Судове рішення 22а-513/11 від 29.05.2012

Судове рішення #15353842

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2011 року м. Одеса

Колегія суддів апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого – судді – Варикаші О.Д.

суддів - Ступакова О.А.

- Станкевича В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 13.10.2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси про визнання відмови безпідставною та зобов’язання вчинити певні дії,-

встановила:

ОСОБА_2 звернулася з адміністративним позовом до суду до Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси про визнання відмови безпідставною та зобов’язання вчинити певні дії, щодо нарахування та виплати їй щомісячної державної соціальної допомоги з січня 2006 року по грудень 2008 включно, суму в розмірі 3 900 грн.

В обґрунтування позову зазначалося, що ОСОБА_2 є пенсіонером та має статус дитини війни. Відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсія підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 13.10.2009 року адміністративний позов ОСОБА_2 Задоволено частково.

Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси нарахувати та виплатити ОСОБА_2 невиплачену державну соціальну допомогу у відповідності до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року включно та за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно. В решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси ставиться питання про скасування постанови суду та винесення нового рішення про відмову в позовних вимогах в повному обсязі в зв’язку з тим, що постанова є необґрунтованою і такою, що не відповідає нормам чинного законодавства.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі міста Одеси, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі міста Одеси підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, останнім, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка є пенсіонером та має статус дитини війни. Відповідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року позивачка має право на підвищення мінімальної пенсії за віком на 30 %.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які мають статус дитини війни, на їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріпленні в Законі України „Про соціальний захист дітей війни”.

Правильно встановивши обставини справи, суд першої інстанції при винесенні рішення допустив порушення норм процесуального права, а саме.

Дію статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” на 2007 рік було зупинено статтею 111 Закону України від 19 грудня 2006 року „Про Державний бюджет України на 2007 рік” (з урахуванням положень пункту 12 статті 71 цього закону) та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до статті 6 Закону, виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” щодо такого зупинення дії статті 6 Закону.

Відповідно, при вирішенні справи та задоволенні позовних вимог, в частині зобов’язання відповідача провести виплату підвищення до пенсії позивачці за 2007 рік, судом першої інстанції було враховано з якого періоду (дати) зупинення дії статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” відновлено та визнано таким, що не відповідає Конституції України ( є неконституційним), у 2007 році з 09 липня 2007 року з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення.

Отже, позивачка відповідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на підвищення пенсії за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Подібні до 2007 року відносини склалися і в 2008 році, оскільки зміни до статті 6 Закону, що внесені пунктом 41 розділу 2 Закону України від 28 грудня 2007 року „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року.

Отже, позивачка відповідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на підвищення пенсії за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Таким чином, суд першої інстанції правильно визнав право позивачки на підвищення пенсії за 2007 рік відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року, за 2008 рік відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року , однак при розгляді справи та прийнятті постанови не вірно врахував строки звернення до адміністративного суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції від 06 липня 2005 року) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивачка звернулася до суду з позовом 31.07.2009 року.

Враховуючи положення ст. 99 КАС України (в редакції від 06 липня 2005 року), позивачкою було порушено строк звернення до суду за захистом порушених прав.

Відповідач в апеляційній скарзі вказує на пропуск строку позивачкою та просить відмовити у задоволенні позову.

Доводи щодо необізнаності не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Відповідно до ст. 100 КАС України (в редакції від 06 липня 2005 року) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що права позивачки підлягають захисту з 31.07.2008 року.

Доводи апеляційної скарги про те, що поняття „Мінімальна пенсія за віком”, про яке йдеться в ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, застосовується виключно для визначення пенсії, що призначається лише за цим Законом і не стосується „Дітей війни” відповідно до ст. 6 Закону, колегія суддів вважає безпідставними. Положення ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Інші доводи апеляційної скарги, за виключенням строків звернення до суду, також не спростовують висновки суду першої інстанції та підлягають відхиленню.

