19 червня 2006 року                                                                                              м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 08 січня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 13 травня 2004 року,

в с т а н о в и л а :

У липні  2003 року ОСОБА_1 звернулася у суд з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини.

У позовній заяві зазначала, що перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, але фактично шлюбні відносини не підтримують з березня 2002 року. Спільного господарства не ведуть. З цього часу їхній син ОСОБА_3, 14 лютого 1989 року залишився на її утриманні. Просила суд визначити місце проживання сина з нею.

У жовтні того ж року ОСОБА_2 звернувся у суд з аналогічним позовом до ОСОБА_1, посилаючись на те, що він матеріально утримує сина, приймає участь у його вихованні.

Сторони проживають у спільній чотирьохкімнатній квартирі.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 08 січня 2004 року, яке залишено без змін  ухвалою апеляційного суду Запорізької області області від 13 травня 2004 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі. ОСОБА_2 у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати зазначені судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

           Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 08 січня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 13 травня 2004  залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.