справа № 2-818/11

    категорія 26                                                                                                           

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2011 року Нахімовський районний суд міста Севастополя у складі:

головуючого судді - Кравченко В.Є.,

за участю секретаря – Пронкіній К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в залі суду в м. Севастополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

          Позивач –Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»звернувся до Нахімовського районного суду м. Севастополя з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2  про стягнення у солідарному порядку з відповідачів  заборгованості за кредитним договором №11230922000 (далі по тексту - кредитний  договір) від 09 жовтня 2007 року, яка згідно останніх уточнень  від 16.02.2011 року склала загальну суму -  2 400 288,83 грн., а також судових витрат, пов’язаних з розглядом справи, у розмірі –1820,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач ОСОБА_2,у  встановлений сторонами термін, покладені на неї грошові зобов’язання за договором не виконує, внаслідок чого створилась спірна сума заборгованості, яка в силу положень п.1.2.2, п.2.2 п. 4.1, п. 9.10, розділу 12 кредитного договору та вимог  статей 509,525,526,536,587,590,1048-1050,1054 Цивільного кодексу України підлягає стягненню з відповідачів солідарно у судовому порядку.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги  підтримала у повному обсязі, наполягала на їх задоволені. Також зазначила, що несвоєчасне та неповне виконання відповідачкою ОСОБА_3 зобов’язань за спірним договором триває з жовтня 2008 року, тому бажання виконання зобов’язання  іншою особою, без вивчення її платоспроможності у 2011 році не передбачений умовами договору, крім того, законом та договором поруки передбачений  солідарний порядок погашення  заборгованості співвідповідачами.

Представник відповідача ОСОБА_1 –ОСОБА_4 у судовому засіданні позов не визнала повністю, посилаючись на відсутність підстав для його задоволення. Вважає, що у договорі та додатковій угоді сторонами досягнута домовленість щодо дії договору до 09.10.2037 року, отже, в силу положень ч.1 ст.530 ЦК України, строк виконання відповідачем зобов’язання за кредитним договором ще не сплив, а дострокове виконання зобов’язань, згідно зі ст. 531 ЦК України, це - право боржника,  кредитор не вправі вимагати  повернення всієї суми кредиту  до  закінчення його дії  Також, на думку представника ОСОБА_1, кредитні правовідношення передбачають право позикодавця вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому (ч.2. ст. 1050 ЦК України), якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, а боржник прострочив повернення чергової частини. Повернення грошових коштів є обов’язком боржника за договором, виконання обов’язків законом не віднесено до цивільно-правової відповідальності, вважає, що позивачем обрано невірний  спосіб захисту порушеного права, який не передбачений ст. 16 ЦК України. Серед підстав для відмови у позові , представник відповідача також посилається на те, що позивач безпідставно вимагає повернення всієї суми  заборгованості без одночасного розірвання спірного договору або припинення строку його дії. Також ОСОБА_4 посилається на існування  наміру іншої фізичної особи –ОСОБА_5 погашати заборгованість за спірним  кредитним договором на підставі ч.1 ст.528 ЦК України, проте банк відмовляє у прийнятті такого способу виконання грошового зобов’язання боржником, чим допускає прострочку кредитору (ч.4 ст.613 ЦК України).

Відповідач  ОСОБА_2 у судове засідання не з’явився, повідомлявся належним чином про час та місце розгляду справи, про поважність причини неявки суд не повідомив, право надання заперечень на позов у порядку ст.128 ЦПК України, не реалізував. Враховуючи  зміст ст.169 ЦПК України, суд  визнає його неявку неповажною та вважає можливим розглянути справу у його відсутність на підставі наявних у справі доказів.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідив матеріали справи, вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09.10.2007 року муж АКІБ «УкрСиббанк», у подальшому перейменований у ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №11230922000, згідно з умовами якого кредитор надав позичальнику кредит в іноземній валюті, у розмірі 259 000,00 доларів США зі сплатою процентів за його користування, в розмірі 10,5%, а позичальник зобов’язався повернути суму кредиту та сплатити проценти, штрафи та інші платежі згідно умов договору.

