Справа № 2-1619/11

РІШЕННЯ

                                                                 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2011 р.

Суворовський  районний суд міста ОСОБА_1 у складі:

головуючого -  судді  Кисельова В.К.

при секретарі  - Калініченко О.О.

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеси цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

          про захист честі, гідності, спростування поширеної неправдивої інформації, відшкодування моральної шкоди, -

                                                  ВСТАНОВИВ:

          ОСОБА_2 звернулась з позовом  до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про захист честі, гідності, спростування поширеної неправдивої інформації, відшкодування моральної шкоди. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачці на підставі свідоцтва про право власності на квартиру №1044 від 13 вересня 2001 року  належить на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1. Членом ЖБК «Іллічівський-25»позивачка  була з 1985 року. На посаді голови ЖБК «Іллічівський-25»позивачка  перебувала з 25.08.1997 року по 6.06.1998 року.

          Відповідачка ОСОБА_3 перебувала на посаді голови правління ЖБК «Іллічівський-25»з 1998 року по серпень 2007 року, а інші відповідачі були членами правління та членами ЖБК.

          Позивачка стверджує, що на протязі тривалого часу голова правління ЖБК «Іллічівський-25»ОСОБА_3 разом з членами правління розповсюджували відносно неї негативну інформацію, яка не відповідала дійсності. Крім того, відповідачі переслідували позивачку за її звернення до правоохоронних органів з
приводу перевірки діяльності кооперативу.

          Так,           20.05.2005 року позивачка  звернулася до усіх правоохоронних органів м. Одеси та Одеської області з заявою про зловживання з боку ОСОБА_3, яка неправомірно займала посаду голови правління ЖБК «Іллічівський-25». Ці обставини були підтверджені висновками фахівця з питань дотримування законодавства та витрачення грошових коштів ЖСК „Іллічівський-25” за період 2002 - 1 півріччя  2005 року від 8.09. 2005 року, у яких зазначено, що ОСОБА_3 . неправомірно займала посаду голови правління ЖБК „Іллічівський-25” та незаконно  витратила грошові кошти кооперативу у розмірі 62493,6 гривень.

          Після спроб позивачки відстояти свої права, як члена кооперативу, її життя стало нестерпним через дії правління кооперативу, яке поставило собі на мету їй помститися.

          Почалося з того, що в 2005 році в присутності представника слідчих органів ОСОБА_9 та членів ЖБК «Іллічівський-25»ОСОБА_3 обізвала позивачку  злодійкою, яка вкрала 12.000 гривень. Вищевказаний факт, підтверджується актом, складеним членами ЖБК, які були присутні при цій події.

          Крім того, 09 жовтня 2005 року на загальних зборах ЖБК член ЖБК ОСОБА_10 запропонував подати позовну заяву до суду з метою повернення розкрадених позивачкою  коштів за час перебування її на посаді голови ЖБК «Іллічівський-25». На цих зборах  ОСОБА_3І та ОСОБА_4 розповсюджували неправдиву інформацію про те, що позивачка є  злісним боржником. З цього приводу позивачку  було виключено з членів ЖБК, як злісного боржника. Вищевказана неправдива інформація спростовується рішенням Апеляційного суду Одеської області від 12.12.2007 року, яким у задоволені позову Житлово-будівельного кооперативу «Іллічівський-25» до позивачки  та доньки про стягнення заборгованості по оплаті комунальних послуг було відмовлено. При цьому, колегія суддів Апеляційного суду Одеської області дійшла висновку, що правових підстав для задоволення позову немає, так як позивачкою  сплачена заборгованість за надані послуги у повному обсязі з переплатою у розмірі 40,81 грн. Крім того вищевказаним рішенням суду ЖБК «Іллічівський-25»був зобов'язаний повернути позивачці  895 гривень 95 копійок, безпідставно стягнутих на підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12.09.2003 року, яке було скасовано.

