№ 2-698/2011

ЯЛТИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД

А В Т О Н О М Н О Ї   Р Е С П У Б Л І К И   К Р И М

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

19 квітня 2011 року                 Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого – судді     БІЛЮНАСА В.Ю.,

при секретарях         КУЦЕНКО Є.О. та АРІСТОВІЙ І.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ялти цивільну справу за позовом   ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету позову, – ОСОБА_3 та комунальне підприємство Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації», про розділ спільного майна,

в с т а н о в и в :

    ОСОБА_1 звернулася до суду з вимогами про розподіл майна, що належить їй та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності та складається з квартири АДРЕСА_1 та 2/9 часток житлового будинку АДРЕСА_2, шляхом виділення у власність позивачки квартири АДРЕСА_1, а відповідачу – спірної частини будинку зі сплатою на її користь відповідної грошової компенсації. Мотивуючи позовні вимоги, посилалася на приписи ст.ст. 364, 367 ЦК України та зазначала, що відповідач відмовляється від запропонованого варіанта розподілу майна.

ОСОБА_2 проти позову заперечував з підстав його незаконності та необґрунтованості. Зауважував, що у разі розподілу спільного майна будуть порушені права їх повнолітнього сина, який проживає у спірній квартирі.

ОСОБА_3 та представник комунального підприємства Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» у судове засідання не з’явилися. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Про причини неявки суд не повідомили. Оскільки зазначені особи не мають юридичної зацікавленості у результатах вирішення справи і реалізації ухваленого у ній рішення, суд визнав можливим розглянути справу за їх відсутності.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши надані сторонами докази, дослідивши обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суд дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 є власницею Ѕ частки квартири АДРЕСА_1 та 1/9 частки житлового будинку АДРЕСА_2, що підтверджується рішенням Ялтинського міського суду АРК від 17 жовтня 2008 року у цивільній справі № 2-4439/2008 та свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії САС № 461278, виданим виконавчим комітетом Ялтинської міської ради 15 квітня 2010 року.

ОСОБА_2 є власником Ѕ частки квартири АДРЕСА_1 та 1/9 частки житлового будинку АДРЕСА_2, що вбачається із зазначеного судового рішення та свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САС № 714072, виданого виконавчим комітетом Ялтинської міської ради 15 квітня 2010 року.

Визначаючи характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, суд взяв до уваги наступне.

Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної часткової або спільної сумісної власності (спільне майно). Власність із визначенням часток кожного із співвласників є спільною частковою.

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Вони можуть домовитися про порядок володіння та користування спільним майном. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у спільному майні. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації (ст.ст. 355, 356 ЦК України).

В силу частини першої ст. 364 та частини першої ст. 367 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Таке майно також може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

Посилаючись на норми матеріального права, які регулюють питання поділу спільного майна, ОСОБА_1 фактично порушила перед судом питання про примусовий обмін частки квартири, що належить відповідачу, на частку будинку, що є власністю позивачки, зі стягненням з нього відповідної грошової компенсації.

Суд не погоджується з такою правовою формулою, оскільки вона є юридично некоректною та ґрунтується на помилковому розумінні норм закону.

Роз’яснюючи правову природу та механізм поділу спільного майна (виділу з нього певної частки), Пленум Верховного Суду України у пункті 14 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» наголосив, що квартира (будинок), що є спільною частковою власністю, на вимогу учасника цієї власності (співвласника) підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири (будинки) або які можна таким чином переобладнати.

Квартира та будинок є окремими (самостійними) об’єктами права власності, отже кожний з цих об’єктів підлягає поділу окремо.

ОСОБА_1 не ставила перед судом питання про реальний поділ квартири та виділ у натурі частки будинку.

Звернувшись до суду з вимогами про поділ спільного майна, ОСОБА_1 фактично здійснила спробу примусово позбавити відповідача права власності на його частину квартири та нав’язати йому право на частку у будинку, приймати яку у власність він бажання не мав.

Суд зауважує, що між сторонами виникли питання, які можуть бути вирішені у позасудовому порядку, в тому числі шляхом укладання цивільно-правової угоди, наприклад, договору міни за правилами ст.ст. 715, 716 ЦК України.

За наведених обставин, беручи до уваги, що заявлена матеріально-правова вимога не відповідає характеру спору, а правовідносини, що виникли між сторонами, кваліфіковані позивачкою помилково, у задоволенні позову належить відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 364, 367 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1   до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету позову, – ОСОБА_3 та комунальне підприємство Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації», про розділ спільного майна відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду АРК в порядку та строки, передбачені ст.ст. 294-296 ЦПК України.

С у д д я –