Справа № 2-1152/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

10 травня 2011 року                                                                                    м. Донецьк

Будьоннівський районний суд м. Донецька у складі:

Головуючий-суддя                                                                                 Сенчишин Ф.М.

При секретарі                                                                                          Семенець А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог, Комунальне підприємство „Керуюча компанія Будьоннівського району м. Донецька” і Орган опіки та піклування - Виконавчий комітет Будьоннівської районної у м. Донецьку ради, про визнання такою, що втратила право користування жилим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

Згідно позову, позивачка ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: м. Донецьк, вул. 230-ї Стрілецької дивізії, б. 36, кв. 102. 24 квітня 2002 року син позивачки ОСОБА_3 зареєстрував шлюб з відповідачкою по справі ОСОБА_2. 24 квітня 2007 року вона дала згоду на реєстрацію відповідачки в її квартирі. Крім відповідачки, в квартирі був зареєстрований її неповнолітній син ОСОБА_4. 17 грудня 2010 року рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька шлюб між сином позивачки та відповідачкою було розірвано. Відповідачка створила нову сім’ю та без поважних причин не проживає в квартирі позивачки. З моменту придбання квартири по теперішній час усі комунальні послуги сплачує позивачка. Відповідачка добровільно відмовляється знятися з реєстрації, що спричиняє позивачці додаткові витрати з оплати комунальних послуг. Позивачка просить визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування жилим приміщенням.   

Позивачка ОСОБА_1, належним чином та завчасно сповіщена про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явилася. Надала суду письмову заяву, згідно якої підтримала в повному обсязі заявлені позовні вимоги та доводи позовної заяви, на яких вони ґрунтуються. Просить справу розглянути у її відсутність.

Належним чином сповіщена про час та місце слухання справи в відповідачка ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4, в судове засідання не з’явилася, про причини неявки суду не повідомила.

Сповіщені про час та місце розгляду справи треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог, Комунальне підприємство „Керуюча компанія Будьоннівського району м. Донецька” і Орган опіки та піклування - Виконавчий комітет Будьоннівської районної у м. Донецьку ради, в судове засідання представників не направили, про причини неявки суду не повідомили.

За ухвалою суду справа розглянута за відсутності сторін та третіх осіб в порядку ст. 224 ЦПК України заочно за наявних в справі доказів.

На підставі досліджених письмових доказів судом встановлені наступні фактичні обставини:

Згідно копії договору купівлі - продажу (а.с. 7), позивачка ОСОБА_1 є єдиним власником квартири за адресою: м. Донецьк, вул. 230-ї Стрілецької дивізії, б. 36, кв. 102. Право власності позивачки на нерухоме майно зареєстроване в КП „БТІ м. Донецька”, що підтверджується відповідним штампом на договорі.

За зазначеною адресою з 24 квітня 2007 року зареєстровані відповідачка ОСОБА_2 та неповнолітній ОСОБА_4, що підтверджується адресною довідкою (а.с. 13) та довідкою абонентської служби КП „Керуюча компанія Будьоннівського району м. Донецька” (а.с. 6).

На підставі оцінених в сукупності посилання в довідці абонентської служби КП „Керуюча компанія Будьоннівського району м. Донецька” на те, що відповідачка зареєстрована в квартирі у якості невістки власника, а також визнання позивачкою зазначеного факту, судом встановлено, що відповідачка з дитиною вселялася в квартиру у якості члена сім’ї власника житла.

Дослідженими доказами не встановлена наявність будь яких угод між сторонами щодо умов, порядку та строків користування житлом.

Посилання позивачки на розірвання шлюбу між їх сином та відповідачкою підтверджене доданою до позову копією рішення Будьоннівського району м. Донецька № 2-8768/10 від 17 грудня 2010 року. З рішення вбачається, що ОСОБА_2 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 з 27 квітня 2002 року. Шлюб між ними розірваний вказаним рішенням суду, яке набрало законної сили 28 грудня 2010 року.

Згідно акту Комітету мікрорайону „Зелений” (а.с. 11), ОСОБА_2 з квітня 2010 року у квартирі позивачки не мешкає, її особисті речі в квартирі відсутні, комунальні послуги вона не сплачує.

Дослідженими в судовому засіданні доказами поважні причини відсутності відповідачки за місцем реєстрації не встановлені.

Сторонами не надавалися докази на підтвердження перешкоджання з боку позивачки або інших осіб відповідачці у користуванні квартирою.

