Справа № 2-109/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11 лютого 2011 року  Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого  судді –Сидоренко Ю.В.,

при секретарі       –  Кійченко Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миргороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Державного казначейства України, Миргородської міжрайонної прокуратури, Прокуратури Полтавської області про стягнення моральної шкоди, завданої незаконною бездіяльністю прокурора,

В с т а н о в и в:

13 грудня 2010 р. ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до Миргородського міськрайонного суду з позовом до Державного казначейства України, Миргородською міжрайонної прокуратури, в якому просили визнати незаконною бездіяльність прокурора Миргородської міжрайонної прокуратури Полтавської області, яка виражається у грубому порушенні строків розгляду їх заяви про порушення кримінальної справи, та стягнути з відповідачів у солідарному розмірі за рахунок державного бюджету на їх користь, в рахунок часткової компенсації завданої моральної шкоди, по 5000 грн. кожному. В обґрунтування своїх позовних вимог позивачі посилалися на те, що 21.10.2010р. вони звернулися з письмовою заявою до прокурора Миргородської міжрайонної прокуратури про порушення кримінальної справи по факту смерті їх сина ОСОБА_4, який помер 26 вересня 2009 року внаслідок бездіяльності медичних працівників Миргородською центральної районної лікарні. Вказана заява надана прокурору, тому відповідно до вимог ст.97 КПК України він повинен особисто вжити необхідні заходи до встановлення подій злочину та прийняти відповідне рішення. На цю їх заяву, а також на повторну заяву від 23 листопада 2010 року відповідь від прокурора не надійшла. Вважали, що своєю бездіяльністю прокурор порушив вимоги КПК України, чим завдав їм моральної шкоди, що полягає в душевних стражданнях, яких вони зазнають від незаконної поведінки з боку прокуратури, оскільки їм соромно від своєї незахищеності та безпорадності. Все це підірвало здоров’я, лишає впевненості, доставляє величезні страждання, потребує прийняття від них таких зусиль по організації свого життя, на створення яких у них вже немає ні сил, ні коштів, ні часу. При визначенні розміру моральної шкоди виходили з тривалості, тяжкого характеру та глибини душевних страждань, неприпустимої тяганини при розгляді їхнього звернення.

Ухвалою суду від 27 січня 2011 року до участі в справі в якості співвідповідача було залучено Прокуратуру Полтавської області.

В судовому засіданні позивачі свої позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, пояснили, що вони отримали повідомлення від Миргородською міжрайонної прокуратури про те, що їх заява від 21.10.2010 р. направлена за належністю до Миргородського МВ (з обслуговування м.Миргород та Миргородського району) УМВС України в Полтавській області для вирішення відповідно до ст.97 КПК України, а на заяву від 23.11.2010р. з Миргородською міжрайонної прокуратури вони отримали відповідь від 10.12.2010р. про скасування постанови органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи та направлення справи для проведення додаткової перевірки, але вважають, що прокурором не належним чином здійснювався контроль за діями органу дізнання та порушені строки вчинення відповідних дій, встановлені Кримінально-процесуальним кодексом України.

Представник Прокуратури Полтавської області ОСОБА_5, що діє на підставі довіреності (а.с.43), позовні вимоги не визнав, вважав, що оскільки спір між сторонами виник з публічно-правових відносин, вони не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинні розглядатись в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, тому просив провадження по справі закрити. По суті позову пояснив, що Миргородською міжрайонною прокуратурою заява позивачів від 21 жовтня 2010 року направлена за підслідністю у Миргородський МВ (з обслуговування м.Миргорода і Миргородського району) УМВС України в Полтавській області 22 жовтня 2010 року, про що були повідомлені позивачі. Після отримання заяви позивачів від 23 листопада 2010 року, оскільки в ній не йшлося про скасування будь-якої постанови по кримінальній справі, вона була розглянута в порядку, передбаченому для звернень громадян, прокуратурою були витребувані з Миргородського МВ УМВС України в Полтавській області матеріали перевірки та в порядку нагляду скасована постанова про відмову в порушенні кримінальної справи, винесена ДІМ Миргородського МВ УМВС України в Полтавській області ст.лейтенантом міліції Москаленком В.О. за погодженням з начальником СДІМ Миргородського МВ УМВС України в Полтавській області капітаном міліції ОСОБА_7, як незаконна, а матеріали направлені начальнику Миргородського МВ для організації додаткової перевірки. Повідомлення про це було направлене позивачам 10 грудня 2010 року. Вважав, що дії Миргородською міжрайонної прокуратури є правомірними, тому підстав для відшкодування моральної шкоди позивачам немає.

