АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
- головуючого судді – Заїкіна А.П.,
- суддів: - Федорової А.Є., Процик М.В.,
при секретарі – Трошині К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Комінтернівської районної лікарні державної ветеринарної медицини Одеської області, третя особа - начальник Комінтернівської районної лікарні державної ветеринарної медицини Грушецький Юрій Миколайович, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 01 січня 2011 року,
встановила:
У листопаді 2005 р. ОСОБА_3 звернувся до суду із уточненим у жовтні та листопаді 2007 р. вищеназваним позовом і остаточно вказав, що у 1986 р. був прийнятий на роботу до відповідача на посаду ветлікаря-епідеміолога Сичавської дільничної лікарні. З 02.10.86 р. його було переведено на посаду завідуючого Сичавської дільничної лікарні. Наказом № 22-к від 11.10.05 р. його звільнено з займаної посади за п. 3 ч. 1 ст. 40, п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП. Звільнення вважає незаконним, проведеним з порушенням ст. ст. 43, 148, 149 КЗпП, ст. 39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності". Незаконним звільненням йому завдано моральну шкоду, яка полягає у моральних стражданнях, втраті нормальних життєвих стосунків, додаткових зусиллях для організації свого життя. Відшкодування моральної шкоди оцінює у 50000 грн.. На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 43, 148, 149, 235, 237-1 КЗпП, ст. 39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", ст. 32 Закону України "Про оплату праці", остаточно просив: 1) поновити на роботі на посаді завідуючого Сичавської дільничною лікарнею з 11.10.05 р., визнавши наказ № 22-к від 11.10.05 р. незаконним; 2) стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11.10.05 р. по 22.11.07 р. у розмірі - 13311,83 грн.; 3) стягнути у відшкодування моральної шкоди - 50000 грн.; 4) стягнути витрати на правову допомогу у розмірі - 3750 грн..
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала,та просила задовольнити його у повному обсязі з підстав в ньому наведених.
Представник відповідача та третя особа у судовому засіданні позов не визнали повністю, просили відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що звільнення відбулося у відповідності до вимог чинного законодавства.
Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 11.01.11 р. у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позову, посилаючись на те, що рішення ухвалено судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, при невідповідності висновків суду обставинам справи. Порушено: - ст. ст. 41, 43, 48, 149 КЗпП, ст. 39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" щодо розгляду профспілковим органом подання адміністрації про звільнення працівника у присутності останнього, попередження працівника про його майбутнє звільнення, він не є працівником, який безпосередньо обслуговує грошові цінності; - ст. 59 ЦПК щодо відсутності доказів його присутності на засіданні профспілкового органу, обставини щодо кримінальної справи виникли після його звільнення і не повинні застосовуватися на день видання наказу про його звільнення.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які з’явилися у судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Статтями 213, 214 ЦПК передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Ухвалене судом першої інстанції рішення в повній мірі зазначеним вимогам не відповідає.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що ОСОБА_3 як завідуючий Сичавської дільничної лікарні державної ветеринарної медицини у 2005 р. неодноразово попереджався про недопущення ним порушень трудової дисципліни і покладених на нього трудовим договором обов'язків - накази начальника управління ветеринарної медицини у Комінтернівському районі Одеської області та начальника Комінтернівської районної лікарні державної ветеринарної медицини Одеської області № 12к від 16.03.05 р., № 30-од від 07.07.05 р., № 18-од від 10.05.05р., № 52-од від 05.08.05р., № 42-од від 25.08.05 р.. Згідно акту від 24.05.05 р. звірки накопичувальної відомості по оригіналам та корінцям ветеринарних свідоцтв (Ф №2) з прибутковими касовими ордерами, виданими Сичавською дільничною лікарнею ветеринарної медицини за період з 01.01.03 р. по 01.05.05 р. встановлено, що до централізованої бухгалтерії Комінтернівської районної лікарні державної ветеринарної медицини не надійшло грошових коштів на загальну суму - 6487,06 грн., в тому числі за підписом ОСОБА_3 на суму - 1585,92 грн.. Після виявленого порушення наказом начальника Комінтернівської районної лікарні державної ветеринарної медицини № 22-к від 11.10.05 р. ОСОБА_3 звільнено з займаної посади у зв'язку з втратою довіри, п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП, та за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП - систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором, за що він раніше протягом року притягувався до дисциплінарної відповідальності. 