Додатковою угодою №1 від 30 січня 2009 року до кредитного договору №11230922000 від 09.10.2007 року, змінений строк повернення кредиту та схема погашення заборгованості. Згідно додаткової угоди позичальник зобов’язався повертати суму кредиту шляхом ануїтетних платежів у розмірі 2441,30 доларів США 20 числа кожного місяця. Також угодою встановлений новий графік погашення кредиту. Додатковою угодою від 30.09.2009 року термін дії договору  було продовжено за домовленістю сторін до 09 жовтня 2037 року.

З метою забезпечення  зобов’язань за кредитним договором 09.10.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк»та ОСОБА_2 був укладений договір  поруки №11230922000П.

Згідно п.1.3, 1.4 договору поруки, поручитель зобов’язався солідарно відповідати перед банком за  виконання зобов’язань боржника за кредитним договором, в тому числі  за повернення  основної суми боргу, процентів за використання кредитних коштів, відшкодування  можливих збитків, за оплату пені та штрафних санкцій, передбачених кредитним договором.

Пунктом 2.2 договору поруки встановлено, що у випадку невиконання позичальником своїх зобов’язань за кредитним договором, банк має  право пред’явити свої вимоги безпосередньо до поручителя.

Пунктом 1.2.3. кредитного договору передбачено, що кредит вважається повернутим в разі зарахування грошових коштів спрямованих на погашення кредиту, нарахованих за користування кредитом процентів,  можливих штрафних санкцій, що визначені договором, в повному обсязі на рахунок банку.

Пунктом 4.1 Кредитного договору передбачено, що позичальник зобов’язується використати кредит на зазначені у договорі цілі, повернути одержаний кредит та сплатити нараховані Банком проценти та інші платежі у порядку та терміни, встановлені договором.

Пунктом 4.6. Кредитного договору встановлює, що Позичальник  зобов’язується достроково повернути суму кредиту та сплатити  проценти у випадках встановлених договором.           

Положеннями п. 5.3 та п.5.5 Кредитного договору передбачено право Банка вимагати дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів у порядку встановленому розділом 12 договору у випадку порушення позичальником платіжної дисципліні.

Пунктом 10.14 кредитного договору встановлено, що невиконання  позичальником  вимоги Банку щодо дострокового повернення кредиту у разі порушення умов договору, в порядку встановленому розділом 12 договору, вважається істотним порушенням умов цього договору.

          З метою вирішення питання про повернення відповідачами в добровільному порядку сум кредиту, нарахованих відсотків та пені, позивачем на адреси відповідачів, визначені у кредитному договору та договорі поруки, відповідно, згідно паспортних даних відповідачів, направлялись листи (повідомлення – вимога № 136/16/508 від 14.06.2010р.), в яких відповідачів попереджено про наявність заборгованості і виконання зобов'язань, передбачених умовами кредитного договору та договору поруки.

Підставою звернення до суду з цим позовом є обставини невиконання боржником зобов’язань за кредитним договором перед банком щодо своєчасного повернення кредиту та сплаті  відсотки за користування грошовими коштами, у зв’язку з чим заборгованість відповідачів –ОСОБА_1 та ОСОБА_2  перед банком станом на 01.02.2011 року  за кредитним договором №11230922000 від 09.10.2007 року склала –2 400 288,83 грн.. а саме: по простроченій заборгованості основного боргу –253 310,65 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ на дату складання розрахунку складає –2 011 666,53 грн.;  по простроченим процентам за користування кредитом –44 912,62 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ на дату складання розрахунку складає –356 673,57 грн.; пеня за несвоєчасне  погашення кредиту та процентів  по ньому –4 023,01 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ на дату складання розрахунку складає –31 948,73 грн.

Задовольняючи позов суд виходів з наступних положень матеріального закону.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статей 526, 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У статті 629 Цивільного кодексу України  встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

В силу статей 610, 611  ЦК України  порушенням  зобов’язання  є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Правові наслідки  порушення зобов’язання встановлені договором або законом.

Відповідно до положень т.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом частини  2 статті 1054 Цивільного кодексу України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Так, згідно до статті 1048 Цивільного кодексу України Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу  України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Згідно статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченного порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник включаючи сплату основного боргу, відсотків, неустойки, відшкодування збитків, якщо інще не встановлено договором поруки.  

