Справа №2-а-834/2011

ПОСТАНОВА

                                                             ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2011 року                                                                                 с. Мазурівка

Суддя Чернівецького районного суду Вінницької області Цимбалюк Л.П., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Чернівецької районної державної адміністрації про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання дій відповідача протиправними  та зобов*язання нарахувати та виплатити недоплачену щорічну грошову допомогу інваліду ВВВ 1 групи, -

                                                  ВСТАНОВИВ:

До Чернівецького районного суду звернувся ОСОБА_1П з вище зазначеним позовом, посилаючись на протиправність бездіяльності Управління ПСЗН Чернівецької РДА щодо нарахування та виплати недоплаченої щорічної грошової допомоги до 5 травня як інваліду Великої Вітчизняної війни 1 групи, а тому просить зобов*язати відповідача нарахувати та виплатити недоплачену суму грошової допомоги до 5 травня  в розмірі 10 мінімальних пенсій за віком.

Управлінням праці та соціального захисту населення Чернівецької районної державної адміністрації подано заперечення проти адміністративного позову з посиланням на докази, якими вони обґрунтовуються. Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

За наявності достатніх повідомлених позивачем обставин, розглянувши подані відповідачем заперечення проти позову, приходжу до висновку про можливість розгляду справи та прийняття судового рішення в порядку скороченого провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у відповідності до Закону України № 3551 від 22.10.1993 року «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»має статус учасника бойових дій. що й підтверджено матеріалами справи, зокрема, посвідченням серії Б, №351879, виданим  УПСЗН Чернівецької РДА 03.03.2004 року /а.с.6/.

          Відповідно до ч.5 ст.13 Закону України, № 3551 від 22.10.1993 року «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»щорічно до 5 травня інвалідам війни 1 групи виплачується разова грошова допомога в розмірі 10 мінімальних пенсій за віком.

          У 2010 році було внесено зміни до ст.13 Закону України  № 3551 від 22.10.1993 року «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»  Законом України «Про державний бюджет на 2010 рік», яким встановлено право визначати розмір такої допомоги Кабінету Міністрів України, однак самим Законом не встановлено розмір та порядок нарахування такої допомоги.

          Таким чином, відповідачем в 2010 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня здійснювалась відповідно до Постанови КМУ № 299 «Про розміри разової щорічної допомоги, що виплачується в 2010 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «про жертви нацистських переслідувань»від 07.04.2010 року.

          Вирішуючи даний спір, виходжу із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами.

          Відповідно до ч.4 ст.8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, що регулює спірні правовідносини.

          Таким чином, вважаю за необхідне при вирішенні даного спору застосувати Закон України

№ 3551 від 22.10.1993 року «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», як нормативний акт, який має вищу юридичну силу, без огляду на Постанову КМУ № 299 від 07.04.2010 року, на яку посилається відповідач як на підставу заперечень проти позову.

          Вказана Постанова Кабінету Міністрів України не застосовуються до правовідносин, що склались між позивачем і відповідачем ще й тому, що дійсно порушується конституційний принцип рівності громадян перед Законом.

          Згідно ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди України, при розгляді справ, застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї, а також практику Європейського суду - як джерело права.

          Згідно зі ст.1 Протоколу №1 до вказаної  Конвенції, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Борги розглядаються у сенсі поняття «власності», яке міститься у ч.1 ст.1 Протоколу №1 до Конвенції і яке не обмежене власністю на фізичні речі та залежить від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права», і таким чином, як власність.

Крім того, рішенням Конституційного суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнано неконституційними положення пункту 20 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було внесено зміни в Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти чи їх окремі положення, які визнано неконституційними, втрачають свою дію з дня прийняття Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, Конституційним Судом України роз*яснено, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об*єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок –скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина, що суперечить ст.95 Основного Закону, тому зазначене  дає підстави вважати неправомірною відмову Управління у нарахуванні та виплаті позивачу в повному обсязі щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як інваліду війни 1 групи в розмірі 10 мінімальних пенсій за віком.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов*язковим соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ та організацій і інших джерел соціального забезпечення.

Статтею 22 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Частиною 2 статті 99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як свідчать матеріали справи ОСОБА_1 дізнався про порушення своїх прав та інтересів у листопаді 2010 року із довідки №1139, виданої 01.11.2010 року управлінням праці та соціального захисту населення Чернівецької РДА, відповідно до якої ОСОБА_1 отримано одноразову компенсацію до 5 травня як інваліду війни 1 групи у 2008 році в розмірі 500 грн.; у 2009 році –540 грн.; у 2010 році –1000 грн.

Вище зазначене дає законні підстави для обчислення шестимісячного строку звернення ОСОБА_1 до суду з листопада 2010 року.

З огляду на зазначене, приходжу до висновку про задоволення позовних вимог із врахуванням встановленого законодавством процесуального строку звернення до адміністративного суду. При цьому, суд не зазначає конкретні суми нарахування, оскільки це є повноваженнями Управління праці та соціального захисту населення, тому вимоги в частині стягнення сум, зазначених позивачем, не підлягають задоволенню.

          На підставі вище викладеного, вважаю, що розмір разової грошової допомоги до 5 травня позивачу, як особі, що має статус інваліда війни 1 групи повинен визначатися згідно ст.13 ч.5  Закону України Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551, який має вищу юридичну силу ніж Постанова КМУ № 299 від 07.04.2010 року.

          Відповідач повинен здійснити позивачу перерахунок і забезпечити виплату разової грошової допомоги до 5 травня, згідно ст.13 ч.5 Закону України Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 22.10.1993 року № 3551, з урахуванням фактично отриманої суми такої допомоги за зазначений період.

