Справа № 2-549/11

Р І Ш Е Н Н Я

          І М Е Н Е М   У К Р А І Н И

10.05.2011  року Ленінський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого судді:                                         Трофименко Л. Р.

при секретарі:                                         Тюшкевич Г. В.

за участю представника позивача:           ОСОБА_1          

за участю представника відповідача:           ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Донецька цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-банк»про визнання кредитного договору недійсним та захист прав споживачів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання кредитного договору недійсним та захист прав споживачів. В обґрунтування позову зазначив, що 07 травня 2008 року він уклав з ЗАТ «Альфа-Банк»Кредитний договір № 700006627, відповідно до якого він користується кредитом у сумі 37 741 (тридцять сім тисяч сімсот сорок один) долар 73 цента США, за що здійснює відповідні платежі, в тому числі Номінальну відсоткову ставку в розмірі 13,5 % річних. Він сумлінно виконував умови кредитного договору, своєчасно виплачуючи відповідні суми на узгоджений рахунок відповідача. Однак 18 вересня 2008 року на його адресу прийшов лист, яким його повідомили, що номінальна відсоткова ставка з 1 вересня складає 16,5 % річних, та що він повинен виконувати графік погашення заборгованості, викладений в новій редакції відповідно до нової відсоткової ставки у 16,5 % річних. Він був з цим не згоден, тому висловив свою незгоду, виклавши її у своїй заяві до ЗАТ «Альфа-Банк»від 22.09.2008 року, а також вимагав надати зрозуміле і повне обгрунтування підвищення відсоткової ставки за кредитним договором. Його заява ЗАТ «Альфа-Банк»була проігнорована, тому він звернувся зі скаргою до Національного банку України, ЗАТ «Альфа-Банк»та Прокуратури Донецької області. Однак по цей час відносно ЗАТ «Альфа-Банк» впливових заходів не застосовано та його порушені права не відновлено.

Позивач вважає невідповідними вимогам законодавства дії відповідача щодо укладання зі ним зазначеного кредитного договору № 700006627 від 07.05.2008 року, посилаючись на наступне.

Так згідно із ч. 1 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів»: «Продавець (виконавець, виробник), в даному випадку банк, не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими».

Згідно 4.2. ст.18 цього ж Закону: «Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача».

Згідно ч.З ст. 18 цього ж Закону встановлено які саме умови договору вважаються несправедливими, серед яких є такі, що є і у зазначеному кредитному договорі № 700006627 від 07.05.2008 року року, а саме:

Пункт 11 ч.З ст.18 Закону. - надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі.

Пункт 13 ч.З ст.18 Закону - визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

Так згідно п. 6.2. договору банк може на власний розсуд в односторонньому порядку змінювати умови договору, що до розміру процентів за користування кредитом.

Ще однією з несправедливих умов договору, на думку позивача, є й те, що п. 6.3. договору фактично дає право банку у будь-який час, в порушення ст.ст. 60, 61, 62 ЗУ «Про банки та банківську діяльність»надавати третім особам будь-яку інформацію, яка складає банківску таємницю, щодо позичальника. При цьому, виходячи з дій третіх осіб, ця інформація активно росповсюджується банком, що підтверджується листами ТОВ «ЕКОЛЛ»та Колекторського агенства Вердикт, які він отримав поштою і які містять суму, що у чотири рази перевищує суму основного боргу за договором, яку він повинен сплатити. При цьому ці листи оформлені не належним чином, не містять обгрунтованних розрахунків з чого саме ці суми складуються.

Також позивач зазначив, що при укладені з ним договору банком не були виконані вимоги ч.2. ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», а саме: перед укладенням договору про надання споживчого кредиту, він не був повідолений у письмовій формі про:

1)          особу та місцезнаходження кредитодавця;

2)          кредитні умови, зокрема:

а)          мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений;

б)          форми його забезпечення;

в)          наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача;

г)          тип відсоткової ставки;

ґ) суму, на яку кредит може бути виданий;

д)          орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо);

е)          строк, на який кредит може бути одержаний;

є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги;

ж)          можливість дострокового повернення кредиту та його умови;

3)          необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється;

и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію;

і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Також при укладені з ним договору банком не були виконані вимоги ч. 3. ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», відповідно до якої кредитодавець не має права вимагати від споживача відомостей, які не стосуються визначення його платоспроможності та не є необхідними для надання споживчого кредиту. Персональні дані, одержані від споживача або іншої особи у зв'язку з укладенням та виконанням договору про надання споживчого кредиту, можуть використовуватися виключно для оцінки фінансового стану споживача та його спроможності виконати зобов'язання за таким договором. Фінансові установи несуть відповідальність за порушення прав споживачів у сфері захисту персональних даних згідно із законом».

