Справа №2-46/2007 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

11 квітня 2007 року Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі: головуючого-судді Андрусіва І.М. з участю секретаря-Литвинюк І.М. адвоката -ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Долині справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна розлученого подружжя,зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання особистою приватною власністю дружини майна набутого нею за час окремого проживання у зв"язку з фактичним припиненням шлюбних відносин,

встановив:

Позивач просить поділити між ними сторонами, майно, яке належить на праві спільної сумісної власності, присудивши кожному з них по /4 частині квартири АДРЕСА_1.

Свої вимоги мотивує тим, що з відповідачкою зареєстрував шлюб 22.07.1997 року. В серпні 2006 року йому стало відомо про те, що шлюб між ними розірваний 21.05.2002 року на підставі рішення Долинського районного суду. Справа про розірвання шлюбу розглядалася у його відсутності, про час та місце розгляду справи його ніхто не повідомляв і у зв"язку з цим він не міг бути присутнім по справі, так як в період з липня 2001 року по вересень 2005 року перебував за кордоном в Чехії. Після одержання в серпні 2006 року в Долинському районному суді копії рішення про розірвання шлюбу він звернувся у відділ РАЦС Долинського райуправління юстиції, де йому 28.08.2006 року видали свідоцтво про розірвання шлюбу. Між ними не вирішений спір щодо поділу спільного сумісного майна, яке придбане ними за час шлюбу.

Так, будучи в шлюбі 29.11.2000 року вони з відповідачкою купили трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, яку оформили на ім"я відповідачки. Договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_4 Долинського міського нотаріального округу 29.11.2000 року. Право власності на це нерухоме майно відповідачка зареєструвала в Івано-Франківському ОБТІ ,номер запису НОМЕР_1 в книзі 26. Оскільки квартира куплена ними в період шлюбу, це нерухоме майно належить їм на праві спільної сумісної власності.Колипшя дружина порушила його права власника ,він бажає провести розподіл квартири в натурі з виділенням кожному з них по 1\2 частини квартири.

Позивач він же відповідач свої позовні вимоги змінив в судовому засіданні та просив визнати за ним право власності на 1\2 частини квартири АДРЕСА_1 та визначити порядок користування квартирою,згідно технічного паспорта, залишити йому в користуванні кімнату, площею 11 -4кв.м.,відповідачці залишити кімнати площею 17,6кв.м.»другу кімнату площею 7,4кв.м.Кухню площею 7,7 кв.метрів,вбиральню площею 1.4кв.м.,кладовку площею 0,7кв.м.кладовку площею 0.8кв.м.ванну площею 2,8кв.м.коридор площею 8.4 кв.м вбудовану шафу площею 0,4кв.м.залишити в загальному користуванні сторін, зіславшись на вищевикладені обставини.

Позовних вимог відповідачки не визнав та пояснив,що з колишньою дружиною були на роботі в Чеській республіці ,де працював на будівництві за зароблені гроші купили квартиру.

Відповідачка вона ж позивачка свої позовні вимоги підтримала ,позовні вимоги ОСОБА_2 не визнала та пояснила що з відповідачем зареєстрували шлюб у 1997 році. У ІНФОРМАЦІЯ_1 році народилась донька. Відносини у шлюбі не складались з часу одруження. Позивач бив її під час вагітності, пропивав зароблені нею кошти, так як вона працювала до восьмого місяця вагітності. Коштів зароблених самостійно в сім»ю ніколи не давав. Після народження дочки вони перестали разом проживати, їхній шлюб носив формальний характер, уже починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_1 року шлюбні відносини між ними припинились. В тому ж році вона виїхала за кордон з метою заробити грошей на прожиття з дочкою. Заробивши кошти, 29.11. 2000 року купила трьохкімнатну квартиру у АДРЕСА_1,зробила за власні кошти ремонт і перейшла жити з дочкою до нової квартири. Позивач почав наполягати на тому, щоб вона приписала його у квартирі, однак вона відмовилась, так як вважала, що він не має права на квартиру, бо вона куплена за кошти, зароблені нею особисто. З цієї причини між ними сталася сварка, він її вдарив і погрожував.У квітні 2002 року рішенням Долинського районного суду їхній шлюб було розірвано, дочка залишилась проживати з нею.Літом 2002 року вона перебувала у Празі на заробітках зі своєю сестрою , ОСОБА_5 В цей час на заробітках у Празі був і ОСОБА_2,який її позвонив і вони зустрілись.На зустріч вона прийшла з сестрою, так як вона боялась іти одна. Між ними знову виникла суперечка, чоловік настоював на тому, що має право на частину придбаної нею квартири. Позивачу було відомо про порушення його майнового права у 2001-2002 роках. Із позовом про захист свого порушеного права він звернувся у 2006 році, тобто після спливу позовної давності і тому вона вважає, що позивач не має права на звернення до суду з вимогою про захист свого майнового права.

