АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого судді Бабія А. П.
суддів Варикаші О. Д., Ступакова О. А.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Фрунзівському районі Одеської області про зобов’язання нарахувати та виплатити щомісячну державну допомогу як дитині війни, за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України у Фрунзівському районі Одеської області на постанову Фрунзівського районного суду Одеської області від 29. 03. 2010 р.,
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у Фрунзівському районі Одеської області з проханням зобов’язати відповідача за період з січня 2006 р. по жовтень 2008 р. включно нарахувати та виплатити йому як дитині війни щомісячно державну соціальну допомогу відповідно до вимог ст. 6 Закону України від 18.11.2004 р. № 2195-IV «Про соціальний захист дітей війни» (далі – Закон України № 2195-IV), яка йому не виплачувалася.
Постановою Фрунзівського районного суду Одеської області від 29. 03. 2010 р. позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов’язано управління Пенсійного фонду України у Фрунзівському районі Одеської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни в період з 09. 07. 2007 р. по 31. 12. 2007 р. та з 22. 05. 2008 р. по 31. 12. 2008 р. у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком щомісячно. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України у Фрунзівському районі Одеської області просить скасувати постанову суду і відмовити в задоволенні позову посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.
Як встановлено судом, позивач є пенсіонером за віком та має статус дитини війни, а відтак і право на отримання державних соціальних гарантій, передбачених Законом України № 2195-IV.
Відповідно до ст. 6 Закону України № 2195-IV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно з ст. 7 Закону України № 2195-IV фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Законом України “Про Державний бюджет України на 2006 рік”, Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” була зупинена дія ст. 6 Закону України № 2195-IV.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 та рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 визнані неконституційними положення Законів України про Державний бюджет України на 2007 та 2008 роки, якими була зупинена дія ст. 6 Закону України № 2195-IV.
За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України. Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Право громадян на отримання державних соціальних гарантій, передбачених Законом України № 2195-IV не може бути обмежене відсутністю певних коштів чи фінансування.
В подальшому Законами України про внесення змін до Державного бюджету України не вносилися зміни до ст. 6 Закону України № 2195-IV.
Враховуючи викладене і вимоги ст. 162 КАС України щодо повноважень суду при вирішенні справи суд першої інстанції дійшов до вірного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог і зобов’язання відповідача нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України № 2195-IV і вправі був ухвалити рішення щодо нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії як дитині війни в період з 09. 07. 2007 р. по 31. 12. 2007 р. та з 22. 05. 2008 р. по 31. 10. 2008 р. у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком щомісячно.
При цьому, суд правомірно виходив з того, що управління Пенсійного фонду України як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону України № 2195-IV і здійснити позивачу відповідні нарахування (за той період часу, коли дія цієї норми не була зупинена), але у порушення вимог вказаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.
Справа розглянута судом першої інстанції з урахуванням положень ст. ст. 99, 100 КАС України за відсутності між сторонами спору та заперечень щодо строку звернення позивача до суду, не оскаржується це положення і в апеляції.
Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.
Тому за наявності позовних вимог щодо стягнення з відповідача коштів в термін до жовтня 2008 р. включно суд першої інстанції не вправі був виходити за межі позовних вимог та ухвалювати постанову про нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни в період з 01. 11. 2008 р. по 31. 12. 2008 р.
Посилання скаржника на відсутність нормативно встановленого порядку визначення мінімальної пенсії за віком для цілей статті 6 Закону України № 2195-IV не можуть бути взяті до уваги тому, що порядок обчислення мінімальної пенсії за віком міститься у частині першій ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Оскільки жодним іншим законом не передбачено механізм визначення цієї державної соціальної гарантії, та з огляду на неможливість обмеження права особи на одержання соціальних пільг, компенсацій і гарантій з мотивів неповноти законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, застосування ч. 1 ст. 28 названого Закону під час нарахування виплат в порядку ст. 6 Закону України № 2195-IV слід визнати цілком обґрунтованим.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає необхідним відповідно до ст. 201 КАС України змінити постанову суду першої інстанції, виклавши її резолютивну частину у наступній редакції: «Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Фрунзівському районі Одеської області провести ОСОБА_1 перерахунок доплати до пенсії за період з 09. 07. 2007 р. по 31. 12. 2007 р. та з 22. 05. 2008 р. по 31. 10. 2008 р. у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком щомісячно відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та виплатити кошти згідно проведеного перерахунку з урахуванням раніше виплачених сум. В задоволені решти позовних вимог відмовити.», а в іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись ст. 197, п. 2 ч. 1 ст. 198, ст. 201, ст. 207, ч. 5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Фрунзівському районі Одеської області частково задовольнити.
Змінити постанову Фрунзівського районного суду Одеської області від 29. 03. 2010 р., виклавши її резолютивну частину у наступній редакції:
«Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Фрунзівському районі Одеської області провести ОСОБА_1 перерахунок доплати до пенсії за період з 09. 07. 2007 р. по 31. 12. 2007 р. та з 22. 05. 2008 р. по 31. 10. 2008 р. у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком щомісячно відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та виплатити кошти згідно проведеного перерахунку з урахуванням раніше виплачених сум. В задоволені решти позовних вимог відмовити.»
В іншій частині постанову Фрунзівського районного суду Одеської області від 29. 03. 2010 р. залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Судді апеляційного суду Одеської області А. П. Бабій
О. Д. Варикаша
О. А. Ступаков