Справа № 22-ц-685/2011
Категорія 48
Головуючий у 1 інстанції Гавриленко В.Г.
Суддя-доповідач Соколовський В.М.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Соколовського В.М.,
суддів: Шишка А.І., Пнівчук О.В.,
секретаря Сідорука А.О.,
з участю: апелянтки ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який навчається,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Калуського міськрайонного суду від 22 березня 2011 року,-
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3, в якому просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання спільного сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який є повнолітнім та навчається у Львівській комерційній академії, тому потребує матеріальної допомоги. Аліменти просила стягувати щомісячно в розмірі 1/4 частки від усіх доходів відповідача, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму, визначеного законом, починаючи з 01 серпня 2010 року і до досягнення сином 23 років, оскільки, в добровільному порядку відповідач не бажає надавати матеріальну допомогу.
Рішенням Калуського міськрайонного суду від 22 березня 2011 року в задоволенні вище зазначеного позову ОСОБА_2 відмовлено з тих підстав, що відповідач ОСОБА_3 не має можливості надавати повнолітньому синові матеріальну допомогу. ________________________________________________________________________________
Справа № 22-ц-685/2011р. Головуючий у 1 інстанції Гавриленко В.Г.
Категорія 48 Суддя-доповідач Соколовський В.М.
На дане рішення ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, вказуючи на його незаконність та необґрунтованість через порушення судом норм матеріального та процесуального права, постановленого без з’ясування всіх обставин по справі, які мають значення для справи, тому є таким, що підлягає скасуванню. Зокрема, вважає, що суд не взяв до уваги те, що відповідач, крім основної роботи, займається продажем вживаних речей та проведенням ремонтів у квартирах, тому може надавати матеріальну допомогу синові, який навчається. Також рахує, що зарплата відповідача значно вища, ніж зазначено у довідці підприємства за 2010 рік, тому суд повинен був задоволити її клопотання і витребувати від підприємства довідку про зарплату відповідача за 2011 рік. Безпідставно суд відмовив їй у задоволенні клопотання про допит свідків, які могли підтвердити спроможність відповідача надавати матеріальну допомогу синові, чим порушив її процесуальні права. В зв’язку з наведеним, просила скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.
Апелянтка ОСОБА_2 підтримала вимоги апеляційної скарги з вище наведених мотивів та просила її задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не прибув, хоча належно повідомлявся про розгляд справи.
Вислухавши доповідача, пояснення апелянтки ОСОБА_2, яка підтримала скаргу, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Постановляючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 щодо стягнення аліментів з батька ОСОБА_3 на повнолітнього сина ОСОБА_4, який продовжує навчання і у зв’язку з цим потребує матеріальної допомоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не має можливості надавати таку матеріальну допомогу. Свій висновок суд мотивував тим, що відповідач уже несе додаткові витрати на оплату за навчання сина ОСОБА_4 в Івано-Франківському комерційному коледжі, на його утриманні знаходиться неповнолітній син від другого шлюбу, на якого по рішенню суду він сплачує аліменти, а зарплата його є невеликою на відміну від позивачки та повнолітнього сина, які отримують достатні заробітки, щоб себе утримувати.
Про те, хоча суд першої інстанції всебічно і повно дослідив обставини справи, однак, прийшов до хибного висновку про достатню матеріальну забезпеченість повнолітнього сина, котрий навчається, тому рішення суду щодо відмови у задоволенні позову, на думку колегії суддів, не може залишатися в силі та підлягає до скасування з наступних підстав.
Згідно ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз’яснив, що обов’язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов’язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв’язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Як вбачається із матеріалів справи, батьками повнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с.4), які розірвали шлюб між собою 12.10.1995 року (а.с.3).
Повнолітній ОСОБА_4 проживає разом із матір’ю та знаходиться на її утриманні, що слідує із довідки комунального підприємства «ЖЕО № 4» від 06.08.2010 року (а.с.6), а те, що син навчається на 1 курсі відділення заочно-дистанційної форми навчання Львівської комерційної академії, стверджується довідкою № 214 від 12.01.2011 року (а.с.5) та копією договору про підготовку бакалавра від 25.08.2010 року (а.с.39).
Відповідно до ч.1 ст.200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
Частина 1 статті 182 СК України передбачає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров’я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Також встановлено, що відповідач ОСОБА_3 створив нову сім’ю, має на утриманні неповнолітнього сина, на якого сплачує аліменти в розмірі ј частки всіх видів заробітку по рішенню суду (а.с.22-24, 14), та по рішенню суду з нього стягнуто на користь позивачки ОСОБА_2 5895 грн. додаткових витрат за навчання сина ОСОБА_4 в Івано-Франківському комерційному коледжі в 2007-2010 роках (а.с.11-13).
Заробітна плата відповідача за 2010 рік становить 15435 грн. 40 коп., що підтверджується довідкою про зарплату від 23.02.2011 року з ТзОВ «Карпатнафтохім» (а.с.18).
Заробітна плата сина ОСОБА_4, який працює контролером в Калуській філії дочірнього підприємства «Регіон-Маркет», за період грудня 2010 року по січень 2011 року склала 1426 грн. 53 коп. (а.с.19), а зарплата позивачки ОСОБА_2 за 2010 рік становить 25854 грн. 01 коп. (а.с.37).
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що хоча повнолітній син, який навчається і проживає з матір’ю та перебуває на її утриманні, і має самостійний заробіток, про те такий є невеликим, тому син потребує від батька матеріальної допомоги. Батько ж отримує стабільний заробіток, є здоровим і працездатним, тому хоча і утримує свого неповнолітнього сина, про те спроможний надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину ОСОБА_4 на час навчання, але не довше як до виповнення сином 23 років, і така допомога має становити, на думку колегії суддів, розмір 1/8 частки від усіх видів доходів платника аліментів.
В зв’язку з наведеним рішення суду першої інстанції підлягає до скасування з ухваленням по справі нового рішення про часткове задоволення позову, а розподіл судових витрат між сторонами колегія суддів вирішує в порядку ст.88 ЦПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 88, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Калуського міськрайонного суду від 22 березня 2011 року скасувати і ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця міста Калуша Івано-Франківської області, на користь ОСОБА_2 аліменти на повнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/8 частки з усіх видів доходів відповідача щомісячно, починаючи з 03 лютого 2011 року і на період навчання, але не довше ніж до досягнення сином віку 23 років.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 51 грн. державного мита і 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.
Головуючий-суддя В.М. Соколовський
Судді: А.І. Шишко
О.В. Пнівчук