26.05.05 р. відносно посадових осіб Сичавської дільничної лікарні ветеринарної медицини за фактом зловживання службовим становищем та службового підроблення, було порушено кримінальну справу за ознаками скоєння злочинів передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК, яка з обвинувальним висновком за ст. ст. 190 ч. 1, 191 ч. 2, 364 ч. 1, 366 ч. 1 КК надійшла до суду. Постановою суду від 07.06.06 р. провадження у кримінальній справі закрито за п. 4 ст. 6 КПК, а ОСОБА_3 звільнено від покарання за їх клопотанням на підставі п. "а" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 31.05.05 р.. 27.09.05 р. начальником Комінтернівської районної лікарні державної ветеринарної медицини направлено подання до профспілкової організації установи про надання погодження на розірвання трудового договору з ОСОБА_3 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40, п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП. 10.10.05 р. подання було розглянуто на засіданні профкому установ районної лікарні державної ветеринарної медицини в Комінтернівському районі і надано погодження на звільнення ОСОБА_3 з займаної посади завідуючого Сичавською дільничною лікарнею ветеринарної медицини за п. 3 ч. 1 ст. 40, п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП. При цьому суд критично оцінив твердження позивача, що розгляд подання відбувся за його відсутності (а. с. 210 зворотна сторона - 211 зворотна сторона).
Колегія суддів вважає, що погодитися з такими висновками суду у повному обсязі не можна.
Між сторонами склалися трудові правовідносини, пов'язані із розірванням трудового договору з працівником за ініціативою власника або уповноваженого ним органу.
Вказані правовідносини врегульовані відповідними законодавчими нормами, які містяться у Кодексі Законів про працю України.
За правилами, передбаченими п. 3 ч. 1 ст. 40, п. 2 ч. 1 ст. 41, ст. 43 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадках: систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення; винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, якщо дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу. Розірвання трудового договору з підстав, передбачених п. 2 ст. 40, п. 2 ст. 41 КЗпП може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. Якщо працівник не з'явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання.
Згідно із ст. ст. 147, 147-1, 148 КЗпП за порушення трудової дисципліни органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) працівника може бути застосовано до останнього тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Дисциплінарне стягнення застосовується безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення і не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. п. 15, 22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.92 р., з подальшими змінами та доповненнями, розірвання трудового договору з ініціатива власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу. Встановивши, що згода профспілкового органу на звільнення не має юридичного значення, суд зупиняє провадження у справі, запитує згоду профспілкового органу і після її одержання або відмови профспілкового органу в дачі згоди на звільнення працівника розглядає спір по суті. У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п. 3 ст. 40 КЗпП, чи додержані передбачені ст. ст. 147-1, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна шкода, обставини за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. За передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений за проступок на роботі, вчинений після застосування дисциплінарного стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково. Звільнення з підстав втрати довір'я (п. 2 ст. 41 КЗпП) суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом тощо), вчинив умисно або необережно такі дії, що дають підстави для втрати до нього довір'я.
Частиною 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Сторони мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.
Стаття 213 ЦПК вимагає від суду повно та всебічно з'ясувати обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідити всі докази в їх сукупності.
Суд першої інстанції порушив вимоги вищевказаних норм матеріального та процесуального права, роз'яснень Пленуму Верховного Суду України.
З урахуванням предмету спору, вищевказаних вимог цивільно-процесуального закону, відповідних положень КЗпП відповідач повинен довести, що при звільненні позивача з роботи не було порушень норм трудового законодавства.
