Справа  № 2-22 / 08

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

            10 січня 2008 р.         Чутівський   районний   суд  Полтавської   області

в складі:                  головуючого - судді Антонова А.А.,

                                            секретарів - Миненко Ю.П., Тихомирської М.М.,

            розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Чутове справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та третьої особи приватного нотаріуса ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним та визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку з надвірними будівлями та їх розподіл, визначення порядку користування земельною ділянкою, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та третьої особи приватного нотаріуса ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним, визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку з надвірними будівлями та їх розподіл, визначення порядку користування земельною ділянкою.

            В судовому засіданні ОСОБА_1 позов підтримав і повідомив, що він з 1976 р. перебував у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2, з якою вони проживали однією сім'єю, разом з її сином ОСОБА_5, у її власному будинку АДРЕСА_1, у якому він у 1981 р. прописався. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася донька ОСОБА_6, яка після одруження взяла прізвище ОСОБА_3. 09.02.1996 р. він одружився з ОСОБА_2, яка у шлюбі взяла його прізвище. Під час їх сумісного проживання вони прибудували цегляну прихожу та галерею до будинку, повністю перекрили дах, зробили газифікацію та опалення будинку, побудували літню кухню, гараж та сарай, встановили огорожу та металеві ворота, заасфальтували подвір'я. 04.11.2003 р. їх шлюб був розірваний, після чого ОСОБА_2 одружилася з ОСОБА_7 і взяла його прізвище. В травні 2006 р. йому стало відомо, що ОСОБА_8 уклала договір дарування, який 14.03.2006 р. був посвідчений приватним нотаріусом Чутівського районного нотаріального округу ОСОБА_4, згідно якого житловий будинок з надвірними будівлями подарувала доньці - ОСОБА_3 Після укладення договору дарування відповідачі почали виганяти його з будинку. Вважає, що при укладенні договору дарування відповідачі порушили його права, ввели в оману нотаріуса, не повідомивши, що він, як член сім'ї, який вклав свої кошти і працю в добудову та розбудову садиби, має право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями. Крім цього, в договорі дарування відповідачка ОСОБА_2 вказала своє дошлюбне прізвище  „ОСОБА_9”,  насправді ж в той час вона носила його прізвище - „ОСОБА_10”. Просить визнати недійсним договір дарування від 14.03.2006 р., провести розподіл спільного майна подружжя, визнавши за ним право власності на 1/2 частину житлового будинку та надвірних будівель, визначити порядок користування земельною ділянкою та стягнути з відповідачів на його користь судові витрати.

            Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав і просив його задовольнити.

            Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала і повідомила, що вона дійсно з 1976 р. перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_1 і вони проживали однією сім'єю у її власному будинку, в якому позивач у 1981 р. прописався. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася донька ОСОБА_6, яка на даний час одружилась і має прізвище ОСОБА_3. 09.02.1996 р. вона одружилась з позивачем. Під час перебування у фактичних шлюбних відносинах та шлюбу з позивачем вони проживали разом, щороку тримали худобу та спільно витрачали отримані від її реалізації кошти на ведення спільного господарства, але позивач належної участі у веденні спільного господарства не брав. Під час їх сумісного проживання та шлюбу вона за власні кошти зробила прибудови до будинку, перекрила дах, зробила газифікацію та опалення будинку, побудувала господарські будівлі, поставила огорожу та металеві ворота, заасфальтувала подвір'я. Позивач матеріальної допомоги на будівництво не надавав, особистої участі в будівництві не приймав. В наслідок сімейних конфліктів 04.11.2003 р. їх шлюб був розірваний, і в 1996 р. вона одружилася з ОСОБА_7 і взяла його прізвище. 14.03.2006 р. вона свій житловий будинок з надвірними будівлями подарувала доньці ОСОБА_3 В задоволенні позову просить відмовити.

            Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнала і повідомила, що вона дійсно є донькою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Під час спільного проживання батька з матір'ю були зроблені прибудови до будинку, перекритий дах, зроблена газифікація та опалення будинку, побудовані господарські будівлі, поставлена огорожа та металеві ворота, заасфальтоване подвір'я. Все це робила ОСОБА_2, ОСОБА_1 участі у будівництві ні грішми, ні особистою працею не приймав. Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишився проживати в будинку. 14.03.2006 р. ОСОБА_2 подарувала їй свій житловий будинок з надвірними будівлями. Вважає, що при укладенні договору дарування права позивача порушені не були. В задоволенні позову просить відмовити.

            Третя особа - приватний нотаріус ОСОБА_4, в судове засідання надала заяву, в якій  позов не визнала і просила в його задоволенні відмовити, т.я. договір дарування від 14.03.2006 р. був посвідчений відповідно до вимог чинного законодавства. Просила справу розглянути в її відсутності.