          В 2006р. позивачці стало відомо, що ОСОБА_3І та члени ЖБК 30.08.2005 року подали до прокуратури та Суворовського РВ ОМУ УМВС України м. Одеси заяву у якій обвинувачують позивачку  у наклепі на діюче правління ЖБК, стверджують, що вона  своєю діяльністю нанесла шкоду ЖБК у розмірі більш 25.000 гривень, вбачаючи  у  поведінці позивачки  хуліганські дії, наполягають на порушенні проти неї  кримінальної справи та взятті  під варту. Однак, як стверджує позивачка, висунуті проти неї  обвинувачення були безпідставні та нічим не підтверджені. Прокуратурою Суворовського району м. Одеси вищевказана колективна заява не була зареєстрована, тому постанова про відмову у порушені  кримінальної справи не виносилася, що  підтверджується відповіддю прокуратури Суворовського району м. Одеси від 07.02.2006 року.

          Крім того, в 2007 році відповідачі - члени правління ЖБК «Іллічівський-25»подали до Суворовського районного суду м. Одеси судді КАТАЄВІЙ О.В. письмове клопотання у якому стверджують, що позивачка  притягувалась до кримінальної відповідальності за розкрадання коштів ЖБК. Однак вищевказані ствердження не відповідають дійсності та спростовуються постановою зам. начальника СВ Суворовського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області майора міліції ОСОБА_1 від 13.12.2000року про припинення кримінальної справи по звинуваченню позивачки  по ст.87 КК України внаслідок застосування амністії.  При цьому, диспозиція  ст.87  КК  України  (1969 р. зі змінами) передбачає відповідальність за спричинення майнової шкоди державної або громадської організації шляхом обману або зловживання довір'ям, за  відсутності ознак розкрадання.          Позивачка стверджує, що в результаті незаконних дії відповідачів їй було спричинено моральну шкоду. Так, через травлю, яку вчинили відносно неї  відповідачі, вона  втратила душевний спокій, через нервування на протязі тривалого часу погіршилося  самопочуття. Позивачка  страждає на  серцеве захворювання, гіпертонічною хворобою  другого ступеня.  Хвороба позивачки з провини відповідачів стала носити кризову течію, істотно змінився її життєвий ритм.

Позивачка також страждала від того, що її прилюдно та  безпідставно обвинувачували у розкраданні коштів кооперативу, через це до неї змінилось  ставлення сусідів, які перестали спілкуватися зі мною. Позивачка знаходиться на пенсії, через погіршення здоров'я з провини відповідачів, вона  не може  працювати, через це ускладнилося її матеріальне становище. Незважаючи на це позивачці  довелося потратити багато часу, коштів та зусиль для того.

На підставі викладеного, позивачка просила:

1. Визнати відомості про те, що вона, перебуваючи на посаді голови правління членів ЖБК «Іллічівський-25»розкрадала гроші кооперативу, а також про те, що  станом на 09.10.2005 року вона була злісним боржником «Іллічівський-25»такими, що не відповідають дійсності та такими, що  порочать її честь та гідність.

2. Зобов'язати відповідачів на загальних зборах членів ЖБК «Іллічівський-25»спростувати відомості, що не відповідають дійсності і порочать її честь та гідність про те, що позивачка, перебуваючи на посаді голови правління членів ЖБК «Іллічівський-25»розкрадала гроші кооперативу, а також про те, що станом на 09.10.2005 року позивачка  була злісним боржником «Іллічівський-25».

3. Стягнути з відповідачів на її користь 17000 (сімнадцять тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди.

В процесі судового засідання позивачка доповнила позовні вимоги.

