Справа 4-52/08

ПОСТАНОВА

18 січня 2008 року    Печерський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Мосьондза І.А..,

при секретарі Табала Я.

з участю прокурора Нищенка Б.М.

розглянувши матеріали справи за скаргою ОСОБА_1 на рішення Генеральної прокуратури України від 20.11.2007 року про видачу його правоохоронним органам Російської Федерації для притягнення до кримінальної відповідальності, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на рішення Генеральної прокуратури України від 20.12.2007 року про видачу його правоохоронним органам Російської Федерації для притягнення до кримінальної відповідальності за замах на шахрайство.

В обґрунтування скарги ним зазначається, що рішення про видачу ОСОБА_1 правоохоронним органам Російської Федерації прийнято в порушення норм міжнародного законодавства.

ОСОБА_1 на підставі постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 14.09.2007 року  утримується під вартою в Київському СІЗО №13, в судове засідання не доставлявся, а тому суд вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності скаржника на підставі наявних матеріалів скарги та матеріалів, наданих Генеральною прокуратурою України.

Прокурор Нищенко Б.М. проти задоволення скарги заперечує, оскільки вважає, що рішення заступника Генерального прокурора України Шинальського О.І. від 20.12.2007 року про видачу ОСОБА_1 правоохоронним органам Російської Федерації прийнято за наявності передбачених законом підстав.

Дослідивши матеріали скарги та подані Генеральною прокуратурою матеріали, на підставі яких Генеральною прокуратурою України прийнято рішення про видачу ОСОБА_1 правоохоронним органам Російської Федерації, заслухавши думку прокурора, суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних  підстав:

В судовому засіданні встановлено, що Генеральною прокуратурою України 20.12.2007 року задоволено клопотання Генеральної прокуратури Російської Федерації про видачу ОСОБА_1 правоохоронним органам Російської Федерації для притягнення до кримінальної відповідальності за замах на шахрайство по ст..ст.30 ч.3, 159 ч.3 п. «б» КК РФ.

Відповідно до діючого кримінально-процесуального законодавства судовий контроль - це вид судової діяльності, який спрямований на забезпечення прав, свобод людини і громадянина, а також їх захист і негайне поновлення, у випадку, якщо у зацікавлених осіб виникли підстави вважати, що їх права і свободи під час проведення досудового слідства органом дізнання, дізнавачем, слідчим або прокурором порушені.

Кримінально-процесуальним кодексом до контрольних повноважень суду віднесено: застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, продовження строків тримання під вартою, проведення обшуку житла чи іншого володіння особи, за виключенням невідкладних випадків, накладення арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку, прослуховування телефонних і інших розмов, розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, крім випадків, передбачених Законом України «Про боротьбу з тероризмом», та за наявності дозволу власника такої інформації.

Також окремому оскарженню відповідно до КПК судом можуть бути розглянуті скарги на постанови слідчого, прокурора стосовно приводів, підстав і порядку порушення кримінальної справи.

Таким чином, чинне законодавство обмежує повноваження суду з контролю за досудовим розслідуванням кримінальної справи. По - перше, під час досудового слідства суд здійснює контроль за тими процесуальними діями (бездіяльністю) і рішеннями органів дізнання, слідчого, прокурора, якими обмежуються найбільш значимі конституційні права і свободи людини і громадянина.

По - друге, суд здійснює контроль за тими рішеннями органу дізнання, слідчого, прокурора, якими завершується провадження у кримінальній справі на досудових стадіях кримінального процесу ( відмова у порушенні кримінальної справи та її закриття).

Як вбачається зі змісту ст..236 КПК України, скарга на дії прокурора при проведенні ним досудового слідства або окремих слідчих дій може бути подана до суду.

З матеріалів даної справи вбачається, що Генеральною прокуратурою України не проводиться досудове слідство або окремі слідчі дії щодо ОСОБА_1, а оскарження рішення Генерального прокурора України по екстрадиції ОСОБА_1 правоохоронними органами іншої держави діючими нормами кримінально-процесуального закону не передбачено.

Скарга ОСОБА_1 підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на те, що скаржник не зазначив, порядку якого судочинства він оскаржує рішення Генеральної прокуратури України, суд розглядає скаргу і приймає рішення відповідно до норм Кримінально-процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст..55 Конституції України, ст..ст.234, 236 КПК України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 на рішення Генеральної прокуратури України від 20.11.2007 року про видачу його правоохоронним органам Російської Федерації для притягнення до кримінальної відповідальності  за замах на шахрайство по ст..ст.30 ч.3, 159 ч.3 п. «б» КК РФ - відмовити.

На постанову суду протягом семи днів з дня її оголошення може бути подана апеляція до Апеляційного суду міста Києва.

Суддя