Справа  № 2-а-542/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

02 березня 2011 року суддя Суворовського районного суду м. Одеси, ОСОБА_1, розглянувши справу в порядку скороченого провадження за адміністративним позовом ОСОБА_2 до  Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 16.12.2010 року звернувся до суду з зазначеним позовом та просив зобов'язати провести перерахунок пенсії по інвалідності з урахуванням положень ст.ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»та провести відповідні виплати з 01.01.2008 року.

     Ухвалою суду від 31.01.2011 року, позовні вимоги  ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду Суворовського району м. Одеси частково залишені без розгляду, а саме по 16.06.2010 року.

      Ухвалою суду від  31.01.2011 року у зазначеній справі відкрито скорочене провадження.

      Відповідач, УПФУ в Суворовському районі м. Одеси, ухвалу про відкриття скороченого провадження, копію позову та додані матеріали отримав 18.02.2011 року. Заперечення на позов від відповідача до суду надійшли 28.02.2011 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що Управління ПФУ в Суворовському районі  м. Одеси неправомірно проводить йому розрахунок та виплату пенсії, як особі, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС, є інвалідом ІІ групи та належить до першої категорії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року, яка передбачає розмір мінімальної пенсії за віком без врахування ст.54 ч. 4 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Дані обставини стали підставою для звернення до суду.

Вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, за наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС, є інвалідом ІІ групи та належить до першої категорії (посвідчення Серії А №108322).

Як вбачається з відповіді УПФ в Суворовському районі м. Одеси від 03.12.2010 року №1169/р-5, розрахунок пенсії позивачу здійснювався виходячи із положень Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»без врахування ст. 54 ч. 2 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28 ч. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».   

За положеннями ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.    

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до статті 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно частини четвертої статті 54 зазначеного Закону, яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по ІІ групі інвалідності - вісім мінімальних пенсій за віком.

Статтею 50 цього Закону визначено, що особам, віднесеним до категорії 1, зокрема інвалідам І групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до статті 53 зазначеного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Отже, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно до статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року N 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсії ОСОБА_3 застосуванню підлягають частина перша статті 50 та частина четверта статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не підзаконні нормативні акти, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

Не можна вважати обґрунтованою позицію з посиланням на частину п'яту статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки норми цієї Постанови встановлюють такий порядок, який не відповідає положенням зазначеного вище Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акту, який  би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.     

Згідно частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.    

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своєї бездіяльності.

За таких обставин, суд вважає, що висновок про суперечність законодавству визначення мінімальної пенсії за віком на підставі Законів України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та про Державний бюджет України на відповідний рік за умови нарахування базової мінімальної пенсії за віком відповідно до положень статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є помилковим.

Щодо вимоги позивача, яка витікає зі змісту позовної заяви, про зобов’язання відповідача нараховувати та виплачувати відповідний розмір пенсії в подальшому, суд зазначає, що згідно статті 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, у даному випадку у разі порушення права, свобод чи інтересів позивача у нього виникає право звернення до суду, а вимоги щодо зобов'язання вчинити певні дії на майбутнє, не можуть бути предметом розгляду в суді.

З урахуванням наведеного, а також того, що здійснення перерахунку пенсії є виключною компетенцією Управління Пенсійного фонду України, суд вважає за необхідне вимоги позивача задовольнити частково, шляхом зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси здійснити позивачу перерахунок пенсії по інвалідності з урахуванням ст.ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» , виходячи зі змісту та меж позовних вимог, та провести відповідні виплати з 16.06.2010 року.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 99, 100, 158-163, 183-2 КАС України, суд, – 

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до  Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії –задовольнити часково.

Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси щодо перерахунку ОСОБА_2 пенсії по інвалідності з урахуванням ст.ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. 1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати».

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси здійснити ОСОБА_2 перерахунок пенсії по інвалідності за період з 16.06.2010 року з урахуванням ст.ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та провести відповідні виплати.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня отримання копії  постанови.

Суддя