А банк при всьому цьому навпаки за неннадания відповідних данних позичальником, у п.5.1. має право вимагання дострокового повернення кредиту.

Також, як вказав позивач, в порушення ч. 5 п. 4 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів», яка зазначає, що до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими:

«4) встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки», у п. 6.2. договору передбачено право банка на власний розсуд в односторонньому порядку змінювати процентну ставку.

Тому, на думку позивача, банк, зловживаючи своїми правами в порушення ст.ст. 13, 203, 215, 1056-1 ЦК України; Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»; ст.ст. 11, 18 ЗУ «Про захист прав споживачів»; ст.ст. 60, 61, 62 ЗУ «Про банки та банківську діяльність», уклав з ним кредитний договір з грубим порушенням діючого законодавства, що є підставою для визнання його недійсними з моменту його укладання. Умови кредитного договору № 700006627 від 07.05.2008 року є несправедливими, створюють дисбаланс прав та обов'язків позивача та відповідача і суперечать діючому законодавству України, у зв`язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав та просив визнати недійсним кредитний договір №700006627 від 07.05.2008 року, укладений між ним та ПАТ «Альфа-Банк», та стягнути з відповідача судові витрати.

У судовому засіданні представник позивача за дорученням, ОСОБА_1, підтримав позовні вимоги свого довірителя та надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Просив визнати недійсним п. 12 Кредитного договору №700006627 від 07.05.2008 року, укладений між ОСОБА_3 та ПАТ «Альфа-Банк», в частині передачі спору між сторонами на вирішення Постійнодіючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» у відповідності до його Регламенту.  

Представник відповідача за дорученням, ОСОБА_2, з позовом не погодилася та пояснила, що дійсно, 07.05.2008 р. між Позивачем і Відповідачем був укладений кредитний договір №700006627, у відповідності до умов якого Позивач отримав кредитні кошти від Відповідача у розмірі 37741,73 доларів США для придбання транспортного засобу і оплати страхової суми за перший рік страхування транспортного засобу. Підтвердженням досягнення згоди з усіх істотних умов договору є підписи представника Банку та безпосередньо позичальника - ОСОБА_3 У зв`язку з чим, між Позивачем і Відповідачем виникли взаємні права та обов'язки: у Відповідача - обов'язок надати у кредит грошові кошти, а у Позивача - своєчасно і в повному обсязі здійснити повернення грошових коштів, сплатити проценти за користування кредитом в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором та Додатком № 1 до нього - Графіком погашення кредиту. Відповідач (як Кредитор) свої зобов'язання виконав належним чином, надавши Позивачу (як Позичальнику) кредит в обумовленому розмірі, а Позивач не виконує свої зобов'язання за Кредитним договором, має прострочену заборгованість, не вживає заходів щодо належного виконання зобов'язання, намагається уникнути відповідальності, посилається на істотний дисбаланс прав та обов'язків Позивачів, на несправедливі умови Кредитного договору.

Вважає посилання позивача на несправедливість умов кредитного договору щодо підвищення процентної ставки з 13,5 % до 16,5% безпідставними, оскільки процентна ставка за кредитним договором Позивачу дійсно була підвищена з 01.09.2008 р., про що він був належним чином неодноразово повідомлений. Процедура підвищення процентної ставки за кредитним договором передбачена п. 6.2. Так, банк повинен повідомити позичальника за сім днів до моменту настання таких змін шляхом направлення рекомендованого листа. Внесення змін здійснюється шляхом внесення змін до договору та викладення додатку 1 у новій редакції. Оновлений додаток 1 набуває чинності з дати зміни розміру процентної ставки. Позичальник отримує копію в Банку самостійно. Позивач для отримання копії до банку не з'явився, хоча про зміну процентної ставки був належним чином неодноразово повідомлений. Така неявка до банку за зміненим договором не перешкоджає набуттю чинності змін, оскільки порядок набуття чинності змін чітко обумовлений в пункті 6.2 кредитного договору №7000036627.

