Справа № 2008/2-а-1948/11
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 травня 2011 року суддя Вовчанського районного суду Харківської області Глоба М.М., розглянувши в порядку скороченого провадження відповідно до ст. 183-2 КАС України адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління пенсійного фонду України у Вовчанському районі Харківської області про визнання неправомірними дій та зобов’язання зробити перерахунок щомісячної додаткової пенсії особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи,-
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2011 року позивач, ОСОБА_1 звернулася у суд із позовом до управління пенсійного фонду України в Вовчанському районі Харківської області (далі –УПФУ), яким просить визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Вовчанському районі Харківської області, щодо відмови у перерахунку щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, передбачену ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 22 травня 2009 року, та зобов’язання перерахувати та виплатити недоотримані суми щомісячної додаткової пенсії за вказаний період.
Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона, як особа віднесена до ІІ категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, отримує державну та додаткову пенсії, передбачені ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 796-ХІІ). Посилаючись на те, що розміри призначеної і виплачуваної їй пенсії не відповідають розмірам, встановленим цим Законом, та на відмову УПФ привести їх у відповідність з вимогами Закону № 796, позивач просив суд визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати усунути зазначені порушення провівши вказані перерахунки.
Ухвалою від 28 квітня 2011 року залишено позовну заяву без розгляду в частині періоду з 22 травня 2009 року до 27 жовтня 2010 року включно.
Від відповідача заперечень до суду не надійшло.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_2 та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).
Відносини, що склалися між позивачем та відповідачем є публічно-правовими відносинами, виходячи із змісту статті 3 та пункту 2 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесеним до категорії ІІ осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, про що свідчить посвідчення, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України Вовчанського району Харківської області та отримує додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі статті 50 Закону №796-XII.
Відповідно до відповіді на звернення позивача до УПФ, відповідач не заперечує стосовно його статусу, який дійсно має право на отримання додаткової пенсії, передбаченої статтею 50 Закону № 796-XII.
Враховуючи те, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у відповідному розмірі.
Статтею 49 Закону № 796-XII передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Частиною 1 статті 67 Закону № 796-XII було встановлено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій (передбачених цим Законом) підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
Згідно зі статтею 51 Закону № 796-XII особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком. Як передбачено статтею 53 того самого Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконним актами при вирішенні цього спору слід виходити з того, що при розрахунку державної та додаткової пенсії передбачених статтями 50, 51 Закону України № 796 застосування підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Статтею 28 вказаного Закону України також передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
При цьому, в частині 2 статті 5 Закону № 1058-IV встановлено, що виключно цим Законом визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Враховуючи те, що нормами цього Закону встановлений розмір мінімальної пенсії за віком, а дія інших нормативно-правових актів може застосовуватись лише в частині, що не суперечить цьому Закону, суд приходить до висновку, що будь-яким іншим нормативно-правовим актом не може визначатись розмір мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі статтею 28 Закону № 1058-IV встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами положення частини 3 статті 28 Закону № 1058-IV, не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною 1 цієї статті.
Наділивши зазначеною соціальною гарантією осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, держава таким чином взяла на себе публічне зобов’язання забезпечити належний матеріальний рівень цих осіб.
Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов’язання держави забезпечити соціальний захист осіб, які постраждали і є інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до частини другої статті 3 ОСОБА_2 України - права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Статтею 8 ОСОБА_2 України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_2 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_2 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_2 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_2 України гарантується.
Відповідно до статті 21 ОСОБА_2 України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
Згідно із статтею 64 ОСОБА_2 України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених ОСОБА_2 України.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 ОСОБА_2 України, виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а статтею 75 ОСОБА_2 встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. ОСОБА_2 не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.
Враховуючи вищевикладене, суд погоджується із позицією позивача щодо порушення його права на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно статті 51 Закону № 796-XII у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своєї бездіяльності.
Таким чином, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача щодо зобов’язання провести перерахунок пенсії та зобов’язання здійснити виплату є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про зобов’язання відповідачів нараховувати та виплачувати вказані кошти в подальшому, суд зазначає, що згідно статті 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, у даному випадку у разі порушення права, свобод чи інтересів позивача у нього виникає право звернення до суду, а вимоги щодо зобов'язання вчинити певні дії на майбутнє, не можуть бути предметом розгляду в суді.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 256 КАС України, постанова суду, прийнята в порядку скороченого провадження, виконуються негайно.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 48, 51, 54, 67, 70, 71 ЗУ «Про статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про прожитковий мінімум»та ст.ст. 2, 6-10, 17, 104, 105, 121, 158-162,256 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_1 до управління пенсійного фонду України у Вовчанському районі Харківської області про визнання неправомірними дій та зобов’язання зробити перерахунок щомісячної додаткової пенсії особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи –задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України Вовчанського району Харківської області, щодо відмови в перерахунку ОСОБА_1 щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю в період з 28 жовтня 2010 року до 12 травня 2011 року, передбачену статтею 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком - неправомірними.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України Вовчанського району Харківської області вчинити дії щодо перерахунку та виплати ОСОБА_1 недоплаченої суми щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, передбачену статтею 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з мінімальної пенсії за віком, починаючи з 28 жовтня 2010 року до 12 травня 2011 року, у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, що діяли на момент належної виплати, за виключенням сум фактично проведеної виплати.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 –відмовити.
Постанова підлягає негайному виконанню.
Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв’язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обв’язки.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання стороною копії постанови.
Постанова прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.
Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного адміністративного суду через Вовчанський районний суд Харківської області.
Суддя -