Так, позивачка стверджує, що 02.11.2008 року відбулися загальні збори членів ЖБК «Іллічівський-25», на яких у 5 пункті порядку денного було поставлено питання про прийняття постанови відносно діяльності ініціативної групи осіб, що проживають у будинку, які ганьблять керівництво ЖБК з метою власної наживи і неповної оплати за квартиру. На загальних зборах виступили ОСОБА_4 та ОСОБА_11, які охарактеризували неправомочні дії членів ініціативної групи та запропонували усім присутнім підписати заяву адресовану державним, правоохоронним та судовим органам м. Одеси. У ній зазначено, що позивачка входить  до ініціативної групи, яка займається шантажем і залякуванням керівництва ЖБК. Засобами для здійснення шантажу і залякування є судові позови до ЖБК по надуманим причинам. Мета - виграти час для того, щоб не сплачувати борги за комунальні послуги і експлуатацію будинку. Усі члени цією групи ( у тому числі і позивачка) є боржниками перед ЖБК. Крім того, зазначено, що в період з серпня 1997 року по червень 1998 року будучи головою ЖБК переслідувалась по закону за розкрадання коштів ЖБК. Розповсюдження даної  недостовірної інформації підтверджується копією протоколу загальних зборів ЖБК «Іллічівський-25»від 02.11.2009 року та копією колективної заяви, прийнятої на цих зборах.

          В зв’язку з чим, позивачка збільшила позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди до 30000 гривень. (а.с. 185-189)

          В останніх заявах позивачка просила стягнути з відповідачів моральну шкоду 30000 гривень  та справу розглянути у її відсутність.

          В процесі судового засіданні ОСОБА_2  підтримала позовні вимоги та пояснила, що відповідачі неодноразово знущались над нею, звинувачували її  в розкраданні коштів, також відсутністю бажання сплачувати комунальні послуги. Вищевказані дії відповідачів призводили до нервового  напруження, погіршення стану здоров’я. Позивачка була неодноразово вимушена спростовувати відомості, які розповсюджували відповідачі.

          Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 позовні вимоги не визнали, оскільки факти викладені позивачкою в позовній заяві не відповідають дійсності. Крім того, відповідачі також подали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

          Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню на підставі фактів, встановлених в судовому засіданні.

          Судом встановлені наступні обставини справи.

          Так, ОСОБА_2  на підставі свідоцтва про право власності на квартиру №1044 від 13 вересня 2001 року  належить на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1. Членом ЖБК «Іллічівський-25»позивача  була з 1985 року. На посаді голови ЖБК «Іллічівський-25»позивачка  перебувала з 25.08.1997 року по 6.06.1998 року. (а.с. 10)

          З матеріалів справи, а також з пояснень сторін вбачається, що між ОСОБА_2, а також керівництвом ЖБК „Іллічівський-25” виникла конфліктна ситуація з приводу управлінням ЖБК, а також вирішенням  питань, пов’язаних зі сплатою комунальних послуг. Необхідно також відзначити, що кожна із сторін звинувачує іншу в розкраданні, або привласненні коштів кооперативу.

          Так, в 2005р. ОСОБА_2 звернулась  до прокуратури Одеської області із заявою на дії ЖСК  „Іллічівський- 25” в якому повідомляла про розкрадання коштів більше 28000 доларів США, привласнення орендної плати та ін. (а.с. 11)

          В матеріалах справи є також заява мешканців будинку № 116 на ім’я прокурора Суворовського району м. Одеси, в якому є посилання на те, що ОСОБА_2 нанесла ЖБК шкоду більше 20000 гривень, крім того ОСОБА_2 перешкоджає у діяльності ЖБК. Вищевказана заява підписана ОСОБА_3, ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_13, ОСОБА_6, ОСОБА_14 на іншими. (а.с. 20-21)

          В справі є копія акту від 23 серпня 2005р., в якому зазначено, що голова ЖБК „Іллічівський -22” ОСОБА_3, а також бухгалтер ОСОБА_4 відмовились видавати документи представнику слідчих органів ОСОБА_9, згідно заяви ОСОБА_2 про порушення фінансової дисципліни. В акті також є посилання, що ОСОБА_3 називала ОСОБА_2 крадійкою, та що вона викрала 12 000 гривень. Вищевказаний акт підписаний ОСОБА_2, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 (а.с. 14)

          Крім того, в матеріалах справи є копія заяви членів правління ЖБК „Іллічівський-25” до Суворовського районного суду м. Одеси в якому є посилання на притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності.

          ОСОБА_2 також звинувачувала ОСОБА_3 у несплаті коштів за комунальні послуги. (а.с. 75)

          Таким чином, між ОСОБА_2, а також членами правління ЖБК „Іллічівський-25” тривалий час існує конфліктна ситуація, яка пов’язана з діяльністю кооперативу, його керуванням, розподілу коштів.

          При цьому звинувачення у спричиненні  майнової шкоди кооперативу є взаємні, та носять суперечливий характер.

          В протоколі № 6 від 09.10.2005р. загальних зборів члені ЖБК „Іллічівський-25” є посилання на виступ ОСОБА_10, який вніс пропозицію подати позов до  колишнього голови ЖСК  ОСОБА_2,  з метою повернення викрадених коштів.  (а.с. 24-28)

          Однак позивачка ОСОБА_2 відмовилась від позовних вимог до ОСОБА_10, а таким чином, вищевказаний протокол не може бути доказом по справі.

          В судовому засіданні також встановлено, що відносно  ОСОБА_2 була порушена кримінальна справа за звинуваченням її у здійсненні злочину передбаченого ст. 87 КК України.

          Постановою від 13.12.2000р. кримінальна справа відносно ОСОБА_2 була закрита на підставі п. 4 ст. 6 КПК України, ст. 1 п. „г”, ст. 1 п „б” Закону України „Про амністію” від 11.05.2000р..  (а.с. 34)

          Дійсно диспозиція ст. 87 КК України ( в редакції від 28.12.1960р.) встановлювала кримінальну відповідальність за спричинення   майнової   шкоди   державі   або    громадській організації  шляхом   обману   або   зловживання   довір'ям,   при  відсутності ознак розкрадання.

          Однак відповідачі не є особами, які є фахівцями в галузі права, тому  не можуть встановити різницю між нанесенням шкоди шляхом розкрадення (ст. 81-84 КК України  в редакції від 28.12.1960р.) та спричиненням   майнової   шкоди   державі   або    громадській організації  шляхом   обману   або   зловживання   довір'ям,   при  відсутності ознак розкрадання (ст. 87 КК Україні в редакції від 28.12.1960р.).

          В судовому засіданні відповідачі показали, що вони знали, що відповідачка притягувалась до кримінальної відповідальності за події, які пов’язані з отриманням позивачкою незаконно коштів, проте з матеріалами  кримінальної справи вони не ознайомились.

          З вищенаведених фактів, суд вважає, що у повсякденному усвідомленні громадян   різниця між нанесенням шкоди шляхом розкрадення та спричиненням   майнової   шкоди   державі   або    громадській організації  шляхом   обману   або   зловживання   довір'ям,   при  відсутності ознак розкрадання є невелика, тобто можуть сприйматись громадянами  як  тотожні поняття.

          Необхідно також відзначити, що дійсно згідно рішення апеляційного суду Одеської області від 12 грудня 2007р. було відмовлено у задоволенні позову ЖБК „Іллічівський-25” до ОСОБА_2, ОСОБА_19 про стягнення заборгованості зі сплати наданих комунальних послуг. При цьому, було зобов’язано ЖБК „Іллічівський-25” повернути ОСОБА_2 895 гривень 95 копійок, які були стягнути на підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2003р.. В той же час, з рішення апеляційного суду вбачається, що заборгованість за комунальні послуги існувала, проте частково була погашена під час розгляду справи.

          Крім того, між ЖБК „Іллічівський-25” та ОСОБА_2 виник спір про розмір заборгованості. ( див. а.с.29-32, 78, 219)

          З вищенаведених фактів, суд вважає, що відповідачі висловлювали свої оціночні судження щодо наявності фактів розкрадення ОСОБА_2 коштів кооперативу, а також наявністю у неї заборгованості за комунальні послуги.  

          Частиною  3 п.  11 Постанови Пленуму ВСУ N 4 від 31.03.95р.  „Про судову практику в справах про відшкодування  моральної (немайнової) шкоди” встановлено, що критична  оцінка  певних  фактів  і   недоліків,   думки   та  судження,  критичні  рецензії  творів не можуть бути підставою для  задоволення вимог про відшкодування моральної (немайнової)  шкоди.

          Згідно п.      19 Постанови Пленуму ВСУ  від   27.02.2009р.  N 1 „Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи” в вирішуючи  питання  про  визнання  поширеної   інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати,  чи  є  вона  фактичним  твердженням,  чи   оціночним судженням.

          Відповідно до  частини  другої статті 471 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями,  за винятком образи  чи  наклепу,  є  висловлювання,  які  не  містять фактичних даних, зокрема критика,  оцінка дій,  а також висловлювання, що не можуть  бути  витлумачені як такі,  що містять фактичні дані,  з огляду на  характер використання мовних засобів,  зокрема гіпербол, алегорій,  сатири.  Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню  їх правдивості.

              Таким чином,  відповідно до статті 277 ЦК не  є предметом судового захисту оціночні судження,  думки, переконання,  критична оцінка певних фактів і недоліків,  які, будучи вираженням  суб'єктивної думки і поглядів відповідача,  не можна перевірити на  предмет їх  відповідності  дійсності  (на  відміну  від  перевірки  істинності  фактів)  і  спростувати,  що  відповідає  прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини  при  тлумаченні
положень статті 10 Конвенції.

Відповідно до ч.1, 3, 7 ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та членів сім'ї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.

Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила не доведе протилежного.

Спростування інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Згідно з ст. 280 ЦК України, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Вирішуючи зазначений спір, суд вважає, що відносини, які виникли у зв'язку з поданням звернень членів ЖБК „Іллічівський-25” до правоохоронних органів, не є предметом регулювання цивільного законодавства. Та зазначені вище норми матеріального права не можуть застосовуватися, коли особа звертається до суду, іншого правоохоронного чи державного органу, іншої організації наділеної відповідно до закону владними повноваженнями, із заявою про неправомірні дії іншої особи, якщо цей орган чи організація наділені владними повноваженнями по поновленню законності у відповідних відношеннях чи застосування передбачених законом санкцій до правопорушника.

Таке звернення до держави в особі суду, правоохоронного чи іншого державного органу наділеного владними повноваженнями про вирішення спору, поновлення прав, чи захист законних інтересів чи поновлення законності відповідно до рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2003 не є поширенням відомостей.

На підставі викладеного, суд вважає, що оскільки відповідачі по справі висловлювали тільки оціночні судження, вони не можуть бути не спростовані в судовому порядку. Крім того, позивачкою не доведено суду доказів сумісних дій відповідачів щодо поширення інформації яка не відповідає дійсності, а таким чином, як наслідок, спричинення їй моральної шкоди.

Суд також не може прийняти як доказ по справі, листівку в який є дійсно ганебні для позивачки висловлювання, оскільки позивачка не довела суду фактів виготовлення та розповсюдження вищевказаної інформації відповідачами.  (Т.2. а.с. 21-22)

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна  сторона  зобов'язана  довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх  вимог  і  заперечень,  крім
випадків.

В зв’язку з тим, що позивачкою не доведені обставини позову на які вона посилається, то позов не підлягає задоволенню.  

На підставі викладеного, керуючись  рішенням  Конституційного Суду України № 8-рп/2003, керуючись ст.ст. 277, 280 ЦК України, ст. ст. 10,11, 58, 64, 88, 212-215, 218  ЦПК України,  суд, -

ВІРИШИВ:

          У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

          про захист честі, гідності, спростування поширеної неправдивої інформації, відшкодування моральної шкоди –відмовити.

          Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку через Суворовський районний суд м. Одеси шляхом подачі апеляційної в 10-ти денний строк з   дня отримання копії рішення суду.

Суддя