УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-22631/11
Справа № 22ц-22631/2011 Головуючий в суді першої
Категорія № 34 (4) інстанції – Українець Ю.Й.
Доповідач - Ляховська І.Є.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 квітня 2011 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого - судді Ляховської І.Є.,
суддів – Барильської А.П., Карнаух В.В.,
при секретарі – Бадалян Н.О.,
за участю – представника позивача Ваніної Тамари Степанівни,
відповідача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 03 лютого 2011 року по справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди,
В С Т А Н О В И Л А :
У березні 2007 року Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» (далі по тексту – Страхова компанія) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, посилаючись на те, що 08 листопада 2004 року з вини відповідача сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої належному ОСОБА_5 автомобілю «ВАЗ-21102», реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі по тексту – автомобіль «ВАЗ») завдано механічних пошкоджень. У зв’язку із тим, що ОСОБА_5 застрахував свій транспортний засіб і позивач виконав умови укладеного договору страхування наземного транспорту, виплативши ОСОБА_5 страхове відшкодування в розмірі 3752грн.77коп., Страхова компанія просила стягнути з відповідача матеріальну шкоду в зазначеній сумі.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 03 лютого 2011 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі: на користь позивача стягнуто матеріальну шкоду в сумі 3752грн.77коп., а також судові витрати в у вигляді судового збору в сумі 51грн. і за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30грн.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушенням судом норм процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема, на його думку, суд ухвалюючи рішення, дійшов помилкового висновку про наявність його вини у ДТП, оскільки постановою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 21 лютого 2005 року у адміністративній справі про притягнення його до відповідальності за правопорушення, передбаченого ст.. 124 КУпАП України, якій суд надав преюдиціальне значення та на яку послався як на обґрунтування наявності його вини, не встановлено його винність у скоєнні ДТП, а закрито провадження у справі, тому факти по справі підлягали доказуванню на загальних підставах. Суд не звернув уваги на висновок судової авто-технічної експертизи, згідно якого винним у скоєнні ДТП визнано не його, а ОСОБА_5, який припустився порушень Правил дорожнього руху, що перебували у безпосередньому причинному зв’язку з ДТП і завданням шкоди. Крім того, судом недостатньо з’ясовані обставини закриття провадження у цивільній справі за позовом власника керованого ним автомобіля – його матері ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, оскільки ОСОБА_6 відмовилась від позову у зв’язку з його повним добровільним задоволенням ОСОБА_5, що підтверджує винність останнього у скоєнні ДТП та спростовує висновки суду про винність відповідача. Крім того, відповідач вважає, що звіт про оцінку, складений спеціалістом, наданий позивачем на підтвердження розміру матеріальної шкоди, не може бути допустимим засобом доказування, до того ж складений без участі представника відповідача.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 08 листопада 2004 року приблизно об 15год.30хв. на перехресті пр.. Миру та вул.. Рязанова у м. Кривому Розі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю керованого відповідачем ОСОБА_3 автомобіля «BMW-518», реєстраційний номер НОМЕР_2 (далі за текстом – автомобіль БМВ), належним на праві власності його матері ОСОБА_6, та автомобілем «ВАЗ-21102», реєстраційний номер НОМЕР_1(далі за текстом – автомобіль ВАЗ), під керуванням власника ОСОБА_5
Постановою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 21 лютого 2005 року адміністративна справа про притягнення відповідача ОСОБА_3 до відповідальності за правопорушення, передбачене ст.. 124 КУпАП України, закрита провадженням на підставі ст.. 38 КУпАП у зв’язку з закінченням терміну притягнення винного до адміністративної відповідальності..
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілю «ВАЗ», належному ОСОБА_5, завдано механічних пошкоджень.
Згідно договору страхування наземного транспорту № KRH0AK0108 від 16 серпня 2008 року, укладеного між Страховою компанією та ОСОБА_5, позивач зобов’язався у разі настання страхового випадку, у тому числі пошкодження внаслідок ДТП належного останньому автомобіля ВАЗ, здійснити ОСОБА_5 страхове відшкодування.