Окрім того, у своїх позовних вимогах Позивач посилається на статтю 1056-1 Цивільного Кодексу України, яка забороняє банку збільшувати розмір процентів в односторонньому порядку. Зазначеною нормою Цивільний кодекс був доповнений відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» від 12.12.2008 N 661-VI. Процентна ж ставка за договором була змінена 01.09.2008 року. ОСОБА_4, у момент підвищення відсоткової ставки за кредитним договором законодавчої заборони на зміну процентної ставки в односторонньому порядку не було. Статтею 651 Цивільного кодексу, яка діяла на той момент та до якої не вносилися зміни, передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. ОСОБА_4, підвищуючи процентну ставку, банк діяв в межах чинного на той момент законодавства.

Стосовно несправедливості умов п. 6.3 кредитного договору щодо права банку надавати третім особам інформацію, яка стала відома Банку під час укладання кредитного договору, представник відповідача зазначила, що сторони у кредитному договорі погодили право Банка на надання зазначеної інформації третім особам - контрагентам (партнерам) Банку, що будуть залучені на договірній основі до процесу кредитування. ПАТ «Альфа-Банк»здійснює підприємницьку діяльність на власний розсуд в межах чинного законодавства і вільне у виборі контрагентів, отже діловим партнером у взаємовідносинах між Банком і Клієнтами обрало як посередника - ТОВ «ЕКОЛЛ». ПАТ «Альфа-Банк»доручило своєму діловому партнеру відправлення кореспонденції всім позичальникам (в тому числі і Позивачу) про підвищення процентної ставки за кредитним договором. При цьому, листи- повідомлення готувалися безпосередньо у ПАТ «Альфа-Банк», а відправлення рекомендованої кореспонденції Позичальнику здійснювало ТОВ «ЕКОЛЛ». Тому на списку згрупованих рекомендованих відправлень проставлена печатка саме цього Товариства як виконавця робіт з відправлення кореспонденції. За правилами п. 6.3 сторони не заперечували проти надання Банком інформації, що стала йому відома під час укладання кредитного договору, третім особам у випадку, якщо такого розкриття вимагає необхідність захисту Банком своїх прав та законних інтересів у судових та правоохоронних органах. Коли Позивач порушив права Банку і почав неналежним чином виконувати кредитні зобов'язання, ОСОБА_4 був змушений звернутися до Колекторського агентства «Вердикт». ОСОБА_4 діяв у межах норм чинного законодавства і укладеного кредитного договору.

Стосовно порушення прав споживача представник відповідача зазначила, що Банком, при укладанні кредитного договору №700006627 від 07.05.2008 року, дотримані всі вимоги, встановлені Цивільним кодексом України та Законом України «Про захист прав споживачів», а також вимоги, що передбачені у Правилах надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168. В момент укладання кредитного договору позичальнику були роз'яснені умови отримання кредиту, типи відсоткової ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, що підтверджується п. 8 Кредитного договору і Позичальник своїм підписом підтвердив, що він був ознайомлений у письмовій формі з умовами надання кредиту, в тому числі вартістю кредиту, його особливостями, перевагами та недоліками, методикою, яка використовується Банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов'язаних із конвертацією валюти платежу у валюту зобов'язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним, інформацією про сукупну вартість кредиту з урахуванням реальної процентної ставки та значення абсолютного подорожчання кредиту, вартості, видів та предметів супутніх послуг, а також іншою інформацією, надання якої вимагає чинне законодавство України. Окрім того, що у відповідності з п. 2.1 Загальних умов кредитування фізичних осіб Позивач гарантував, що на момент укладення Кредитного договору він є дієздатною особою, яка має повне право укласти та виконати цей договір, отримати кредит за ним, передати в заставу предмет застави та відповідати по своїх зобов'язаннях; не існує ніяких дій з боку суду, господарського або третейського суду, органів державної виконавчої служби, правоохоронних і будь-яких інших органів, служб, посадових, юридичних або фізичних осіб, що можуть привести до невиконання або неналежного виконання Позивачем зобов'язань за договором, визнання його недійсним чи неукладеним; відсутні будь-які інші обставини, що обмежують Позичальника в укладенні та виконанні Договору; перед укладенням Договору він в повній мірі ознайомлений з умовами надання Кредиту, в тому числі сукупною вартістю Кредиту з рахуванням реальної процентної ставки, значення абсолютного подорожчання Кредиту, видів, предметів та вартості супутніх послуг, особливостям Кредиту, його перевагам, недолікам, методикою, яка використовується Банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов'язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов'язання під час погашення заборгованості за кредитом та проценти за користування ним, а також іншою інформацією згідно з вимогами чинного в Україні законодавства; він усвідомлює свої дії, якими може свідомо керувати, та не перебуває під впливом помилки, насилля, погрози, тяжкої обставини тощо. ОСОБА_4, Кредитний договір був укладений у повній відповідності до вимог ст. 627 Цивільного кодексу України, а саме: сторони є вільним и в укладанні договору, виборі контрагенту та визначенні умов договору.