Крім того, судова колегія вважає, що адміністративний суд може лише визнавати дії суб’єктів владних повноважень незаконними та покласти обов’язок на відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону за відповідний рік, і не є уповноваженим органом проводити розрахунок суми заборгованості.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при розгляді справи порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому постанову суду першої інстанції необхідно скасувати та прийняти нову постанову про часткове задоволення позовних вимог позивачки в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом, а в задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 99, 100, 195, 197, 198, 202, 207, 254 КАС України, колегія суддів,-

постановила:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси задовольнити частково.

Постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 13.10.2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси про визнання відмови безпідставною та зобов’язання вчинити певні дії – скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси нарахувати та виплатити ОСОБА_2 невиплачену державну соціальну допомогу відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року за період з 31.07.2008 року по 31.12.2008 року включно, з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області О.Д. Варикаша

О.А. Ступаков

В.А.Станкевич

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2011 року м. Одеса

Колегія суддів апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого – судді – Варикаші О.Д.

суддів - Ступакова О.А.

- Станкевича В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Іллічівську Одеської області на постанову Іллічівського міського суду Одеської області від 22.04.2010 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Іллічівську Одеської області про визнання протиправними дії та зобов’язання провести перерахунок пенсії та виплати,-

встановила:

У листопаді 2009 року ОСОБА_4, звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Іллічівську Одеської області про зобов’язання здійснити перерахунок та виплатити недораховану пенсію відповідно до ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

В обґрунтування позову ОСОБА_4, зазначав, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії та інвалідом другої групи. Відповідно до ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” має право на державну пенсію в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком. 24.09.2009 року він звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Іллічівську Одеської області із заявою про перерахунок пенсії, однак в проведенні перерахунку пенсії йому було відмовлено.

Постановою Іллічівського міського суду Одеської області від 22.04.2010 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено. Визнано протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в м. Іллічівську Одеської області в перерахунку основної та додаткової пенсії ОСОБА_4 у відповідності зі ст. ст. 49, 50, ч. 4 ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, як інваліду II групи. Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в м. Іллічівську Одеської області здійснити перерахунок ОСОБА_4 основної та додаткової пенсії з 01.01.2005 року відповідно до ст. ст. 49, 50, ч. 4 ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з розміру основної пенсії у вісім мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду завдану здоров’ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком та забезпечити відповідні виплати з врахуванням виплачених сум.

В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в м. Іллічівську Одеської області ставиться питання про скасування судового рішення в зв’язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України в м. Іллічівську Одеської області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України в м. Іллічівську Одеської області підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_4, є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії - інвалідом 2 групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 та посвідченням № НОМЕР_2.

24.09.2009 року ОСОБА_4 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Іллічівську Одеської області із заявою про перерахунок пенсії відповідно до ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Листом № 254/В-3 від 06.10.2009 року відповідачем відмовлено в проведенні перерахунку пенсії позивачу.

Правильно встановивши обставини справи, суд першої інстанції при винесенні рішення допустив порушення норм процесуального права, а саме.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивач має право на нарахування та виплату основної пенсії як інваліду другої групи та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірах, визначених Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Відповідно до ст. 49 названого Закону пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно ч. 1 ст. 50 зазначеного Закону (в редакції до 28 грудня 2007 року), особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами II групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Частиною 4 ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у вказаній редакції встановлено, що розмір пенсії для інвалідів другої групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, в усіх випадках не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” статтю 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” викладено в новій редакції, відповідно до якої особам, віднесеним до категорії 1 - інвалідам II групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Цим же Законом викладено в новій редакції і статтю 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, відповідно до якої у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році по II групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України № 10 рп/2008 від 22 травня 2008 року положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, що стосуються виплат, встановлених Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) та втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення .

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Із врахуванням викладеного позивач, як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії та інвалід ІІ групи, з 22 травня 2008 року має право на отримання державної пенсії в розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком, передбаченому ч. 4 ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (в редакції до 28 грудня 2007 року), та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченому ч. 1 ст. 50 зазначеного Закону у названій редакції.

Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору. Крім того, це право гарантується ч. 2 ст. 46 Конституції України.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, до яких відносяться і пенсії, визначаються Законом України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”.

Відповідно до ст. 17 зазначеного Закону мінімальний розмір пенсії за віком, як основна державна соціальна гарантія, встановлюється законами.

Встановлення розміру мінімальної пенсії за віком Кабінетом Міністрів України суперечить наведеним нормам закону.

На підставі ч. 3 ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Із врахуванням наведеної конституційної норми, розмір мінімальної пенсії за віком, з якого мають обраховуватися державна та додаткова пенсія позивачу, не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Аналогічне положення щодо визначення розміру мінімальної пенсії за віком міститься в ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, який набрав чинності з 01 січня 2004 року.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 28 названого Закону мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Будь-якими іншими чинними законодавчими актами розмір мінімальної пенсії за віком не визначається.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку щодо не взяття до уваги положень ч. 3 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання державної та додаткової пенсії у встановлених законом розмірах.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру державної та додаткової пенсії позивачу підлягають застосуванню ч. 3 ст. 46 Конституції України, ст. ст. 49, 50 та 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (в редакції до 28 грудня 2007 року), ст. 17 Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” і ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, а не постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року та № 654 від 16 липня 2008 року, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

Безпідставними є і посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної пенсії у вказаному розмірі, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та статтями 49, 50 та 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” щодо визначення розміру та виплати пенсій.

Законом України „Про Державний бюджет України на 2009 рік” затверджено на 2009 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.

На підставі викладеного позивач має право на перерахунок державної пенсії та додаткової пенсії, виходячи з розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлених законами України „Про Державний бюджет України” на відповідний рік.

Згідно з ч. 3 ст. 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (в редакції до 28 грудня 2007 року), яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму і цей перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Оскільки, пенсія позивачу має визначитись виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч. 4 ст. 45 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” перерахунок призначеної пенсії провадиться з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Іллічівську Одеської області із заявою про перерахунок пенсії 24.09.2009 року. Таким чином, позивачеві повинні перерахувати пенсію з 01.10.2009 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія судів вважає, що судом першої інстанції при розгляді справи порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, судове рішення відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям по справі нової постанови.

Інші доводи апеляційної скарги, також не спростовують висновки суду першої інстанції та підлягають відхиленню

Керуючись ст. ст. 99, 100, 195, 197, 198, 202, 207, 254 КАС України, колегія суддів,-

постановила:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Іллічівську Одеської області задовольнити частково.

Постанову Іллічівського міського суду Одеської області від 22.04.2010 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Іллічівську Одеської області про визнання протиправними дії та зобов’язання провести перерахунок пенсії та виплати – скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_4 – задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в м. Іллічівську Одеської області в проведенні ОСОБА_4 перерахунку пенсії відповідно до Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Іллічівську Одеської області провести ОСОБА_4 перерахунок пенсії з 01.10.2009 року, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, по 2 групі інвалідності, відповідно до вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та виплачувати кошти згідно проведеного перерахунку, з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає чинності через п’ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі , та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області О.Д. Варикаша

О.А. Ступаков

В.А.Станкевич

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2011 року м. Одеса

Колегія суддів апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого – судді – Варикаші О.Д.

суддів - Ступакова О.А.

- Станкевича В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси на постанову Київського районного суду м. Одеси від 17.06.2009 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни,-

встановила:

ОСОБА_5 звернулася з адміністративним позовом до суду до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року в розмірі 1153 грн. 94 коп.

В обґрунтування позову зазначалося, що ОСОБА_5 є пенсіонером та має статус дитини війни. Відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсія підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 17.06.2009 року адміністративний позов ОСОБА_5 задоволено.

Стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси на користь ОСОБА_5 невиплачену державну соціальну допомогу за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року в розмірі 1 391,14 грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси ставиться питання про скасування оскаржуваної частини судового рішення в зв’язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси підлягає частковому задоволенню з таких підстав.