У відповідності до звіту про оцінку дорожньо-транспортного засобу №198-П від 01 грудня 2004 року матеріальна шкода, завдана власнику автомобіля ВАЗ ОСОБА_5, склала 4976грн.52коп.
Згідно страхового акту № 2379 від 24 грудня 2004 року сума страхового відшкодування на користь ОСОБА_5 склала 4648грн.94коп.
У зв’язку з настанням страхового випадку, передбаченого умовами договору страхування наземного транспорту № KRH0AK0108 від 16 серпня 2008 року, із суми страхового відшкодування, належної до виплати ОСОБА_5, Страхова компанія виплатила останньому 3752грн.77коп. на підставі платіжного доручення № 3577 від 27 грудня 2004 року, а залишок суми страхового відшкодування в розмірі 896грн.17коп. згідно заяви ОСОБА_5 направлено на погашення зобов’язань останнього за кредитним договором.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно виходив із положень ст.. 993 ЦК, згідно якої до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, а також ст. 1191 ЦК, відповідно до якої особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Проте, задовольняючи позовні вимоги та стягуючи зі ОСОБА_3 суму страхового відшкодування, виплачену Страховою компанією на користь ОСОБА_5, суд не звернув уваги на те, що обов’язок по відшкодуванню шкоди законодавець покладає на винну особу, і не врахував, що постановою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 21 лютого 2005 року, на яку він послався як на доказ вини відповідача, що не потребує доказування в силу ст.. 61 ЦПК України, вина ОСОБА_3 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди не встановлена.
Як убачається із матеріалів адміністративної справи №3-169/05, порушеної відносно ОСОБА_3 за ознаками правопорушення, передбаченого ст.. 124 КУпАП, дослідженої судом, у справі проведена авто-технічна експертиза, висновки якої свідчать про те, що твердження водія ОСОБА_5 про те, що в момент контакту транспортних засобів, керований ним автомобіль ВАЗ перебував у нерухомому стані – технічно не спроможні; із зафіксованого кінцевого положення транспортних засобів після події та наявних пошкоджень на автомобілях витікає, що ВАЗ до моменту контакту з автомобілем БМВ перебував у русі; водій ОСОБА_3 користувався переважним правом на першочерговий проїзд перехрестя; водій ОСОБА_5 мав технічну можливість запобігти зіткненню з автомобілем БМВ, виконавши вимоги пунктів 10.1, 16.6 Правил дорожнього руху; проте його дії свідчать про невідповідність зазначеним пунктам ПДР, і ці порушення перебували у безпосередньому причинному зв’язку з ДТП і завданням шкоди.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода,завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною собою.
За відсутності вини відповідача ОСОБА_3 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди суд першої інстанції безпідставно поклав на нього обов’язок відшкодування Страховій компанії в порядку регресу матеріальної шкоди, спричиненої виплатою страхового відшкодування ОСОБА_5
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду необхідно скасувати та ухвалити в порядку ст.. 309 ч. 1 п. 3 ЦПК України нове рішення про відмову в задоволенні позову Страхової компанії.
Судові витрати ОСОБА_3 за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в сумі 120грн. за оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 25грн.50коп. за оплату судового збору та 700грн. на оплату правової допомоги підтверджені документально та підлягають стягненню з позивача на підставі ч. 1 ст.. 88 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3 ч.1 ст.309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів ,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 03 лютого 2011 року скасувати та ухвалити у справі нове рішення.
У задоволенні позову Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, відмовити.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» на користь ОСОБА_3 судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в сумі 120грн. за оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 25грн.50коп. за оплату судового збору та 700грн. на оплату правової допомоги.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий : І.Є.Ляховська
Судді: А.П.Барильська
В.В.Карнаух