В зустрічному позові ОСОБА_3 зазначила, що з відповідачем зареєстрували шлюб 22 липня 1997 року. У ІНФОРМАЦІЯ_1 році народилась донька. Відносини у шлюбі не складались відразу.Відповідач бив її під час вагітності, пропивав зароблені нею кошти (вона працювала до восьмого місяця вагітності). Коштів зароблених самостійно в сім»ю ніколи не давав. Після народження дочки у ІНФОРМАЦІЯ_1 році, вони перестали разом проживати.

їхній шлюб носив формальний характер, уже починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_1 року шлюбні відносини між ними припинились. В тому ж році вона виїхала за кордон з метою заробити грошей на прожиття з дочкою, де   заробляла раніше ( утримує себе самостійно з вісімнадцяти років). Заробивши самостійно кошти, 29.11. 2000 року вона купила трьохкімнатну квартиру у АДРЕСА_1,зробила за власні кошти ремонт і перейшла жити з дочкою до нової квартири. Тоді відповідач почав настоювати на тому, щоб прописала його у квартирі. Вона відмовилась, так як вважає, що він не має права на квартиру, бо вона куплена за її кошти. З цієї причини між ними сталася сварка, він її вдарив. В цей час у квартирі була її мама,яка це бачила.

Суд, дослідивши доводи сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2підлягають до задоволення,вимоги ОСОБА_3 не підлягають до задоволення виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 22 липня 1997 року по 21 травня 2002 року.Від даного шлюбу в сторін народилась дочка ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження .Перебуваючи в шлюбі вони 29.11.2000 року купили трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, яку оформили на ім"я відповідачки. Договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_4 Долинського міського нотаріального округу. Право

ОСОБА_2застосовував до неї фізичну силу,оскільки нею не представлено суду доказів звернення в правоохоронні органи з приводу неправомірної поведінки ОСОБА_2,а пояснення свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_5 в цій частині ,суд оцінює критично,оскільки вказані свідки являються відповідно мамою та сестрою ОСОБА_3

У відповідності до вимог ст. 22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.

Таким чином суд приходить до висновку,що спірна квартира є спільною сумісною власністю сторін,а той факт ,що при оформленні договору купівлі-продажу 29.11.2000 року квартира була зареєстрована на ОСОБА_3не спростовує презумпції належності даної квартири до спільної сумісної власності подружжя.

Сторонами не досягнуто згоди щодо поділу спільного майна ,тому у відповідності до вимог ст.70 Сімейного кодексу України ,у разі поділу майна, що є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя ,частки майна дружини та чоловіка є рівними ,якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно висновку №61\09-06 судової-будівельно-технічної експертизи дійсна ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 становить 139504грн.без ПДВ.Згідно вимог Державних будівельних норм В.2.2-15-2005 року ,розподіл квартири неможливий. У зв"язку з цим ОСОБА_2змінив позовні вимоги та просив визнати за ним право власності на 1\2 частини квартири АДРЕСА_1 та визначити порядок користування квартирою.

Згідно копії технічного паспорта,на квартиру АДРЕСА_1 квартира складається з трьох кімнат житловою площею 36,4кв.м,одна кімната площею 11-4кв.м., друга кімнати площею 17,6кв.м.,третя кімната площею 7,4кв.м.,кухня площею 7,7 кв.метрів, ванну площею 2,8кв.м.вбиральня площею 1.4кв.м.,кладовку площею 0,7кв.м.кладовку площею 0.8кв.м.коридор площею 8.4 кв.м, вбудована шафа площею 0,4кв.м.

При визначенні порядку користування приміщеннями квартири ,судом враховуються інтереси неповнолітньої дочки ОСОБА_6  ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,залишивши в користуванні їй та ОСОБА_3 кімнати площею 17.6кв.м. та 7.4 кв.м.,ОСОБА_2кімнату площею 11.4кв.м. Кухню площею

7,7 кв.метрів,вбиральню площею 1.4кв.м.,кладовку площею 0,7кв.м.кладовку площею 0.8кв.м.ванну площею 2,8кв.м.коридор площею 8.4 кв.м вбудовану шафу площею 0,4кв.м.залишити в загальному користуванні сторін.

Зустрічна позовна заява не підлягає до задоволення,оскільки відповідно до п.7 ст.57 СК України суд може визнати особистою приватною власністю дружини майно, набуте нею за час окремого проживання у зв"язку із фактичним припиненням шлюбних відносин. На підтвердження своїх вимог ОСОБА_3зіслалась на пояснення свідків ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9 про те,що сторони припинили шлюбні відносини ще під час вагітності ОСОБА_3 причиною того були постійні сварки та бійки між подружжям.Однак дані пояснення судом до уваги не беруться та оцінюються критично .Крім цього свідок ОСОБА_5суду пояснила ,що після одруження ОСОБА_2 та ОСОБА_3 поїхали на роботу за кордон.Свідок ОСОБА_7 суду пояснила,що після народження дочки сторони були на роботі в Празі,однак жили окремо. Дані пояснення спростовуються поясненнями свідка ОСОБА_10 який пояснив,що сторони до 2001 року проживали в Чехії разом де заробляли на спільну квартиру. В запереченні проти позову ОСОБА_3 зазначила що починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_1 року шлюбні відносини між ними припинились з ІНФОРМАЦІЯ_1 року ,в тому ж році вона виїхала за кордон з метою заробити грошей на проживання,заробивши самостійно 29.11.2000 року купила трьохкімнатну квартиру.Одже її пояснення в цій частині суперечливі ,як вбачається з позовної заяви вони не проживають з 2001 року в поясненні зазначено,що з ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Таким чином суд приходить до висновку ,що на день укладення договору купівлі-продажу квартири сторони проживали разом, ОСОБА_3 не довела суду, що спірна квартира була куплена нею в період окремого проживання. Питання судових витрат вирішити у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України.

власності на це нерухоме майно відповідачка зареєструвала в Івано-Франківському ОБТІ номер запису НОМЕР_1 в книзі 26.

Доводи ОСОБА_3 про те,що ОСОБА_2 знав про порушення його майнового права раніше ,як серпень 2006 року дому немає права на звернення до суду ,оскільки сплив строк позовної давності не заслуговують уваги ,оскільки відповідно до вимог ст. 72 СК України ,до вимог про поділ майна подружжя застосовується позовна давність ,при наявності двох умов-Першою умовою являється розірвання шлюбу, про, що ОСОБА_2 дізнався в серпні 2006 року ,коли отримав рішення суду і зареєстрував розлучення в органах РАГСу.Справа № 2-309 від 2002 року ,за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу поступила в суд 29.01.2002 року ,де ОСОБА_3 в позовній заяві зазначила про те,що вони разом не проживають уже рік і шлюб носить формальний характер.Спору з приводу поділу майна не виниклоЛри винесенні даного рішення судом 15.04.2002 року відповідач був відсутній ,свідченням чого являється протокол судового засідання ,та повідомлення про вручення поштового відправлення, на якому є відмітка про те,що адресат не проживає.Рішення про розірвання шлюбу ОСОБА_2 не отримав,так як перебував за межами України.Другою умовою застосування позовної давності в порядку ст. 72 СК України є порушення прав на майно одним із співвласників.Позовна давність не розпочнеться ,якщо після розірвання шлюбу права того хто залишив свою частку в спільному майні не вимагаючи його поділу ,не будуть порушені колишнім одним із подружжя. В судовому засіданні з пояснень ОСОБА_2 встановлено,що після розірвання шлюбу в 2006 році він намагався потрапити в квартиру ,однак виявив,що доступу в квартиру немає дому звернувся до суду з даним позовом.

