№ 2-1131/2011

ЯЛТИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД

А В Т О Н О М Н О Ї   Р Е С П У Б Л І К И   К Р И М

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

27 квітня 2011 року                 Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого – судді     БІЛЮНАСА В.Ю.,

при секретарі             АРІСТОВІЙ І.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ялта цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету позову, – інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в АРК, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, про усунення перешкод у користуванні власністю, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, зобов’язання вчинення певних дій,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з вимогами про зобов’язання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 демонтувати надбудови будинку АДРЕСА_1 та привести дах будинку у первісний стан (відновлення становища, яке існувало до порушення). Також просила стягнути з відповідачів солідарно матеріальну шкоду у розмірі 4471,50 грн. та моральну шкоду у розмірі 5529,00 грн., яка спричинена в результаті проникнення атмосферних опадів до квартири позивачки у зв’язку з проведенням ОСОБА_2 та ОСОБА_3 реконструкції даху будинку.

Представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проти задоволення позову заперечували та наголошували, що ні майнові, ні особисті немайнові права позивачки їх діями порушені не були, що унеможливлює задоволення позову з заявлених підстав.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши надані сторонами докази, дослідивши обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на наступних підставах.

Судом встановлено такі факти (обставини) та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим виконавчим комітетом Гаспринської селищної ради 2 листопада 2007 року (а. с. 12).

Власниками інших квартир у зазначеному будинку є ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що визнається сторонами.

Зі змісту акта, складеного працівниками комунального підприємства «Гаспринське об’єднання житлово-комунального господарства» 10 грудня 2009 року у присутності ОСОБА_1 та ОСОБА_6, вбачається, що у квартирі, яка належить позивачці, спостерігається порушення шпаклювально-фарбувального шару на стелі та стінах площею 14,0 кв. м., а також почорніння та відшарування шпалер площею 4,5 кв. м. (а. с. 9).

З акта обслідування, складеного головним інженером і майстром технічного відділу комунального підприємства «Гаспринське об’єднання житлово-комунального господарства» та затвердженого генеральним директором цього підприємства 15 квітня 2010 року, випливає, що затікання атмосферних опадів у квартиру ОСОБА_1 сталося внаслідок спорудження ОСОБА_2 стіни, яка примикає до квартири позивачки.

Встановлюючи цивільно-правові способи захисту права власності, Цивільний кодекс України надає власнику право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди (частина третя ст. 386) та на усунення перешкод у здійсненні ним дій щодо користування та розпорядження своїм майном (частина перша ст. 391).

За своєю правовою природою позов в частині усунення перешкод у користуванні – є речово-правовим. Оскільки такі вимоги пред’являються виключно за відсутності між сторонами зобов'язальних (договірних) відносин, презумпція вини відповідача, встановлена частиною другою ст. 614 ЦК України, на спірні правовідносини не розповсюджується.

За таких обставин, обов’язок доказування факту дійсного (фактичного) порушення речового права (в даному випадку права власності), яке, на думку ОСОБА_1, полягає у вчиненні перешкод у користуванні власністю та призводить до спричинення матеріальної та моральної шкоди, покладався на позивачку.

В силу частини першої ст. 11 ЦПК України цивільні справи розглядаються виключно на підставі наданих сторонами доказів. Згідно з частиною третьою ст. 10 та частиною першою ст. 60 ЦПК України позивач зобов'язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, проте, з урахуванням диспозитивності цивільного судочинства, не може самостійно збирати докази.

Під час розгляду справи позивачкою не доведено ні факту проведення будь-яких дій з реконструкції даху будинку, ні участі у таких діях (у разі їх вчинення) відповідачів, ні причинного зв’язку між такими діями та пошкодженням шпаклювально-фарбувального шару, почорнінням та відшаруванням шпалер у квартирі ОСОБА_1

Суд зауважує, що покладання в основу судового рішення акта обслідування від 15 квітня 2010 року (в якому міститься припущення щодо наявності причинно-наслідкового зв’язку між спорудженням ОСОБА_2 стіни та шкодою, спричиненою ОСОБА_1) не надає можливості покладання зобовязання на відповідачів привести дах будинку у первісний стан (відновлення становища, яке існувало до порушення), оскільки з метою усунення сумнівів та точного встановлення причин виникнення пошкодження шпаклювально-фарбувального шару та почорніння і відшарування шпалер у квартирі позивачки необхідні спеціальні знання.

Суд роз’яснював представнику ОСОБА_1 положення закону щодо покладення саме на позивача обов’язку доказування обґрунтованості своїх вимог, проте клопотань про призначення судової будівельно-технічної експертизи на предмет з’ясування дійсних причин проникнення води та вартості відновлювального ремонту квартири заявлено у судовому засіданні не було.

Причетність ОСОБА_3 до дій, які могли призвести до порушення прав позивачки, взагалі не підтверджується жодним доказом.

