Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області    

                            Справа № 1-148/11

В И Р О К

і м е н е м   У к р а ї н и

"12" травня 2011 р. Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Шевчук Л.  П.

при секретарі Шустер О. О.,

з участю  прокурора      Новаківського О.Г.                        

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в м. Хмільнику кримінальну справу  по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_2, непрацюючого, неодруженого, неповнолітніх дітей на утриманні немає, уродженця і жителя ІНФОРМАЦІЯ_3,  раніше судимого:

-  17 січня 2011 року Хмільницьким міськрайонним судом за ст. 185 ч.1 КК України, до 100 годин громадських робіт -

в скоєні злочину передбаченого ст.  389 ч. 2  КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Засудженого Хмільницьким міськрайонним судом 17 січня 2011 року за ст. 185 ч.1 КК України до покарання у вигляді 100 годин громадських робіт ОСОБА_1 ОСОБА_2 міськрайонним підрозділом кримінально-виконавчої інспекції було направлено до Лознянської сільської ради для відбуття призначеного вироком суду покарання.

11 лютого 2011 року, відповідно до розпорядження сільського голови Лознянської сільської ради № З, ОСОБА_1 було прийнято на роботу. Відповідно до графіків Лознянської сільської ради по відбуванню громадських робіт, ОСОБА_1 зобов'язаний був у визначені графіками дні в період з 14 лютого 2011 року по 15 березня 2011 року займатися роботою по розчищенню кладовища в с. Лозна Хмільницького району. Однак згідно довідки Лознянської сільської ради № 829 від 31.03.2011 року, куди був направлений ОСОБА_1 для відпрацювання 100 годин громадських робіт. ОСОБА_1 відпрацював лише 52 години громадських робіт із призначених Хмільницьким міськрайонним судом 100 годин, після чого без поважних причин ухилився від відбування 48 годин громадських робіт, будучи засудженим до цього покарання.

Винним себе в скоєнні вказаного злочину підсудній ОСОБА_1 визнав повністю і показав, що на виконання вироку Хмільницького міськрайонного суду від 17 січня 2011 року, ОСОБА_2 кримінально-виконавчою інспекцією його було направлено до Лознянської сільської ради, де він повинен відпрацювати 100 годингромадських робіт, займаючись розчисткою площі кладовища села Лозна Хмільницького району. Працівниками кримінально-виконавчої інспекції перед направленням на роботу йому роз'яснювалось порядок та умови відбуття покарання, а також було попереджено, що у випадку ухилення від відбуття покарання він буде притягнутий до кримінальної відповідальності. Працівниками Лознянської сільської ради його було ознайомлено з графіком відбуття громадських робіт, На роботу він виходив на протязі 13 днів, відпрацювавши 52 годин, після чого перестав виходити на роботу в зв'язку з тим, що став хворіти. Спочатку хворів, а потім без належної на те причини перестав виходити на роботу. Причини невиходу на роботу для відбуття громадських робіт він пояснити не може. В скоєному щиро розкаюється, просить суворо не карати.  

Суд, відповідно до ст. 299 КПК України, вважає можливим визнати недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, оскільки вони ніким не оспорюються, підсудній вину свою в скоєні злочину визнає повністю, сумнівів у добровільності та істинності позиції підсудного у суду не має і йому роз’яснено, що він буде позбавлений можливості оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

          Дії підсудного ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ст. 389 ч. 2 КК України, оскільки він умисно ухилився від покарання, призначеного вироком Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 17 січня 2011 року у вигляді 100 годин громадських робіт.

Обставинами, що  пом’якшують вину підсудного є визнання вини та щире каяття.

Обставини, що  обтяжують вину підсудного відсутні.

При призначенні виду та міри покарання ОСОБА_1, суд, врахувавши обставини справи, особу підсудного, те, що він повністю визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому, а також те, що він за місцем проживання характеризується негативно, ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, вважає можливим його виправлення та перевиховання в умовах з ізоляцією від суспільства, не застосовуючи до нього максимальної міри покарання, передбаченої ст. 389 ч. 2 КК України.

          На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 299, 323, 324 КПК України, суд,-

ЗАСУДИВ:

          ОСОБА_1 визнати винним за ст. 389 ч. 2 КК України та призначити покарання у виді  1 (одного) місяця арешту.

На підставі ст. 71, 72 КК України до покарання, призначеного за даним вироком частково приєднати невідбуте покарання за вироком Хмільницького міськрайонного суду від 17 січня 2011 року і за сукупністю вироків визначити остаточне покарання у виді 1 (одного) місяця 5 (п'яти) днів арешту.

          Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити підписку про невиїзд.

          Вирок суду може бути оскаржено до апеляційного суду Вінницької області протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Суддя:ОСОБА_3