Суд, вислухавши представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 щодо визнання недійсним кредитного договору №700006627 від 07.05.2007 року, укладеного між ним та ПАТ «Альфа-Банк», не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, у судовому засіданні встановлено, що 07 травня 2008 року він уклав з ЗАТ «Альфа-Банк»Кредитний договір № 700006627, відповідно до якого він користується кредитом у сумі 37 741 (тридцять сім тисяч сімсот сорок один) долар 73 цента США, за що здійснює відповідні платежі, в тому числі Номінальну відсоткову ставку в розмірі 13,5 % річних (а.с. 13-17).  

На теперішній час ЗАТ «Альфа-Банк»у зв'язку зі змінами діючого законодавства перейменований у ПАТ «Альфа-Банк».

Статтею 1054 Цивільного кодексу України встановлюється природа кредитного договору, відповідно до якої, кредитний договір – це зобов'язання банка або іншої фінансової установи (кредитодавець) надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 Цивільного кодексу України «Позика», якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно до ст. 1051 Цивільного кодексу України, Позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Як зазначив представник відповідача та не заперечував представник позивача у судовому засіданні, ОСОБА_3, відповідно до Анкети-Заяви на отримання кредиту, звернувся до відповідача та отримав кредит на споживчі цілі, тобто на купівлю транспортного засобу згідно із Договором купівлі-продажу, укладеним між позичальником та ТОВ «Алекс-Моторс»№08.03-043М від 05.03.2008 р. –MAZDA 5 , 2008 року випуску, колір –сірий, державний номер –АН4422СХ, № кузову –JMZCR19F780320178, тип –легковий універсал (свідоцтво про реєстрацію – АНС 174075, видане – Донецьке ВРЕР №3, 07.05.2008 року).

Банк виконав всі домовленості та обов'язки за кредитним договором, про що зазначив позивач у своїй позовній заяві, а отже має право вимагати виконання обов'язків із другої сторони.

Пунктом 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договір – це домовленість двох або більше сторін, направлена на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків.

Пунктом першим статті 627 ЦК України, також встановлено свободу договору, з посиланням на статтю 6 зазначеного Кодексу із зазначенням того, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Тобто, свобода договору означає право громадян та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів. Також, принцип свободи договору полягає в можливості особи вільно обирати контрагента. До того ж, свобода договору проявляється також у можливості сторін на власний розсуд визначати умови договору, які і становлять його зміст (п.1 ст.628 ЦКУ). Винятком є умови, які конкретно передбачені законом щодо того чи іншого виду договорів. Змістом договору є умови, які сторони передбачили в угоді.

Частина 1 ст. 638 Цивільного кодексу України передбачає, що договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. До істотних умов відносяться умови про предмет договору, умови, які визначені істотними законом, а також ті умови, щодо яких сторонами обов'язково повинна бути досягнута згода.

Так, відповідно до умов оспорюваного договору, а саме п.8 при одержанні кредиту Позичальник надав іншому контрагенту (Банку), обраному ним на свій власний розсуд, гарантії того, що він усвідомлює умови договору, вони є для нього зрозумілими, відповідають його інтересам, є розумними та справедливими. При цьому, Позичальник не знаходиться під впливом омани, обману, насильства, погрози, зловмисної угоди або збігу важких обставин для нього. Позичальник також засвідчив, що він спроможний укласти цей (кредитний) договір і виконати зобов'язання, передбачені кредитним договором, що підтверджується його підписом, тому посилання позивача на порушення відповідачем при укладенні кредитного договору вимог ч. 2 ст. 11 ЗУ Про захист прав споживачів», є хибними та не беруться судом до уваги.

