АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 квітня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:
головуючого – Фадєєнко А.Ф.,
суддів - Ващенко Л.Г., Вадовської Л.М.,
при секретарі – Пачевій Є.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 жовтня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, виселення та зобов’язати 3-тю особу - ВГІРФО Білгород-Дністровського МВ ГУМВС в Одеській області, зняти з реєстрації,
ВСТАНОВИЛА:
18.06.2009 р. ОСОБА_2, який є власником 1/3 частини АДРЕСА_1, Одеської області, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання її такою, що втратила право на жилу площу у зазначеній квартирі (а.с. 2-3).
29.03.2010 р. суд постановив ухвалу про залучення до участі у справі ОСОБА_3 (а.с. 48).
У доповненні до позову ОСОБА_2 і ОСОБА_3 зазначили, що вони є власниками кв. № 40 відповідно 1/3 та 2/3 частини.
Посилаючись на те, що ОСОБА_1 протиправно вселилась до кв. № 40, сумісне проживання з нею неможливо, позивачі просили суд постановити рішення про виселення відповідачки з малолітніми дітьми: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та неповнолітнім ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, з підстав ст. 116 ЖК України – за систематичне порушення правил співжиття (а.с. 66-67) та зобов’язати 3-ю особу - ВГІРФО Білгород-Дністровського МВ ГУМВС України в Одеській області зняти відповідачку з дітьми з реєстраційного обліку.
Відповідачка позов не визнала, стверджуючи, що вона з 1998 року зареєстрована з дітьми у цій квартирі, бажає в ній мешкати.
Рішенням суду позов задоволений.
В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на те, що позивачі не проживають разом з нею, тому виселення з підстав ст. 116 ЖК України неможливо.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, яка доповіла зміст рішення, що оскаржено, доводи апеляції, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, учасників процесу, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Вирішивши спір, суд прийшов до висновку про те, що факт систематичного порушення відповідачкою правил співжиття підтверджується постановами про відмову у порушенні кримінальної справи від 25.09.2009 р., 10.06.2009 р., 14.10.2009 р., 18.09.2009 р.
З такими висновками суду погодитися неможливо, з таких підстав.
В силу ст. 116 ч. 1 ЖК України, якщо наймач, члени його сім’ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
Пленум Верховного Суду України у п. 17 своєї постанови від 12.04.21985 р. «Про деякі питання, що виникають в практиці застосування судами Житлового кодексу України» зі змінами від 25.05.1998 р. роз’яснив, що при вирішенні справ про виселення на підставі ст. 116 ЖК України осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Маються на увазі, зокрема, заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача (незалежно від прямих вказівок з приводу можливого виселення).
Судом встановлено, що позивачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 є співвласниками 2-х кімнатної кв. № 40, загальною площею 44,9 кв.м., у АДРЕСА_1 (а.с. 9, 32).
Відповідачка ОСОБА_1 зареєстрована у зазначеній квартирі з 03.08.1998 р. (а.с. 2 зворот). У цій же квартирі зареєстровані її діти.
09.06.2009 р. вона вселилась у спірну квартиру з трьома дітьми.
Ці обставини сторони не оспорювали.
З приводу конфліктів, які постійно відбувались між сторонами, до правоохороних органів звертались 16.09.2009 р., 04.10.2009 р. – ОСОБА_2, 13.12.2009 р. – ОСОБА_3
Постановами начальника Білгород-Дністровського МВ ГУМВС в Одеській області від 16.09.2009 р., 04.10.2009 р. та 13.12.2009 р. у порушенні кримінальних справ відмовлено.
У зазначених постановах вказано, що між сторонами виникли цивільно-правові відносини, внаслідок чого виникають конфлікти.
За зверненням ОСОБА_7, яка не є учасником процесу, 25.09.2009 р., винесено офіційне застереження ОСОБА_8 щодо неприпустимості здійснення протиправних дій відносно неї.
Офіційні застереження про порушення учасниками процесу правил співжиття, органами внутрішніх справ не виносились.
Беручі до уваги, що виселення з підстав ст. 116 ЖК України є санкцією за правопорушення, яке застосовується до осіб, що здійснюють умисні дії, пов’язані з невиконанням норм спільного проживання, якщо міри попередження виявились безрезультатними, правових підстав для задоволення позову про виселення відповідачки з дітьми із спірної квартири з цих підстав, за відсутністю доказів про застосування до неї таких заходів, немає.
Власники житла вправі заявити позов з інших правових підстав.
Тому рішення суду у частині вирішення спору про виселення відповідачки з дітьми підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у позові.
Ухвалою колегії суддів від 05.04.2011 р. скасовано рішення суду у частині вимог про зняття відповідачки з реєстрації, і провадження у справі закрито.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч. 1 п.2, 309 ч. 1 п.п. 3,4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 жовтня 2010 року у частині вимог про виселення скасувати.
Відмовити ОСОБА_2, ОСОБА_3 у позові до ОСОБА_1 про виселення зі всіма особами, які з нею мешкають, із АДРЕСА_1
Рішення колегії суддів набирає чинності з моменту проголошення.
Рішення колегії суддів може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий
Судді
Вірність копії засвідчую: суддя А.Ф. Фадєєнко