Справа № 22Ц-1278/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2011 року                                                     м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області  в складі:

ГоловуючогоВавшка В.С.,

суддів:Колоса С.С., Войтка Ю.Б.,

при секретарі:Андреєвій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5  до ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики;

за апеляційною скаргою ОСОБА_6  на рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 17 березня 2011 року,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_5 звернувся до ОСОБА_6 з позовом про стягнення боргу за договором позики. Свої вимоги мотивував тим, що відповідач 31.07.2008 року позичив у ОСОБА_7 (батька позивача) 77 тис.грн. в строк до 01.10.2008 року, про що була складена письмова розписка. У визначений в розписці строк борг не був повернутий.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер, а тому позивач, як спадкоємець ОСОБА_7, вимагав стягнення на його користь з ОСОБА_6 зазначеної вище суми.

В ході судового розгляду позивач зменшив позовні вимоги у зв’язку з частковим погашенням боргу та просив стягнути з ОСОБА_6 61 тис. грн.

Рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 17 березня 2011 року позов ОСОБА_5 задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_6, на користь позивача 61000 грн. в рахунок погашення боргу за договором позики та вирішено питання про розподіл судових витрат.

На таке рішення ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. Відповідач вважає, що судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права, а також висновки суду суперечать встановленим обставинам у справі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити  з наступних підстав.

Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції дійшов висновку, що між сторонами був укладений договір позики на суму 77000 грн., а відповідач ухилився від виконання цього договору.

Укладення договору позики підтверджено письмовою розпискою від 31.07.2008 року, написаною ОСОБА_6

З урахуванням часткового повернення боргу, суд стягнув з відповідача решту боргу в сумі 61000 грн.

Суд першої інстанції відхилив доводи відповідача про повернення ним боргу та не взяв до уваги розписку про отримання ОСОБА_7 коштів від ОСОБА_6 на суму 78000 грн., яку написав представник ОСОБА_7 за нотаріально посвідченою довіреністю –ОСОБА_9, посилаючись на суперечливість пояснень відповідача щодо обставин виникнення боргу.

Також суд першої інстанції дійшов висновку, що надані відповідачем квитанції про сплату ним приватному підприємцю ОСОБА_7  коштів за оренду землі та товар не є доказом сплати богу за договором позики від 31.07.2008 року, оскільки такі документи не стосуються суті спору, а лише підтверджують фінансово-господарські відносини між покійним ОСОБА_7 та відповідачем.

Однак з таким висновком суду повністю не можна погодитись з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими-ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно із ч. 2 ст. 1046 ЦК договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч. 1 ст. 1047 ЦК).

Частина 2 ст. 1047 ЦК допускає пред'явлення на підтвердження укладення договору позики та його умов розписки позичальника або іншого документа, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної суми грошей або кількості речей.

Колегією суддів встановлено, що 31.07.2008 року між ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6 був укладений договір позики, про що свідчить письмова розписка, написана відповідачем щодо отримання в борг коштів в сумі 77000 грн. з поверненням в строк до 01.10.2008 року.

Відповідно до ст..545 ЦК України, прийнявши виконання зобов’язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Як встановлено судом першої інстанції і не заперечувалось сторонами по справі, а також було підтверджено у  суді апеляційної інстанції -  01.10.2008 року представник  ОСОБА_9, діючи в інтересах свого довірителя ОСОБА_7, видав ОСОБА_6 письмову розписку про отримання від останнього коштів в сумі 78000 грн.

Колегія суддів приходить до висновку, що вказаний документ є підтвердженням виконання відповідачем своїх зобов’язань по договору позики від 31.07.2008 року, та не приймає до уваги доводи представника позивача ОСОБА_9, що вказана розписка свідчить про сплату відповідачем коштів за  договором купівлі-продажу сільгосптехніки, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_6, оскільки під час судового розгляду справи представник позивача повідомив суд про відсутність доказів про існування такого договору.

Отже  судом першої інстанції допущено невідповідність власних висновків обставинам справи, що призвело до  неправильного вирішення справи.

Невідповідність висновків суду обставинами справи, порушення  або неправильне  застосування судом  норм  матеріального  права, відповідно до правил   пунктів 3 та 4  частини 1 статті 309 ЦПК України  є  підставою для  скасування  рішення суду першої інстанції  і  ухвалення  нового рішення.

За цих обставини оскаржуване рішення суду  підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог  ОСОБА_5 слід відмовити з підстав зазначених вище.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.545, 1046, 1947 ЦК України та  ст.ст.10, 60, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6  задовольнити.

Рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 17 березня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_5  до ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики –відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено на протязі двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя :

Судді: