Справа 2а-299/2011 рік

П О С Т А Н О В А

Іменем    України

          23 лютого  2010 року               Яворівський районний  суд  Львівської області

                                                  у складі головуючого судді: Гоцко В.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження у відкритому судовому засіданні в місті Яворові Львівської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної автомобільної інспекції Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить скасувати постанову інспектора ДПС Мостиського взводу ДПС БДПС ДАІ при ГУМВС України у Львівській  області від 08.11.2010 року, серії ВС № 262691 щодо накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.

Вказує, що він не згідий з даною постановою, оскільки немає доказів того, що  саме на 54 км автодороги Львів-Шегині, його автомобіль рухався із швидкістю 84 км./год. Крім того, в оскаржуваній постанові відсутні докази належності виміряної швидкості саме його автомобіля і саме в тому місці, де діє знак обмеження швидкості.

До розгляду справи позивачем подана письмова заява про розгляд справи у його відсутності, заявлені позовні вимоги підтримує.

Представник Управління ОСОБА_2 України у Львівській області на розгляд справи не з»явився, але від нього надійшло письмове клопотання на заявлений позов. В письмовому клопотанні представник відповідача заперечує позовні вимоги, позов не визнає, просить в задоволенні позову відмовити.

Суд, з»ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази по справі, встановив наступне.

У відповідності до вимог ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до вимог ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч.1 ст.122 КУпАП порушенням вважається невиконання вимог дорожніх знаків, зупинки, стоянки та ін.

Як встановлено у судовому засіданні, інспектором ДПС Мостиського взводу ДПС БДПС ДАІ при ГУМВС України у Львівській області  було винесено постанову від 08.11.2010 року, серії ВС №262691 щодо накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255 гривень.

Як вбачається із оскаржуваної постанови ОСОБА_1, 08.11.2010 року, близько 16 год. 10 хв. на 54 км автодороги Львів-Шегині, керуючи автомобілем марки «Фольксваген», реєстраційний номер НОМЕР_1, не виконав вимог дорожнього знаку «Обмеження максимальної швидкості руху 60 км/год.», рухався із швидкістю 84 км/год. Вказане порушення було зафіксоване за допомогою приладу «Беркут»№ 0801132.

Як пояснив в судовому засіданні позивач, він не перевищував швидкості руху, Крім того, в оскаржуваній постанові відсутні докази належності виміряної швидкості саме його автомобіля і саме в тому місці, де діє знак обмеження швидкості.

Відповідно до ст.251 КУпАП докази в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Крім цього, відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченими статтями 283 і 284 КУпАП.

У ній зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Проте судом встановлено, що виходячи із положень вищезгаданих статей КУпАП, суб'єктом оскарження при складанні протоколу та винесення оскаржуваної постанови не було виконано вимог цих статей, зокрема щодо своєчасності, повноти, всебічності та об'єктивності з'ясування обставин справи.

Представником оскаржуваного органу не надано жодних доказів які б спростовували пояснення скаржника, а тому із врахуванням встановлених в судовому засіданні обставин, суд приходить до висновку, що вимоги скаржника слід задовольнити.

З метою забезпечення гарантії прав, свобод і інтересів особи і громадянина, виходячи із наданих ч.3 ст.162 КАС України суду повноважень при прийнятті постанови та ураховуючи положення ст.293 КУпАП, суд прийшов до переконання, що задоволення вимог скарги в повному обсязі буде найбільш доцільним способом захисту порушеного права скаржника.

Поновити ОСОБА_1 пропущений ним з поважних причин строк звернення до суду, оскільки із-за відсутності документів про порушення ним Правил дорожнього руху, він не мав можливості своєчасно звернутися з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 11, 18, 71, 86,99-102, 159-163 КАС України, ст.ст. 122 ч.1, 247, 268, 283, 288, 293 КУпАП України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Поновити ОСОБА_1 строк оскарження постанови до суду.

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову інспектора ДПС Мостиського взводуДПС  БДПС ДАІ при ГУМВС України у Львівській  області від 08.11.2010 року, серії ВС № 262691, щодо накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Закрити справу про адміністративне правопорушення від 08.11.2010 року на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП України щодо накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 255 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП.

Постанова остаточна  і оскарженню не підлягає.

Постанова виготовлена в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя:                                                                   В.І. Гоцко