            Суд, заслухавши пояснення сторін, показання свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

            В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 з 1976 р. перебував у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2, яка на той час мала прізвище ОСОБА_9, і вони проживали однією сім'єю у будинку АДРЕСА_1, в якому ОСОБА_1 з 28.12.1981 р. був прописаний. Даний будинок з надвірними будівлями належав ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння від 23.12.1973 р. Вони вели спільне господарство, щороку тримаючи худобу та іншу живність, спільно витрачали отримані від її реалізації кошти на ведення спільного господарства. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася донька ОСОБА_6, яка після одруження взяла прізвище ОСОБА_3. 09.02.1996 р. ОСОБА_1 одружився з ОСОБА_2 Під час сумісного проживання та шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ними були проведені поліпшення житлового будинку: проведена прибудова до будинку, перекритий дах будинку, улаштовані газопровід та опалення будинку, а також побудовані: літня кухня, сарай, гараж, встановлена огорожа та ворота, заасфальтоване подвір'я.  04.11.2003 р. шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був розірваний. 23.09.2004 р. ОСОБА_2 одружилася з ОСОБА_7 і взяла його прізвище. 14.03.2006 р. ОСОБА_8 уклала договір дарування, який посвідчений приватним нотаріусом Чутівського районного нотаріального округу ОСОБА_4, згідно якого житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 подарувала ОСОБА_3

            Відповідно до ст. 25 КпШС України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно, в разі спору, може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

            Встановлено, що під спільного проживання у фактичних шлюбних відносинах та перебуванні в шлюбі, під час якого сторони вели спільне господарство, внаслідок спільних трудових та грошових затрат, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було проведене поліпшення житлового будинку: прибудовані - ванна 1-1, площею 3, 9 м2, сіни 1-2, площею 7, 9 м2, коридор І, площею 1, 6 м2, коридор ІІ, площею 4, 1 м2, кімната 1-6, площею 9, 3 м2, перекритий дах будинку, улаштовані газопровід та опалення будинку, а також побудовані - літня кухню літ. „Б, б”, сарай літ. „б 1”, гараж літ. „В”, встановлена огорожа № 1, заасфальтоване подвір'я. Згідно висновку № 86-07 додаткової будівельно-технічної експертизи домоволодіння АДРЕСА_1 від 04.05.2007 р., частка поліпшень, проведених в даному домоволодінні, складає 16/25 частини від вартості всього домоволодіння, що свідчить про істотне збільшення у своїй вартості домоволодіння, і є підстави для визнання його об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

            Враховуючи, що під час проведення робіт по поліпшенню домоволодіння розмір їх часток ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не визначався, суд виходить з рівності їх часток у даному поліпшенні, та, відповідно до висновку № 86-07 додаткової будівельно-технічної експертизи домоволодіння АДРЕСА_1 від 04.05.2007 р., згідно якого частка поліпшень, проведених в даному домоволодінні, складає 16/25 частин від вартості всього домоволодіння, приходить до висновку, що частка ОСОБА_1 у даному майні складає 8/25, а тому не вбачає підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину жилого будинку з надвірними будівлями, а визнає за ОСОБА_1 право власності на 8/25 частин житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1.

            Враховуючи те, що, згідно висновку № 86-07 додаткової будівельно-технічної експертизи домоволодіння АДРЕСА_1 від 04.05.2007 р., виділити співвласнику на 8/25 частину ізольовані житлові та інші приміщення із самостійним виходом, яку можливо використовувати як самостійну квартиру, неможливо, суд вважає, що позов в частинах виділу частини жилого будинку з надвірними будівлями та у визначенні порядку користування земельною ділянкою необхідно залишити без задоволення.

            Одночасно суд враховує те, що позивач не ставить питання про встановлення порядку користування відособленими приміщеннями, а також те, що у позивача відсутні інше власне житло.

            Враховуючи, що суд визнає за ОСОБА_1 право власності на 8/25 частин житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1, суд вважає необхідним визнати частково недійсним договір дарування даного житлового будинку з надвірними будівлями (господарчими та побутовими спорудами), від 14.03.2006 р., укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, який посвідчений приватним нотаріусом Чутівського районного нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_4 14.03.2006 р.

            Суд вважає, що відповідно до ст. 88 ЦПК України, на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, з ОСОБА_3 понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 272 грн., а з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 понесені витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 30 грн.

            Керуючись ст.ст. 10-11, 57-61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 41, 44, 56, 59, 60, 86, 112, 115, 119, 243 ЦК України (1961 р.), ст.ст. 22, 25, 28, 29 КпШС України, ст.ст. 2, 3, 4, 11-13, 16-17, 19 Закону України „Про власність”, п.п. 2, 4-7, 12  постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок” № 7 від 04.10.1991 р., п.п. 5, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності” № 20 від 22.12.1995 р., суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та третьої особи приватного нотаріуса ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним та визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями та його розподіл, визначення порядку користування земельною ділянкою задовольнити частково.

            Визнати за ОСОБА_1 право власності на 8/25 частин житлового будинку з господарчими та побутовими спорудами, розташованими АДРЕСА_1.

            Визнати частково недійсним договір дарування житлового будинку з господарчими та побутовими спорудами, що знаходяться АДРЕСА_1, від 14 березня 2006 р., укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, який посвідчений приватним нотаріусом Чутівського районного нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_4 14 березня 2006 р.

            Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 272 грн. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

            Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 30 грн. в рахунок відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

            В іншій частині позову відмовити.

            Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області через Чутівський районний суд. Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

            Головуючий