Представник відповідача Державного казначейства України ОСОБА_8, що діє на підставі довіреності (а.с.31)ё в судове засідання не з’явився, у направленому до суду запереченні на позовну заяву позовні вимоги не визнав з тих підстав, що Державне казначейство України здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів, не є головним розпорядником всіх бюджетних коштів, не несе відповідальності за дії державних органів, рахунки Миргородською міжрайонної прокуратури не обслуговує, не може надати будь-яких фактичних даних, на підставі яких суд може встановити наявність або відсутність обставин, що стосуються предмету спору. Зазначив, що у випадку доведення вини, шкода повинна стягуватися з рахунків тієї бюджетної організації, яка завдала таку шкоду, оскільки всі бюджетні організації фінансуються з державного бюджету і кошти на їхніх рахунках є саме державними. Крім того, позивачами не підтверджено факт заподіяння їм моральної шкоди у розмірах, вказаних у позовній заяві, також ними не доведено, за яких обставин і якими саме діями заподіяно шкоду, достовірно не встановлено причинно-наслідкового зв’язку між моральними стражданнями позивачів та діями (бездіяльністю) відповідача, не зрозуміло, з чого виходили позивачі при оцінці заподіяної моральної шкоди. На цих підставах просив відмовити позивачам у задоволенні позовних вимог щодо Державного казначейства України у повному обсязі (а.с.28-30).

Відповідач Миргородською міжрайонна прокуратура свого представника в судове засідання не направила, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлена належним чином.

Ухвалою суду від 11 лютого 2011 року провадження у справі в частині вимог про визнання незаконною бездіяльності прокурора Миргородської міжрайонної прокуратури Полтавської області щодо неналежного розгляду заяви про порушення кримінальної справи закрите.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що в іншій частині позовних вимог позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до пунктів 6, 7 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю зазначених органів, встановлюється законом.

Згідно з ч.2 ст.25 Закону України «Про звернення громадян»громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 5 постанови № 4 від 31 березня 1995 року “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Позивачі не довели свого позову в цій частині, що є їх обов'язком відповідно до засад змагальності процесу за ст. 10 та ст.60 Цивільного процесуального кодексу України. При цьому судом було роз'яснено позивачам їх права та обов'язки та попереджено про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій.

Крім того, відповідно до ст.7 Закону України „Про звернення громадян", якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

Згідно ст. 20 Закону України „Про звернення громадян", звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Як вбачається з оглянутих в судовому засіданні матеріалів наглядового провадження по зверненню позивачів, заява позивачів від 21 жовтня 2010 року про порушення кримінальної справи по факту смерті їх сина ОСОБА_4 внаслідок бездіяльності лікарів Миргородською ЦРЛ, наступного дня, 22 жовтня 2010 року, відповідно до ст.ст.97, 112 КПК України, була направлена за належністю до Миргородського МВ (з обслуговування м.Миргород та Миргородського району) УМВС України в Полтавській області. Одночасно про це було повідомлено позивачів шляхом направлення копії супровідного листа, отримання якої позивачами не заперечується. Суд вважає, що направлення заяві особі, яка має обсяг повноважень щодо її вирішення, з дотриманням при цьому терміну, встановленого ст. 7 Закону України «Про звернення громадян», не може вважатися порушенням прав позивачів на звернення.

Щодо заяви позивачів від 23 листопада 2010 року, то відповідь на неї від 10.12.2010р. була надана Миргородською міжрайонною прокуратурою в межах місячного терміну, передбаченого ст.20 Закону України «Про звернення громадян», оскільки потребувала додаткового вивчення, (а.с.19, 20). Ії отримання підтверджується відповідачами, які надали копію цієї відповіді до матеріалів справи. Таким чином, в діяннях Миргородською міжрайонної прокуратури щодо розгляду звернень позивачів відсутні ознаки порушення Закону України «Про звернення громадян».

На підставі викладеного суд приходить до висновку про відсутність загальних підстав для відшкодування моральної шкоди позивачам, отже у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст. 10, 11, 60, 208, 209, 213-215, 218, 294 ЦПК України, ст.1176 ЦК України, Законом України «Про звернення громадян», суд, -

В и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Державного казначейства України, Миргородською міжрайонної прокуратури, Прокуратури Полтавської області про стягнення моральної шкоди, завданої незаконною бездіяльністю прокурора –відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з часу проголошення через Миргородський міськрайонний суд до Апеляційного суду Полтавської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано.

Суддя:Ю. В. Сидоренко