          Вирішуючи питання про визначення базової мінімальної пенсії за віком при нарахуванні допомоги на підставі Закону України Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 22.10.1993 року № 3551 враховується наступне.

          Вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій є мінімальна пенсія за віком, який згідно зі статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму визначеного законом для осіб, які втратили працездатність.

          Положення частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на думку суду, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цією статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Згідно з ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Тому суд зобов’язує управління праці та соціального захисту населення здійснити безпосередню виплату вищевказаних коштів ОСОБА_1

Крім цього, у відповідності до ч.2 ст.11 КАС України приходжу до висновку, що з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, слід вийти за межі позовних вимог, зобов*язавши Управління праці та соціального захисту населення Чернівецької районної державної адміністрації в подальшому здійснювати нарахування та виплату позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як інваліду війни 1 групи в розмірі десяти мінімальних пенсій за віком, з огляду на наступне.

Так, частиною 3 статті 162 КАС України встановлено право суду прийняти постанову, яка б гарантувала захист прав людини і громадянина від порушень зі сторони суб’єктів владних повноважень, зміст даної статті повністю узгоджується з приписами ст. 13 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», оскільки реалізовує право на ефективний засіб юридичного захисту.

Оскільки, позивачу, як інваліду війни 1 групи, передбачено довічну щомісячну законну разову грошову допомогу в розмірі 10 мінімальних пенсій за віком, яка обмежена або скасована бути не може, відповідачем вона у межах шестимісячного строку позовної давності виплачувалась і виплачується в неповному обсязі –у 2010 році –1000 гривень замість 10 мінімальних пенсії за віком –то задля захисту законних прав позивача,  визнаю за необхідне щомісячно здійснювати нарахування і виплату йому разової грошової допомоги, передбаченої ст.13 ч.5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», починаючи з дня звернення до суду і по день припинення такого права. Зазначена правова позиція в повній мірі реалізовує право позивача на ефективний засіб юридичного захисту, тому що позбавляє його необхідності регулярно в межах строку позовної давності звертатися до суду у разі захисту ним порушеного права лише за минулий час.

Крім цього, заперечення відповідача про відповідність його дій і бездіяльності закону з огляду на проведення виплати надбавки на підставі Постанови КМ України №299 від 07.04.2010 року  «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2010 році відповідно до законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань», якою разову грошову допомогу д 5 травня інвалідам війни1 групи встановлено в розмірі 1000 гривень, спростовуються викладеними вище висновками, приписами ч.2 ст.3 Конституції України про відповідальність держави перед людиною за порушення її прав, у тому числі через виконання судом передбачених ч.1 ст.2 КАС України завдань, та ч.4 ст.9 КАС України щодо обов’язку суду застосовувати правовий акт вищої юридичної сили; твердження відповідача про неможливість застосування щодо спірних правовідносин ч.1 ст.28 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»з огляду на викладену в ч.3 ст.28 цього Закону заборону є помилковим через відсутність в ній обмежень для розрахунку разової грошової допомоги.

Заперечення підтверджують також тривалість, сталість і безстроковість протиправної бездіяльності відповідача і саме ці її ознаки визначили зміст обраного судом способу гарантованого (ефективного) захисту порушеного права інваліда війни зобов’язанням відповідача щомісячно виконувати Закон до дня припинення права, при цьому, зважаючи на можливість майбутніх законодавчих змін підстав і порядку встановлення розміру мінімальної пенсії за віком, відповідач має нараховувати і виплачувати позивачеві щорічну разову грошову допомогу до 5 травня в розмірі 10 мінімальних пенсій за віком з визначеного чинним законодавством на час виконання цієї постанови її розміру.

При задоволенні позовних вимог судом враховується, що Управлінням праці та соціального захисту населення Чернівецької РДА проводилась виплата позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня  на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №299 від 07.04.2010 року «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2010 році відповідно до законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань».

Оскільки, позивач та відповідачі звільнені від сплати судового збору, то судові витрати слід віднести на рахунок держави.

У відповідності до положень п.8 ч.6 ст.183-2, ст.256 КАС України відповідач зобов*язаний виконати постанову негайно.

          На підставі ст.ст.75, 92 Конституції України, ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 22.10.1993 року, № 3551, керуючись ст., ст.3, 6, 11, 18, 19, 69-71, 99, 100, 104, 105, 106, 183-2, 256 КАС України,  -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задоволити.

          Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Чернівецької районної державної адміністрації щодо нарахування ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2010 рік в розмірі меншому, ніж передбачено ст.13 ч.5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 22.10.1993 року, № 3551.

          Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Чернівецької районної державної адміністрації нарахувати та виплатити  ОСОБА_1 недоплачену суму разової грошової допомоги до 5 травня за 2010 рік відповідно до вимог ст.13 ч.5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 22.10.1993 року, № 3551, з урахуванням фактично отриманої суми такої допомоги.

Зобов*язати Управління праці та соціального захисту населення Чернівецької районної державної адміністрації в подальшому щорічно здійснювати нарахування та виплату ОСОБА_1  разової грошової допомоги до 5 травня як інваліду війни 1 групи в розмірі десяти мінімальних пенсій за віком, - по день припинення такого права.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Відповідно до п.8 ч.6 ст.183-2, ст.256 КАС України допустити негайне виконання постанови.

Апеляційна скарга на постанову подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Чернівецький районний суд протягом десяти днів з моменту отримання її копії.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Суддя:                                                                                                      Цимбалюк Л.П.