Справа № 2-892/11

Заочне

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

11 березня 2011 року  Нахімовський районний суд м. Севастополя в складі:

головуючого судді –Кравченко В.Е.,

при секретарі –Пронкіної К.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 126 547 грн. Його вимоги мотивовані тим, що він з 08 червня по 08 липня 2007 р. передав відповідачу на умовах позики під розписки 134 500 грн. до 31.12.2007, з яких останній повернув лише 55 000 грн., заборгувавши 79 500 грн. Приймаючи до уваги дані Держкомстату України з урахуванням індексації інфляції с липня 2007 р. по серпень 2010 р. сума заборгованих коштів складає 79 500 грн. х 1,466 = 116 547 грн. Окрім  цього позивач вважає, що ОСОБА_2, не виконавши боргові зобов’язання, заподіяв моральну шкоду у вигляді приниження його ділової репутації в зв’язку із неспроможністю ОСОБА_1 виконати зобов’язання в підприємницькій діяльності, яку він оцінює на суму 10 000 грн.

Позивач в судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі. Відповідач до суду не з’явився, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час і місто судового розгляду. Позивач наполягав на допущенні заочного розгляду справи у зв’язку з ухиленням відповідача від явки до  суду.  

Через вимоги ст. ст. 169 і 224 ЦПК України суд вважає можливим розглянути дану справу у відсутність нез'явившейся особи, визнаючи достатніми для розгляду спору по суті наявні в матеріалах справи письмові докази.

Дослідивши матеріали справи, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими та підлягаючими частковому задоволенню, виходячи  з наступних підстав.

Судом на підставі пояснень позивача та наявних в матеріалах справи оригіналів розписок за ім’ям відповідача встановлено, що останній отримав від ОСОБА_1 на умовах позики 08.07.2007року грошову суму -  30 000 грн., 18.07.2007 року –грошову суму  80 000 грн., 27.06.2007року –грошову  суму 7 500 грн., 08.08.2007 –грошову суму 17 000 грн., а всього на суму 134 500 грн. В своєму позові та в ході судового засідання ОСОБА_1 стверджує, що ОСОБА_2 із вказаної суми повернув лише 55 000 грн., заборгувавши йому по теперішній час 79 500 грн.

Відповідно до положень ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

На підставі цієї норми суд вирішує сприйняти факт існування  заборгованості позивача саме у сумі 79 500 грн. встановленим, оскільки ознайомлений із позовом позивач усних або письмових заперечень проти не надавав.

За правилами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.   

Згідно із ч.2 ст.1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.   

Позивач в обґрунтування  боргових відношень з відповідачем посилався на те, що ОСОБА_2 кожний раз при отримані коштів надавав йому відповідні розписки, які він надав суду до матеріалів справи в оригіналі.

Частина 2 ст.1047 ЦК України допускає пред’явлення на підтвердження укладення договору позики та його умов розписки позичальника або іншого документа, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної суми грошей або кількості речей.

У зв’язку із цим суд вважає, що між позивачем та відповідачем був укладений договір позики в належній письмовій формі.  

Згідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.   

До цього часу позичальник  не повернув позикодавцеві позику.  

У зв'язку із цим, за правилами ч.1 ст.1050 ЦК України наступають наслідки порушення договору позичальником відповідно до вимог ст. 625 ЦК України.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.  

Позивач ОСОБА_1 в своїй заяві до суду просить стягнути з боржника ОСОБА_2 суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за  час із липня 2007 р. по серпень 2010 р., яка згідно із даними Держкомстату України складає 116 547 грн. (79 500 грн. х 1,466). Із зв’язку з цим суд вважає дану вимогу позивача обґрунтованою.

Вимоги позивача щодо стягнення  моральної шкоди, задоволенню не підлягає  за наступними мотивами.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, у тому числі, у принижені честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення та інших обставин. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів в їх сукупності. Частиною 3 ст.10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.   

Разом із вимогою повернення боргу позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 10 000 грн. для відшкодування моральної шкоди, яка на його думку полягає у приниженні ділової репутації в зв’язку із неспроможністю ОСОБА_1 виконати свої зобов’язання в підприємницькій діяльності. Проте доказів вказаного твердження позивач суду не надав.

Крім того, у розписках, до яких застосовані правила договору позики не встановлений обов’язок відповідача у разі порушення зобов’язань щодо повернення грошової суми, відшкодувати  моральну шкоду, яка стягнута судом з врахуванням інфляційних збитків.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача з врахуванням правил пропорційності задоволених вимог, встановлених у статті 88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 526,625,1046-1050 ЦК України, ст.ст. 3,10,11,57-61,88,179,212,224-228 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково в частині стягнення із відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 суми боргу у розмірі 116 547 грн.

Позов в частині стягнення із ОСОБА_2  моральної шкоди у розмірі 10 000 грн. - залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_2  на користь ОСОБА_1  судові витрати  по даній справі, а саме, судовий збір , в сумі 1165,47 грн., витрати на ІТЗ розгляду справи, в сумі 120,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду м. Севастополя, шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом двадцяти днів з дня проголошення  рішення.

Відповідачем  заочне рішення може бути оскаржено шляхом подачі в 10- денний термін заяви  про його перегляд і скасування до Нахімовського районного суду м. Севастополя, зі дня  отримання його копії.

Суддя Нахімовського

районного суду м. Севастополя                    В.Є. Кравченко