До того ж, ч.6 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів»передбачено право споживача протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Перебіг цього строку розпочинається з моменту передачі споживачеві примірника укладеного договору. Однак, споживач не скористався своїм правом щодо відкликання згоди на укладення договору та навпаки, відповідно до п.8 кредитного договору, визнав умови зрозумілими, справедливими та відповідними своїм інтересам, і прийняв виконання умов договору, шляхом його підписання та виконання, з отриманням кредиту і з частковою сплатою відсотків.

У своїх позовних вимогах позивач посилається на статтю 1056-1 Цивільного Кодексу України, яка забороняє банку збільшувати розмір процентів в односторонньому порядку.

З даного приводу суд погоджується з відповідачем та вважає за необхідне зазначити наступне. Вказаною нормою Цивільний кодекс був доповнений відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» від 12.12.2008 N 661-VI. Процентна ж ставка за договором була змінена 01.09.2008 року. ОСОБА_4, у момент підвищення відсоткової ставки за кредитним договором законодавчої заборони на зміну процентної ставки в односторонньому порядку не було. Статтею 651 Цивільного кодексу, яка діяла на той момент та до якої не вносилися зміни, передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. ОСОБА_4, підвищуючи процентну ставку, банк діяв в межах чинного на той момент законодавства.

Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акти цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Аналіз положень зазначеної статті свідчить про те, що недійсними умови договору щодо одностороннього підвищення банком процентної ставки, можуть бути визнанні лише ті правовідносини, які виникнуть з моменту набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» від 12.12.2008 N 661-VI і що збільшення процентної ставки було здійснено банком законно та не підлягає перегляду.

З приводу підвищення банками процентної ставки за кредитними договорами в односторонньому порядку Верховний суд України в узагальненнях судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009-2010 pp.) висловив свою правову позицію, відповідно до якої, якщо сторони досягли домовленості згідно з положеннями ст. ст. 207, 640 ЦК України та уклали кредитний договір, у якому передбачили умови підвищення процентної ставки, то вони мають виконуватись і вважаються такими, що момент досягнення домовленості настав. Тобто, спочатку відбувається зміна відсоткової ставки, а потім надсилається повідомлення про це. ОСОБА_4, якщо кредитний договір був укладений до 10 січня 2009 року і в ньому сторони досягли домовленості про те, що банк має право в односторонньому порядку змінити проценту ставку, то це вже є домовленістю сторін.

Таким чином, ті пункти договору, які позивач визначив «несправедливими», із встановленням жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлені лише «власним розсудом виконавця» - прямо передбачені ст.11 цього Закону, включаючи частину 4 ЗУ «Про захист прав споживачів», якою передбачено що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. ОСОБА_4, частина четверта, зазначеного Закону, не передбачає обов'язкової згоди позичальника, а зазначає лише обов'язок кредитодавця повідомлення його, що і відображено у п.6.2. кредитного договору.

Недійсність правочину передбачена ст.215 Цивільного кодексу України, відповідно до якої підставою визнання недійсності правочину є недотримання в момент укладення правочину сторонами вимог, встановлених ст.203 цього Кодексу.

Окрім того, ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів»передбачає недійсність тільки умов правочинів не встановлюючи, як наслідок, недійсність всього правочину. Крім того, зазначена стаття є загальною для всіх правовідносин між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності.

На підставі викладеного, суд вважає, що Кредитний договір № №700006627 від 07.05.2007 року відповідає всім вимогам, передбаченим ст.203 ЦКУ, а ствердження позивача щодо недодержання вимог зазначеної статті є безпідставними.

На цій підставі не підлягає задоволенню вимога представника позивача про визнання недійсним п. 12 Кредитного договору №700006627 від 07.05.2008 року, укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ «Альфа-Банк», в частині передачі спору між сторонами на вирішення Постійнодіючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз»у відповідності до його Регламенту.  

Згідно ст. 88 ЦПК України не підлягає задоволенню вимога позивача щодо стягнення з відповідача судових витрат.

          На підставі ст. ст. 203, 207, 215, 626-628, 638-640, 1051, 1054  ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів» та керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання кредитного договору недійсним та захист прав споживачів, відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення ухвалено суддею у нарадчій кімнаті.

Суддя:                                                            Л. Р. Трофименко