ільїнський»(а.с.11,19); з 27 червня 1990 року по 26 серпня 1992 року - електрогазозварником у колгоспі 60-річчя Радянської України (правонаступник ЗАСТ «Агрофірма «Чорноморець») (а.с.18); з 2 квітня 2001 року по 21 жовтня 2002 року - газоелектрозварником в ТОВ «Фермер-ЛТД»підтверджується відповідними записами у його трудовій книжці.
Обставини праці позивача газоелектрозварником в вищезазначені періоди у радгоспі «Ільїнський», у колгоспі 60-річчя Радянської України, ТОВ «Фермер-ЛТД»підтверджені відповідними довідками про підтвердження трудового стажу та заробітної плати.
Згідно ст.100 Закону України «Про пенсійне забезпечення»особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.
Відповідно до Списку №2 виробництв, цехів, професій та посад з тяжкими умовами праці, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173, а саме згідно розділу XXXII «Загальні професії»професія газазварників та їх підручних, електрозварників та їх підручних внесені до вказаного списку.
Зазначені списки були чинними до березня 1994 року. Оскільки за Списком №2 професія газозварників та їх підручних, електрозварників та їх підручних внесені до вказаного списку, як загальні професії, тобто ці професії не пов’язані з характером виробництва або цехів, то висновок відповідача про те, що робота в колгоспі імені 60 річчя Радянської України в якості електрозварника ручної зварки до пільгового стажу не зараховується, є необґрунтованим.
Посилання відповідача на те, що така робота не підтверджена результатами атестації робочих місць, як на підставу для відмови в призначенні пенсії на пільгових умовах, є хибним.
Атестація робочих місць за умовами праці - це комплексна оцінка всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, супутніх соціально-економічних факторів, що впливають на здоров'я і працездатність працівників в процесі трудової діяльності. Відповідно до пунктів 1, 2 «Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року №442, атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Частиною 2 пункту 4 зазначеного Порядку встановлено, що відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Таким чином, законодавцем покладено обов'язок проведення атестації робочих місць на керівників підприємств, а тому її не проведення не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах.
На виконання свого обов'язку щодо доказування правомірності свого рішення про відмову в призначенні пільгової пенсії, передбаченого ч.2 ст.71 КАС України, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження правомірності вимагання від позивача документів про результати атестації робочих місць.
У порушення вимог ч.1 ст.71 КАС України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.
За таких обставин, суд вважає, що позивач з часу звернення до відповідача, тобто з 23 квітня 2010 року, має право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки він досяг віку і має трудовий стаж, які визначені у даній нормі Закону, що підтверджується його трудовою книжкою, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, відповідно до вимог статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись ст.7,8,9,10,11,71,86,94,158-163,167 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Визнати протиправним та скасувати рішення відділу пенсійного забезпечення управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АРК від 29 вересня 2010 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АРК призначити ОСОБА_1 пільгову пенсію за Списком №2 з 23 квітня 2010 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду в порядку, передбаченому ст.186 КАС України.
Суддя: