донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
18.09.2006 р. справа №8/68пн
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого: | Калантай М.В. |
суддів | Кондратьєвої С.І |
| Старовойтової Г.Я. |
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Відкритого акціонерного товариства “Миронівський завод залізобетонних конструкцій” смт. Миронівський, м. Дебальцеве |
на рішення господарського суду | Донецької області |
від | 10.05.2006 року |
у справі | 8/68пн |
за позовом | Відкритого акціонерного товариства “Миронівський завод залізобетонних конструкцій” м. Дебальцеве |
до | Миронівської селищної ради смт. Миронівський, м. Дебальцеве |
про | визнання права власності |
За участю представників сторін : |
Від позивача : | Франкфурт В.В. - ліквідатор |
Від відповідача: | Катасонов І.О. –дов. від 28.07.06. |
Рішенням господарського суду Донецької області від 10.05.2006 року у справі №8/68пн (суддя Ємельянов А.С.) відмовлено у задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства “Миронівський завод залізобетонних конструкцій” смт. Миронівський, м. Дебальцеве до Миронівської селищної ради смт. Миронівський, м. Дебальцеве про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: Донецька область, м. Дебальцеве, смт. Миронівський, вул. Радянська, 42, а саме:
- будівлю прохідної (літ.Б-1) загальною площею 25,7 кв.м.;
- будівлю їдальні (літ.В-2, В'-2) загальною площею 815,7 кв.м.;
- частину будівлі заводоуправління з підвалом (літ. Г-2) площею 1115,2 кв.м.;
- будівлю ремонтно-будівельного цеху, яка включає будівлі битовок ЖБИ-2, будівлю під обладнання ЖБИ-2, будівлю пилорами (літ.1Г-1) площею 1196,7 кв.м.;
- будівлю складу (літ.Е-1) загальною площею 757,5 кв.м.;
- будівлю цеху ЖБИ-4 (літ.О-1) загальною площею 7699,1 кв.м.;
- будівлю цеху ЦФО-2 (літ.У-1) площею 5815,80 кв.м., яка включає побутові приміщення (літ.У'-2) площею 773,0 кв.м., загальною площею 6588,8 кв.м.;
- будівлю цеху ЖБИ-1 (літ.Ф'-2) площею 678,2 кв.м.;
- будівлю арматурного відділення цеху ЖБИ-3 (літ.Щ-1)загальною площею2037,2 кв.м.;
- будівлю пластифікатора “Дофен” (літ.Э-1) загальною площею 202,6 кв.м.;
- будівлю побутового корпусу цеху ЦО-3 (літ.Ю'-4) загальною площею 2308,5 кв.м.
Рішення суду мотивоване недоведеністю заявлених позовних вимог.
Позивач, Відкрите акціонерне товариство “Миронівський завод залізобетонних конструкцій” смт. Миронівський, м. Дебальцеве, не погоджуючись з рішенням господарського суду, звернувся з апеляційною скаргою про його скасування, так як вважає, що рішення прийняте з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Відповідач, Миронівська селищна рада смт. Миронівський, м. Дебальцеве, визнав позов про визнання права власності позивача на спірне майно, проти апеляційної скарги не заперечує.
У судовому засіданні з 31.07.2006 року по 18.09.2006 року була оголошена перерва.
Розглянувши наявні у матеріалах справи документи та вислухавши представників сторін, судова колегія встановила наступне.
Наказом Міністерства енергетики та електрифікації України №24 від 02.02.1995 року на базі Державного підприємства “Миронівський завод залізобетонних конструкцій” засноване Відкрите акціонерне товариство “Миронівський завод залізобетонних конструкцій”.
Відповідно до пункту 5 вказаного Наказу позивач є правонаступником Державного підприємства “Миронівський завод залізобетонних конструкцій”.
Розпорядженням голови Дебальцевської міської ради народних депутатів №63 від 13.02.1995 року Державне підприємство “Миронівський завод залізобетонних конструкцій” було перереєстроване у Відкрите акціонерне товариство “Миронівський завод залізобетонних конструкцій”.
Позивач наполягає на тому, що внаслідок закінчення процесу приватизації Державного підприємства “Миронівський завод залізобетонних конструкцій”, право власності на майно останнього перейшло до нього.
В позовній заяві позивач вказував, що відповідного переліку об’єктів нерухомості, які передавались йому Державним підприємством не складалось.
В апеляційній скарзі заявник вказує на те, що відповідний перелік та акт передачі об'єктів нерухомості, які передавались йому Державним підприємством “Миронівський завод залізобетонних конструкцій” та, які є правовстановлюючими документами для реєстрації права власності, складались. Однак, ці документи відсутні в архівах Міністерства палива та енергетики і Фонду державного майна України, що підтверджується листами №05/12-3029 від 19.11.2003 року та №28-549 від 02.08.2004 року (арк. 13,14).
Судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
У статті 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Частиною 1 статті 25 Закону України “Про власність” передбачено, що об'єктом права власності акціонерного товариства є майно, придбане за рахунок продажу акцій, одержане в результаті його господарської діяльності, а також інше майно, набуте на підставах, не заборонених законом.
У відповідності до статті 4 цього ж Закону власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.
Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом, діяльності, зокрема, передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування іншим особам.
Аналізуючи наведені приписи, судова колегія погоджується із висновком господарського суду про те, що обов’язковою умовою набуття позивачем права власності на спірне майно є наявність у Державного підприємства “Миронівський завод залізобетонних конструкцій” відповідного права на відчуження цього майна (права власності).
Частиною 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
А відповідно до частини 1 статті 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як вбачається із матеріалів справи, всупереч наведеним вимогам, позивачем не надано доказів, які б підтверджували наявність у Державного підприємства “Миронівський завод залізобетонних конструкцій” права власності на спірне майно.
Крім того, як правомірно вказано судом першої інстанції, відповідно до пункту 2.1 Порядку підтвердження права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 24 травня 2002 року №906 (який діяв на момент проведення приватизації Державного підприємства “Миронівський завод залізобетонних конструкцій”) невід'ємною частиною рішення про створення відкритого акціонерного товариства (про перетворення підприємства у відкрите акціонерне товариство) в процесі приватизації є акт приймання-передавання нерухомого майна до статутного фонду відкритого акціонерного товариства.
З огляду на це, належним доказом наявності права власності у відкритого акціонерного товариства є акт приймання-передавання нерухомого майна до статутного фонду такого товариства.
Заявником до матеріалів справи не було надано відповідних документів, які б підтверджували передачу Державним підприємством “Миронівський завод залізобетонних конструкцій” спірного майна позивачу.
Господарський суд правомірно не прийняв до уваги посилання позивача на надані до матеріалів справи відомості розрахунку вартості будівель, споруд, оскільки вказані відомості є внутрішніми документами бухгалтерської звітності, не є правовстановлюючими документами, які підтверджують наявність у особи права власності. Крім цього, зі змісту останніх взагалі неможливо встановити, чи визначене у описах майно є саме тим майном, визнання права власності на яке є предметом розгляду по цій справі.
Відповідно до частини 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Таким чином, суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги визнання відповідачем позовних вимог.
З огляду на зазначене, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги не доведені фактичними обставинами та матеріалами справи, тому позов про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, має буди залишений без задоволення.
Беручи до уваги викладене, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Донецької області відповідає діючому законодавству та фактичним обставинам справи, а мотиви з яких надана апеляційна скарга не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Миронівський завод залізобетонних конструкцій” смт. Миронівський, м. Дебальцеве на рішення господарського суду Донецької області від 10.05.2006 року у справі №8/68пн залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 10.05.2006 року у справі №8/68пн залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд.
Головуючий Калантай М.В.
Судді: Кондратьєва С.І.
Старовойтова Г.Я.
Надруковано 6 примірників:
1 –у справу; 2 –сторонам у справі;
2 –ДАГС; 1 –ГС Донецької обл.