В силу частини другої ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи (в тому числі цивільно-правова) має індивідуальний характер, тому вимоги про ремонт, перенесення чи демонтування стіни, яка споруджена ОСОБА_2 та примикає до стіни квартири № 1 (що вбачається з акта обслідування від 15 квітня 2010 року), позивачкою не не доведений належним засобом.

Вирішуючи питання відшкодування матеріальної шкоди, суд взяв до уваги наступне.

За змістом ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.  Реальними з битками вважаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням (пошкодженням) речі, а також витрати, які особа зробила (мусить зробити) для відновлення порушеного права.   Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Акти цивільного законодавства передбачають право на відшкодування матеріальної шкоди в окремо визначених випадках – як у зобов’язальних (договірних), так і у деліктних (позадоговірних) відносинах.

Відповідно до частини третьої ст. 386 ЦК України, яка є спеціальною в унормуванні спірних правовідносин, в ласник, права якого порушені, має підстави для відшкодування завданої йому майнової шкоди.

З матеріалів справи вбачається, що причиною пошкодження шпаклювально-фарбувального шару, а також почорніння і відшарування шпалер у квартирі ОСОБА_1 сталося внаслідок спорудження ОСОБА_2 стіни, яка примикає до квартири позивачки.

Причетність ОСОБА_3 до будівництва стіни не встановлена. ОСОБА_2 вчинив дії з її спорудження на власний розсуд та самостійно несе усі ризики, пов’язані з наслідками проведення робіт.

В силу частини другої ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи (в тому числі цивільно-правова) має індивідуальний характер.

Відповідно до частини першої ст. 1190 ЦК України солідарну відповідальність несуть лише ті особи, які спільно заподіяли шкоду, тобто заподіяли неподільну шкоду взаємопов'язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру.

За умови, що відповідачі не мали єдиного наміру, їх дії не були спільними, – покладання на них солідарного обов’язку є неможливим.

Таким чином, суд вважає правильним покласти обов’язок з відшкодування майнової шкоди, спричиненої ОСОБА_1, виключно на ОСОБА_2

За умови усунення позивачкою наслідків пошкодження стелі та стіни квартири власними силами (без залучення до участі у проведенні ремонтних робіт підрядної організації та складання кошторису), суд, визначаючи розмір відшкодування матеріальної шкоди на підставі наданих позивачкою платіжних документів, знаходить правильним виключити із запитаної суми вартість предметів, які пов’язані з ремонтом електричного обладнання та комунікацій і не стосуються заявлених недоліків, а саме: вартість світильника (49,00 грн.), муфти (13,00 грн.), електричного кабелю (76,00 грн.), ізоляційної стрічки (3,00 грн.), бра (106,00 грн.), електричної лампочки (13,00 грн.) та стягує на користь позивачки відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 4211,50 грн.

Розглядаючи вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд взяв до уваги, що згідно з частиною другою ст. 23 та частиною третьою ст. 386 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Немайновою шкодою визнаються страждання, заподіяні особі внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації нею своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Фактами, з якими матеріальний закон пов’язує настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння моральної шкоди, є наявність такої шкоди, причинного зв'язку між шкодою і діянням, а також вини відповідача в її вчиненні.

В порушення вимог процесуального закону ОСОБА_1 не змогла довести факт нанесення їй моральної шкоди, наявність вини відповідачів, ступень і глибину своїх фізичних або душевних страждань, факт погіршення здібностей або позбавлення можливості їх реалізації, настання негативних явищ та існування будь-якого причинно-наслідкового зв’язку між діями відповідачів та дискомфортом.

Суд критично оцінює долучену до матеріалів справи довідку комунальної установи «Гаспринська лікарська амбулаторія», в якій міститься вибіркова інформація щодо стану здоров’я ОСОБА_1 (ішемічна хвороба серця, холецистит, атеросклероз, пієлоцистит тощо), оскільки з її змісту не вбачаються ні причини захворювання, ні період виникнення проблем зі здоров’ям, ані їх зв’язок з порушенням прав позивачки.

За таких підстав, вимоги в частині відшкодування моральної шкоди підтвердження у судовому засіданні не знайшли.

Вирішуючи спор, суд на реалізацію ст. 88 ЦПК України стягує з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір (пропорційно задоволеним позовним вимогам) у розмірі 42,12 грн. та 1/3 частку витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи, сплачених позивачкою при зверненні до суду, у розмірі 40,00 грн.

    На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15, 16, 22, 23, 386, 391, 1190 ЦК України,
ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 212-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, зобов’язання вчинення певних дій задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 4211,50 грн. (чотири тисячі двісті одинадцять гривень 50 коп.), судовий збір у розмірі 42,12 грн. (сорок дві гривні 12 коп.) та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 40,00 грн. (сорок гривень 00 коп.), а разом – суму у розмірі 4293,62 грн. (чотири тисячі двісті дев’яносто три гривні 62 коп.).

У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду АРК через Ялтинський міський суд в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 294-296 ЦПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 223 ЦПК України. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

С у д д я   –