10.05.2011
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа №22ц-303/2011р. Головуючий у першій
інстанції Котешко Л.Л.
Категорія 42 Доповідач у апеляційній
інстанції Лівінський С.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 березня 2011 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Клочка В.П.,
суддів - Лівінського С.В., Птіціної В.І.,
при секретарі – Одажиу Л.І.,
за участю - позивача ОСОБА_3, відповідачів ОСОБА_4, та ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Органу опіки та піклування Нахімовської районної державної адміністрації м.Севастополя, про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом виселення, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Нахімовського районного суду м.Севастополя від 15 листопада 2010 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
У березні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, та просив усунути перешкоди у користуванні житловим приміщенням шляхом виселення відповідачів з квартири АДРЕСА_1, та зобов’язати відповідачку погасити заборгованість з квартплати в розмірі 1771 грн.
Позов обґрунтований тим, що спірна квартира є особистою власністю позивача, а відповідачі перешкоджають йому в здійсненні права власності, до майна ставляться безвідповідально, не здійснюють поточний ремонт приміщення, чим порушують його права. Також зазначає, що відповідачі не сплачують квартирну плату, отже підлягають виселенню.
Рішенням Нахімовського районного суду м.Севастополя від 15 листопада 2010 року у позові ОСОБА_3 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з підстав порушення судом норм матеріального права та ухвалення нового рішення про задоволення його позову.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 41 Конституції встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права, а також, що право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Положеннями ст.319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном за власним розсудом та має право здійснювати відносно свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, а також, що усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Згідно ч.І ст.325 ЦК України суб'єктами права приватної власності є, крім іншого, фізичні особи.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Згідно ч. З ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Судом встановлено, що на підставі договору дарування кімнати від 29.09.1999 року, зареєстрованого під реєстровим № 1172, було зареєстровано право власності на жилу кімнату 5-10 площею 16,30 кв.м у квартирі спільного заселення АДРЕСА_1
Рішенням Нахімовського районного суду від 02.03.2005 р. було визнано за ОСОБА_4 право власності на вказану кімнату в цілому, а також стягнуто з неї на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію в розмірі 19975,00 грн. за 1/2 частку кімнати, що належала ОСОБА_3 згідно договору дарування.
Ухвалою Апеляційного суду м. Севастополя від 16.06.2005 р. вказане рішення суду було залишено без змін.
Між тим, в наведеному рішенні була допущена описка, у зв»язку з чим відповідачем ОСОБА_4 право власності на кімнату в БТІ вчасно зареєстроване не було.
В порядку виконання зазначеного рішення суду про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошової компенсації, державним виконавцем було накладено арешт на вказану частку майна, проведено публічні торги, після чого вона була знята з реалізації та передана ОСОБА_3 в рахунок погашення боргу.
В подальшому відповідачем ОСОБА_4 в БТІ було зареєстроване право власності на належну їй нерухомість.
Крім того, судом встановлено, що позивач у спірній кімнаті не проживає.
Отже, з урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог в частині усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення відповідачів, а також про те, що правила ст. 116 ЖК України про виселення не поширюються на учасників спільної власності на жилі приміщення.
Оскільки позивач не є ані виконавцем ані постачальником будь-яких комунальних послуг, у нього відсутнє право висувати вимоги сплати відповідачем заборгованості з квартплати, висновок суду першої інстанції в цій частині також являється правильним.
Доводи відповідача висновків суду не спростовують.
Порушень норм матеріального і процесуального права, що тягнуть скасування постановленого судом рішення, не допущено, у зв»язку з чим судова колегія рахує можливим погодитися з рішенням суду.
Керуючись ст.ст.303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ч.1 ст.308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Нахімовського районного суду м.Севастополя від 15 листопада 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя: В.П. Клочко
Судді: С.В. Лівінський
В.І. Птіціна