Справа № 22-ц-807/2011
Категорія 27
Головуючий у 1 інстанції Клюба В.В.
Суддя-доповідач Меленко О.Є.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-
Франківської області в складі :
головуючої Меленко О.Є.
суддів Бойчука І.В., Перегінець Л.В.
секретаря Кіндрата В.П.
з участю: позивача ОСОБА_2, представника ОСОБА_3- ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Галицького районного суду від 09 березня 2011 року, -
в с т а н о в и л а :
У листопаді 2009 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу.
Рішенням Галицького районного суду від 09 березня 2011 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 10 000 (десять тисяч) грн. боргу за договором позики, 100 грн. сплаченого судового збору, 120 грн. сплачених витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи та 200 грн. витрат, пов’язаних з оплатою правової допомоги .
Не погоджуючись з даним рішенням ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилається, на неповне з’ясування судом всіх обставин справи, що мають значення та на порушення норм матеріального і процесуального права.
Вказує на те, що маючи намір позичити кошти в сумі 10 000 грн. в ОСОБА_2, написав останньому розписку. Однак, в подальшому відмовився від укладення договору, і залишив розписку у ОСОБА_2 Також апелянт вказує, що підпис у розписці йому не належить, і є сукупністю літер із його прізвища, які може відтворити будь яка особа.
З цих підстав, рішення суду першої інстанції від 09 березня 2011 року просив скасувати.
В судовому засіданні представник ОСОБА_3 вимоги підтримав з тих же мотивів, що зазначені в апеляційній скарзі, просить про її задоволення.
Позивач доводи апеляційної скарги не визнав, рішення суду першої інстанції вважає законним та обгрунтоавним.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи представника відповідача, пояснення позивача, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини між сторонами виникли з договору позики.
Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Виходячи зі змісту ст.1047, 1049 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором..
Судом першої інстанції встановлено, що 20.12.2008 року ОСОБА_3 позичив у ОСОБА_2 10 000 гривень. Зазначена обставина підтверджується власноруч написаною ОСОБА_3 розпискою, відповідно до якої, позичальник зобов’язувався повернути кошти до 01 лютого 2009 року. Строк виконання договору позики закінчився 01 лютого 2009 року, однак позичальник кошти не повернув.
В суді 1-інстанції ОСОБА_3 підтвердив, що розписку написав власноручно.
Посилання апелянта, на те, що договір не був укладений є голослівними, скільки на час виникнення спору розписка знаходилася у позивача ( позикодавця).
Не заслуговують також на увагу, доводи апелянта, що підпис у розписці зроблений іншою особою, оскільки почеркознавча експертиза, факт підроблення підпису не підтвердила.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин та дав їм вірну правову оцінку.
Рішення суду постановлено з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 307; 308; 313-315; 317 ЦПК України, колегія судів,-
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Галицького районного суду від 09 березня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуюча О.Є. Меленко
Судді: І.В. Бойчук
Л.В. Перегінець