На підставі матеріалів справи судом встановлено, що наказом начальника Комінтернівської районної лікарні державної ветеринарної медицини Одеської області № 43/1-о від 12.07.05 р. (а. с. 18 - 20) ОСОБА_3, як завідуючого Сичавської дільничної лікарні державної ветеринарної медицини, за порушення трудової дисципліни та невиконання покладених на нього трудовим договором обов'язків оголошено догану. ОСОБА_3 ознайомився з даним наказом та надав свої пояснення, не погоджуючись з ним. Вказаний наказ ОСОБА_3 не оскаржив. Згідно акту від 24.05.05 р. звірки накопичувальної відомості по оригіналам та корінцям ветеринарних свідоцтв (Ф №2) з прибутковими касовими ордерами, виданими Сичавською дільничною лікарнею ветеринарної медицини за період з 01.01.03 р. по 01.05.05 р. (а. с. 24 - 44) до централізованої бухгалтерії Комінтернівської районної лікарні державної ветеринарної медицини не надійшло грошових коштів на загальну суму - 6487,06 грн., в тому числі за підписом ОСОБА_3 на суму - 1585,92 грн.. 27.09.05 р. адміністрація Комінтернівської районної лікарні державної ветеринарної медицини звернулось до профспілкового органу з поданням (а. с. 45 - 46) про надання згоди на звільнення ОСОБА_3 за п. 3 ст. 40, п. 2 ст. 41 КЗпП. Профспілковий комітет установ районної лікарні державної ветеринарної медицини в Комінтернівському районі на засіданні від 10.10.05 р., протокол № 4 (а. с. 47, 71), дав згоду на звільнення ОСОБА_3 за п. 3 ст. 40, п. 2 ст. 41 КЗпП. ОСОБА_3 участі у вказаному засіданні профкому не брав. Наказом начальника Комінтернівської районної лікарні державної ветеринарної медицини № 22-к від 11.10.05 р. (а. с. 4, 70) ОСОБА_3 звільнено з займаної посади за п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП та за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП. На виконання ухвали апеляційного суду Одеської області від 25.03.11 р. (а. с. 246 - 248) профспілковий комітет установ районної лікарні державної ветеринарної медицини в Комінтернівському районі на засіданні від 20.04.11 р. (а. с. 252), з участю ОСОБА_3, повторно розглянув питання про надання згоди на звільнення ОСОБА_3 з роботи і дав згоду на його звільнення.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд дав правильну оцінку наданим сторонами доказам і дійшов правильного висновку про наявність підстав для звільнення позивача за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП - систематичне невиконання останнім без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. При цьому судом правильно враховано, що: - не закінчився встановлений для цього строк (шість місяців з дня вчинення проступку); - раніше до ОСОБА_3 застосовувалось дисциплінарне стягнення (догана за наказом начальника Комінтернівської районної лікарні державної ветеринарної медицини Одеської області № 43/1-о від 12.07.05 р.); - враховані ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна шкода, обставини за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника (неодноразово попереджався про недопущення порушень трудової дисципліни і покладених на нього трудовим договором обов'язків наказами начальника управління ветеринарної медицини у Комінтернівському районі Одеської області та начальника Комінтернівської районної лікарні державної ветеринарної медицини Одеської області № 12к від 16.03.05 р., № 30-од від 07.07.05 р., № 18-од від 10.05.05р., № 52-од від 05.08.05р., № 42-од від 25.08.05 р.). Доводи апеляційної скарги про порушення діючого законодавства в цій частині є неспроможними.
Разом з тим, суд дійшов помилкового висновку щодо законності звільнення позивача з роботи з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП, оскільки згідно з посадовою інструкцією завідуючого дільничною лікарнею (а. с. 69) посада, яку займав ОСОБА_3 не пов'язана з безпосереднім обслуговуванням грошових або товарних цінностей (їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом тощо). Договір про повну матеріальну відповідальність ОСОБА_3 в матеріалах справи відсутній. Доводи апелянта в цій частині є обґрунтованими.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з’ясував обставини справи, що мають значення для справи, порушив норми матеріального та процесуального права. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 307, п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України вищевикладене є підставами для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_3: - визнання незаконним пункту першого наказу Комінтернівської районної лікарні державної ветеринарної медицини Одеської області № 22-к від 11 жовтня 2005 року, в частині звільнення ОСОБА_3 з займаної посади за пунктом другим частини першої статті 41 КЗпП. В решті позову необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,
вирішила :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 01 січня 2011 року - задовольнити частково.
Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 01 січня 2011 року - скасувати.
Позов ОСОБА_3 до Комінтернівської районної лікарні державної ветеринарної медицини Одеської області, третя особа - начальник Комінтернівської районної лікарні державної ветеринарної медицини Грушецький Юрій Миколайович, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Пункт перший наказу Комінтернівської районної лікарні державної ветеринарної медицини Одеської області № 22-к від 11 жовтня 2005 року, в частині звільнення ОСОБА_3 з займаної посади за пунктом другим частини першої статті 41 КЗпП, - визнати незаконним.
В решті позову - відмовити
Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя: А. П. Заїкін
Судді: А. Є. Федорова
М. В. Процик