ВИРОК

         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                                                                               Справа № 1-30/11

"27" квітня 2011 р.                                                                     Козівський районний суд

             Тернопільської області               в складі: головуючого судді:        Вирста М.М.

        при секретарі:        Фещак Г.М.

                                з участю прокурора:             Юсипів Р.В.                     

                                                 підсудної:         ОСОБА_1                        

                     представника потерпілого:        ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Козові справу про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2 АРК Крим, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянки України, з освітою середньою, одружена, не працює, раніше не судима,-

за  ст. 166 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Органом досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що будучи багатодітною матір’ю, та маючи на утриманні четверо малолітніх дітей, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, неодноразово нехтувала покладеними на неї батьківськими обов’язками, незважаючи при цьому на неодноразові усні та письмові зауваження з цього приводу служби у справах дітей Козівської РДА та органів опіки та піклування.

Як наслідок, ОСОБА_1 неодноразово, а саме, 25 листопада 2010 року, 10 грудня 2010 року притягалася до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного проступку, передбаченого ст. 184 КУпАП.

Неналежне виконання із сторони ОСОБА_1 покладених на неї батьківських обов’язків, призвело до того, що за наслідками обстеження та даними медичних документів малолітня дочка ОСОБА_5, народилася 12 червня 2009 року доношеною та здоровою при масі тіла 3400 г. та довжині тіла 51 см.

Проте, згідно висновку судово –медичної експертизи № 49 від 18 березня 2011 року у малолітньої дочки підсудної ОСОБА_5 виявлено дефіцит маси тіла близько 10 %, значна затримка фізичного, стато –кінетичного та психимоторного розвитку, гіпотонічний синдром, залишкові явища рахіту, а також вроджена вада серця, розширення лівих відділів та мітральна недостатність. Теперішній стан здоров’я ОСОБА_5 пов’язаний із недостатнім і неповноцінним харчуванням, неналежним доглядом за дитиною, не створення сприятливих умов для розвитку у дитини рухових умінь, несвоєчасним виявленням та лікуванням вродженої патології серця.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого їй злочину визнала повністю, щиро розкаялася і пояснила, що її чоловік ОСОБА_7 перебуває в місцях позбавлення волі, вона ніде не працює, чоловік із 2008 року також не працював, отримує лише соціальну допомогу на дітей в розмірі 4280 грн. на місяць, які витрачає на дітей, для лікування малолітньої дочки ОСОБА_5 у неї на даний час немає грошей.

В судовому засіданні представник потерпілого ОСОБА_2, пояснила, що працює начальником служби у справах дітей Козівської РДА, діти ОСОБА_1 перебувають на обліку у службі, як такі, що опинилися у складних життєвих обставинах, та в яких батьки ухиляються від виконання батьківських обов’язків. За час перебування на обліку працівники служби неодноразово виїжджали в с. Купчинці, Козівського району, для проведення профілактичних бесід та обстеження житлово –побутових умов проживання сім’ї ОСОБА_1, однак підсудна на зауваження не реагує, в будинку антисанітарний стан, відсутні спальні ліжка для дітей.

Враховуючи те, що підсудна в повному обсязі визнала свою вину у вчиненні інкримінованого їй злочину при обставинах, викладених в обвинувальному висновку, та беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду також не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі підсудна, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз’яснивши їм положення ч. 3 ст. 299 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінальної справи, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 299 КПК України, ст. 301-1 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

Таким чином, проаналізувавши зібрані по справі докази, суд, приходить до висновку про доведеність вини підсудної ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого ст. 166 КК України, тобто злісне невиконання батьками встановлених законом обов’язків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки.

До обставин які пом'якшують покарання ОСОБА_1 слід визнати щире каяття.  Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_1 не встановлено.

При призначенні покарання ОСОБА_1, суд, відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудної, щиро розкаюється у вчиненому злочині, раніше не судима, приходить до переконання, що виправлення та перевиховання підсудної можливе без ізоляції від суспільства і їй слід призначити покарання за ст. 166 КК України у вигляді позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України звільнивши її від відбування покарання з випробовуванням.

Разом з тим, суд вважає, що з метою забезпечення належної поведінки ОСОБА_1 в період дії випробувального терміну, відповідно до ст. 76 КК України на неї слід покласти обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з`являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.   

Керуючись ст. ст. 323-324 КПК України, суд,-

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні злочину передбаченого ст. 166 КК України і призначити покарання у вигляді 2 /двох/ років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробовуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік та з покладенням відповідно до ст. 76 КК України обов’язку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з`являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.   

Запобіжний захід підсудній ОСОБА_1 залишити у вигляді підписки про невиїзд до вступу вироку в законну силу.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Тернопільської області через Козівський районний суд протягом 15 діб з моменту проголошення                                

                                                               Суддя:                         підпис.

                                                   З оригіналом:                          вірно.

                      ГОЛОВА СУДУ:                                                      ОСОБА_8