ОСОБА_3не представила суду будь-яких доказів наявності заощаджених особисто нею коштів ,які вона витратила на купівлю квартири. Пояснення свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_9 в тій частині дцо ОСОБА_3 купила квартиру за свої гроші ,судом оцінюються критично і не беруться до уваги,оскільки вони являються рідною сестрою та братом ОСОБА_3,і не були присутні при укладенні договору купівлі-продажу ,а одже їм не відомі обставини ,при яких куплялась квартира,крім цього ОСОБА_5 в цей період була за кордоном в Чехії.

Крім цього ОСОБА_3 в письмовому клопотанні ,від якого вона пізніше відмовилась зазначила ,що згідно ст.70 Сімейного кодексу України ,при вирішенні спору про поділ майна ,що є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя ,суд може відступити від засад рівності часток подружжя за обставин ,що мають істотне значення, зокрема, що після розлучення неповнолітня дочка ОСОБА_6 залишилась проживати з нею. Таким чином в клопотанні, вона визнала той факт ,що ОСОБА_2 мав право на частку в спільній сумісній власності,оскільки просила визначити порядок користування цією квартирою збільшивши її частку у зв"язку з тим, що ОСОБА_2 не дбав про матеріальний стан сім'ї" не платив аліменти на утримання дочки.Проте з пояснень сторін та свідка ОСОБА_7 встановлено,що дочка сторін проживала і проживає у матері ОСОБА_3,обоє утримували і виховували дитину в добровільному порядку .3 позовом про стягнення аліментів відповідачка звернулась в суд в жовтні 2006 року ,після того як ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом про поділ спільного сумісного майна.Пояснення ОСОБА_3 про ухилення ОСОБА_2 від сплати аліментів та виниклу заборгованість по аліментах спростовуються представленими ОСОБА_2квитанціями про грошові перекази.Посилання відповідачки на довідку №73 від 26.01.2007 року ,про те,що ОСОБА_2 звертався за медичною допомогою в Долинську поліклініку 5.08.2004 року та 13.08.2004 року з приводу перелому латеральної ложечки лівого гомілкового ступневого суглобу ,не підтверджують того, що спірну квартиру вона купила в період окремого проживання.Також ОСОБА_3не заперечує того факту,про те,що ОСОБА_2 був на заробітках у Празі ,оскільки як вона пояснила літом 2002 року вони там зустрічались,при їх зустрічі була присутня її сестра ОСОБА_5 Одже ОСОБА_3 підтвердила ,що вони періодично ви'йджали на роботу в Чехію.

Також не знаходять свого підтвердження пояснення ОСОБА_3 про те,що

На підставі викладеного, ст.22 КпШС України (в редакції 1969року)ст.70,71, 57ч.4 СК України, 88 ЦПК України керуючись ст. ст. 213, 215,218 ЦПК України, суд,-

Р1ШИВ:

Позов ОСОБА_2 задоволити.Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1 \2 частину квартири АДРЕСА_1.Визначити порядок користування квартирою ОСОБА_2 залишити в користуванні кімнату, площею 11,4кв.м.,ОСОБА_3 залишити в користуванні кімнати площею 17,6кв.м.,другу кімнату площею 7,4кв.м.,кухню площею 7,7 кв.метрів,вбиральню 1.4кв.м.,кладовку 0,7кв.м.кладовку 0.8кв.м.ванну 2,8кв.м.коридор 8.4 кв.м вбудовану шафу площею 0,4кв.м.залишити в загальному користуванні сторін.

В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання особистою приватною власністю дружини майна ,набутого нею за час окремого проживання у зв"язку з фактичним припиненням шлюбних відносин, відмовити за недоведеністю позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_3 нам користь ОСОБА_2 183грн.судових витрат згідно квитанцій.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня ознайомлення з мотивувальною частиною рішення в Долинський районний су д.Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Івано-Франківської області через Долинський районний суд.