Посилання представника відповідача ОСОБА_1–ОСОБА_4 на те, що вимоги банку суперечать  ч.1 ст.530 ЦК України, оскільки банк не має права на пред’явлення вимоги про дострокове повернення всій суми наданого кредиту без одночасного  розірвання кредитного договору є необґрунтованими, так як дострокове повернення всій сумі кредиту передбачено кредитним договором та законом.

Аналізуючи зміст статті 1050 ЦК України, суд  вважає, що закон не потребує обов’язкового розірвання договору при вимоги дострокового повернення кредиту, а  у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пунктами 1.2.3, 4.1, 4.6, 5.3, 5.5 та розділом 12 договору передбачені умови поверення кредиту, права банку на дострокове поверення суми  кредиту  та процентів.

Таким чином,  право банку на звернення до суду за захистом своїх порушених прав шляхом формування позовної вимоги щодо дострокового повернення всій суми кредиту та процентів за користування кредитними коштами передбачено і договором і законом та узгоджується  зі ст. 16 ЦК України.

Крім того, відповідно до положень ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог. Вийти  за межі позовних вимог суд має право лише у випадках, прямо передбачених законом, і з дотриманням загальних засад цивільного судочинства. Банком не були заявлені вимоги про розірвання договору, а суд не може виходити за мережі позову.

Твердження представника ОСОБА_4 щодо наявності прострочки кредитору при виконанні ОСОБА_1 зобов’язань за спірним договором суд сприймає критично. Так, згідно ч.1 ст.613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Частина 4 ст.613 ЦК України передбачає, що боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

Разом з цим, спірна сума заборгованості виникла внаслідок неналежного виконання грошових зобов’язань відповідачами починаючи з жовтня 2008 року, а про можливість погашати зобов’язання боржника за кредитним договором іншою особою, представник ОСОБА_1 повідомила банк тільки 30.03.2011 року, проте, ці обставини не виключають право банка вимагати стягнення існуючої заборгованості. Крім того, наявність усної домовленості між боржником за договором кредиту  ОСОБА_1 та  ОСОБА_5, як з   особою, яка не є стороною  такого договору не свідчить про наявність обов’язку банку прийнять виконання  договору за ч.1 ст.528 ЦК України, без дослідження платоспроможності такої особи та її «кредитної історії», а також не може домінувати над умовами спірного договору та іншими нормами глави 71 розділу ІІ Цивільного кодексу України та глав 47,48 розділу І цього кодексу.

Відповідачі відповідно до частини 3 статті 10 ЦПК України не надали суду доказів повної та своєчасної оплати заборгованості, процентів та комісії за кредитним договором у встановлений графіком погашення  терміни і розміри. За такими обставинами, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачами зобов'язань по кредитному договору. Розрахунки позивача перевірені судом, є обґрунтованими, не викликають сумнівів суду, не спростовані відповідачами.

Таким чином, враховуючи сукупність встановлених обставин по справі, суд дійшов до висновку про задоволення заявленого позову та стягнення з ОСОБА_1.та ОСОБА_2 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»заборгованості за кредитним договором  №11230922000 від 09.10.2007 року в сумі –2 40 288,83 грн.

Відповідно до ст. ч.1 88 Цивільного процесуального Кодексу України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує  з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. У зв’язку з чим, суд вважає за необхідним стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»документально підтверджені судові витрати, а саме: судовий збір в сумі - 1700,00 грн., та витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи в сумі - 120,00 грн., а разом суму -1820,00 грн.

З оглядом на наведене, керуючись статтями 6, 16, 509, 525, 526, 546-549, 554,610 -612 627, 1048-1050,1054  ЦК України, ст.ст. 3, 10, 11, 57, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд

                      В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»до ОСОБА_1 та ОСОБА_2  про стягнення заборгованості за договором  про надання споживчого кредиту задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, солідарно на користь Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк” заборгованість за кредитним договором №112309200  від 09.10.2007 року в сумі 2 400 288,83  грн.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк” судові витрати, пов’язані з розглядом справи, судовий збір, в сумі –1700,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в сумі - 120,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Севастополя через Нахімовський районний суд м. Севастополя шляхом подачі апеляційної скарги у 10-ти денний строк з моменту проголошення рішення.

Суддя Нахімовського

районного суду м. Севастополя                  В.Є.Кравченко