Вирішуючи позовні вимоги, суд виходить за наступного:

          Згідно ч. 4 ст. 41 Конституції України, ч. 1 ст. 321 ЦК України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

          Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

          Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

          Згідно ч. 1 ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім’ї.

Згідно ч. 1 ст. 3 Житлового кодексу, житлові відносини в Українській РСР регулюються Основами житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік та виданими відповідно до них іншими актами житлового законодавства Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами житлового законодавства Української РСР.

Згідно ст. 150 цього ж Кодексу, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсід: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші на заборонені законом угоди.

          Таким чином, позивачка як власник квартири згідно ч. 1 ст. 319, ч. 1 ст. 383 ЦК України, ст. 150 Житлового кодексу має право володіти, користуватися та розпоряджатися квратирою на власний розсуд, використовувати її для власного проживання, проживання членів своєї сім’ї. Таке право позивачки згідно ч. 4 ст. 41 Конституції України, ч. 1 ст. 321 ЦК України є непорушним і вона не може бути протиправно його позбавлена.

Згідно ч. 2 ст. 405 цього ж Кодексу, член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлене домовленістю між ним і власником житла або законом.

          Відповідачка ОСОБА_2 на час розгляду справи в суді не є членом сім’ї позивачки, договір найму квартири між сторонами не укладався. Відповідачка з власної волі без поважних причин не проживає за місцем реєстрації в належній позивачці на праві власності квартирі більше одного року. Наведене свідчить про те, що протягом більш ніж одного року відповідачка забезпечує свою потребу в житлі за допомогою іншого жилого приміщення, ніж те, в якому вона зареєстрована. Наявність домовленостей між власником житла та відповідачкою щодо збереження за нею права на користування квартирою протягом цього строку в судовому засіданні не встановлена.

          За наведених обставин, відповідачка на підставі ч. 2 ст. 405 ЦК України втратила право користування жилим приміщенням.

          Щодо права на користування жилим приміщенням неповнолітнього сина відповідачки, суд виходить з того, що згідно ст.ст. 160-161 Сімейного кодексу України, неповнолітня особа проживає з батьками, або з одним з батьків, якщо вони мешкають окремо. Отже, визначення місця проживання дитини є похідним від визначення місця проживання батьків. В квартирі позивачки була зареєстрована лише мати дитини, батько дитини в квартирі не зареєстрований. Сама дитина разом з позивачкою не мешкає та не мешкала, членом її сім’ї не є, спільним побутом з нею не пов’язана. Таким чином, з втратою матір’ю дитини права на проживання в жилому приміщенні, ОСОБА_4 також втратив таке право на проживання в цьому жилому приміщенні.

Згідно ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

          Відповідачка з дитиною при фактично не проживанні в квартирі залишаються зареєстрованими в ній, чим порушують права позивачки як власника користуватися та розпоряджатися своїм майном, позивачка несе додаткові витрати з оплати комунальних послуг, які нараховуються у зв’язку з реєстрацією в квартирі відповідачки з дитиною.

          Позивачка, як власник житла, згідно ст. 391 ЦК України має право вимагати усунення перешкод у здійсненні нею права користування та розпорядження своїм майном і її позовні вимоги на підставі ст. 391, ч. 2 ст. 405 ЦК України підлягають задоволенню.

          З відповідачки на користь позивачки підлягають стягненню в повному обсязі понесені останньою та документально підтверджені судові витрати з оплати судового збору у розмірі 8,50 гривень та інформаційно - технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 37 гривень.

          Керуючись ч. 4 ст. 41 Конституції України, ст.ст. 317, 319, 321, 383, 391, 405 ЦК України, ч. 1 ст. 3, ст. 150 Житлового кодексу та ст.ст. 10, 60, 212, 224 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог, Комунальне підприємство „Керуюча компанія Будьоннівського району м. Донецька” і Орган опіки та піклування - Виконавчий комітет Будьоннівської районної у м. Донецьку ради, про визнання такою, що втратила право користування жилим приміщенням –задовольнити в повному обсязі.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, такими, що втратили право користування жилим приміщенням за адресою: м. Донецьк, вул. 230-ї Стрілецької дивізії, б. 36, кв. 102.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у загальному розмірі 45 (сорок п’ять) гривень 50 (п’ятдесят) копійок.

На рішення позивачем може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд Донецької області через Будьоннівський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення,  якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Відповідач, який не з’явився у судове засідання, може подати до Будьоннівського районного суду м. Донецька заяву про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Головуючий :