АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

28 квітня 2011 року                                м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого:  Фадєєнко А.Ф.;

суддів Ващенко Л.Г., Вадовської Л.М.;

при секретарі Пачевій Є.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Білгород-Дністровський Одеської області на постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 листопада 2009 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Білгород-Дністровський Одеської області про визнання відмови відповідача виплатити щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни, протиправною, та зобов’язання нарахувати її та виплатити за 2006 – 2008 роки в сумі 4471,20 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

20.02.2009 року позивачка звернулася із адміністративним позовом про визнання відмови відповідача виплатити щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни, в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком протиправною, та зобов’язання нарахувати та виплатити цю допомогу за 2006 – 2008 роки в сумі 4471,20 грн..

Позов обгрунтовано тим, що позивачка має статус дитини війни, і за законом має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги, що становить 30% від мінімальної пенсії за віком.

Однак відповідач вимоги закону не виконав, і не здійснив 30% доплату до пенсії, тому просила суд задовольнити позов.

Позивачка просила суд розглянути справу за її відсутністю (а.с. 6).

Відповідач не приймав участі у розгляді справи, заперечень на позов не надав.

Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17.11.2009 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково: суд визнав протиправною бездіяльність відповідача в частині відмови виплатити позивачці, як дитині війни, підвищення у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, зобов'язав відповідача виплатити позивачці підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за період з 22.05.2008 року по 31 грудня 2008 року. В іншій частині позову відмовлено (а.с. 37-38).

В апеляційній скарзі відповідач просить постанову скасувати, прийняти нову постанову про відмову у позові, посилаючись на її невідповідність нормам чинного законодавства.

Постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін на підставі ст. 200 КАС України.

Згідно зі ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову — без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, має статус дитини війни.

Відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний статус дітей війни”, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, які виплачуються замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

У 2006 — 2007 роках позивачу не підвищувалась пенсія на 30% мінімальної пенсії за віком через те, що на підставі Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” та Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” зупинялась дія ст. 6 Закону України “Про соціальний статус дітей війни”.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення п.12 ст. 71, з урахуванням ст. 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”.

Відповідно до п. 41 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік”, дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни: 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року зазначені положення п.41 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” визнано такими, що не відповідають Конституції України.

За змістом ст. 152 ч.2 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з проведенням відповідних виплат за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, оскільки відповідач наполягав на застосуванні строку позовної давності, як це передбачено ст. 100 КАС України, до винесення постанови судом першої інстанції. Суд також правильно зазначив, що при нарахуванні розміру соціальної допомоги для її виплати позивачці, розрахунок певної суми невиплаченої соціальної допомоги має бути виконаний компетентним органом, а саме: відповідним управлінням Пенсійного фонду України.

Тому обгрунтовано не погодився з вимогами позивачки про стягнення визначеної нею суми соціальної допомоги.

Відповідно до ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична ... особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом та загальними принципами міжнародного права.

Розглядаючи борги в сенсі „поняття власності”, яке міститься у ст. 1 ч 1 Протоколу №1 до Конвенції, та яке не обмежене лише власністю на фізичні речі, та не залежить від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, які становлять майно, можуть також розглядатися, як „майнові права”, і, таким чином, як „власність”.

Невиплачені позивачці, як дитині війни, суми щомісячної державної соціальної допомоги, тобто, борги, становлять майно, та можуть розглядатися, як „майнові права”, і, таким чином, як власність.

Томі позивачка не може бути позбавлена своєї власності.

Доводи у скарзі про посилання на відсутність фінансових можливостей держави не можуть бути прийняті до уваги.

Європейський Суд з прав людини у справі „Кечко  проти України” (заява №63134/00), зазначив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може сама вводити, припиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення Суду). У зв’язку з цим Суд не прийняв аргумент уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань (п. 26 рішення „Кечко проти України”; див. mutatis mutandis рішення у справі „Бурдов проти Росії” (№59498/00)).

Керуючись ст. ст.195, 197, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206 КАС України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області

УХВАЛИЛА:        

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Білгород-Дністровський Одеської області — залишити без задоволення.

Постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 листопада 2009 року — залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області

А.Ф. Фадєєнко

Л.Г. Ващенко

Л.М. Вадовська

Вірність копії засвідчую: суддя                                              А.Ф. Фадєєнко