Справа № 2-а-743/11

ПОСТАНОВА

  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        20.04.2011 року      суддя Слов`яносербського районного суду Луганської області ОСОБА_1 розглянувши|розгледівши| у скороченому провадженні  адміністративну справу|річ| за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в  Слов`яносербському районі   Луганської області  про визнання  бездіяльності відповідача неправомірною та про стягнення недоплаченої щомісячної  соціальної допомоги згідно Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, -

ВСТАНОВИВ:

15 березня 2010 року позивач  звернувся з адміністративним позовом до відповідача, Управління Пенсійного фонду України в Слов`яносербському районі  Луганської області,  посилаючись на ту обставину, що він має правовий статус дитини війни. Відповідно до ст.. 6  Закону України „ Про соціальний захист  дітей війни” дітям війни розмір пенсії або щомісячне  довічне грошове   утримання чи державна соціальна  допомога, що виплачується  замість пенсії, підвищується на  30%  мінімальної пенсії за віком. Відповідачем підвищення до пенсії в  2010 р. виплачувалося не в повному розмірі, в сумі 49,80 грн.. На звернення до відповідача про перерахунок пенсії позивач отримав письмову відмову. Позивач вважає дії відповідача незаконними, просить відновити пропущений строк для звернення до суду, визнати бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати підвищення до пенсії, як дитині війни, неправомірною, зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплату йому доплати до пенсії у вигляді підвищення її на 30% мінімальної пенсії за віком, з січня по грудень 2010 року у сумі 1702 грн. та  провадити нарахування і в подальшому довічно.

                       Позивач  просив розглянути  справу  за його відсутності.

Відповідачу 17.03.2011 року була направлена, а 06.04.2011 року Управління Пенсійного фонду України в  Слов`яносербському районі Луганської області отримало копію ухвали про відкриття скороченого провадження та копію позовної заяви та доданих до неї документів. Згідно ч.3 статті 183-2 КАС України відповідач може подати заперечення проти позову та необхідні документи або заяву про визнання позову у десятиденний строк з дня отримання ухвали  та копії позовної заяви. Відповідно до ст.183-2 КАС України справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження не пізніше трьох днів з дня закінчення строку, передбаченого частиною третьою цієї статті, якщо до суду не було подано заперечення відповідача за умов, що справа розглядається судом за місцезнаходженням відповідача.

                           Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

                 Судом встановлено, що позивач має правовий статус дитини війни, що підтверджується  посвідченням Управління праці та соціального захисту населення.

                  Він звернувся до відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Слов`яносербському районі Луганської області з заявою про перерахунок доплати доотримуваної нею пенсії за віком, як дитині війни, в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

15 березня 2011 року відповідачем було повністю відмовлено позивачу в перерахунку та виплаті доплати до пенсії, як дитині війни, оскільки положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне забезпечення»застосовуються виключно для визначення розміру пенсій, призначених за цим законом,  в 2010 році позивачу виплачувалося підвищення до пенсії в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України №530  „ОСОБА_1  питання соціального захисту окремих категорій громадян”, в сумі 49,80 грн..

Суд вважає, що така відмова частково не відповідає вимогам закону.

Ухвалою судді від 16.03.2011 року адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в  Слов`яносербському районі   Луганської області  про визнання  бездіяльності відповідача неправомірною та про стягнення недоплаченої щомісячної  соціальної допомоги згідно Закону України „Про соціальний захист дітей війни”  в частині позовних вимог за період з 01.01.2010 року по 14.09.2010 року залишено без розгляду, у зв`язку з закінченням строку його подачі до суду.

                  Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року № 2195-IV, який  набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни розмір пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

                    Згідно статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

                      Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року внесено зміни до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, зокрема, після внесення змін до ст.. 6 цього Закону передбачалося, що дітям війни до пенсії або щомісячного грошового утримання та державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Проте, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу ІІ „Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року щодо внесення змін до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” визнані такими, що не відповідають Конституції України і тим самим відновлено дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.                      

                      Законом України „Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати” від 20.10.2009 року встановлено прожитковий  мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 1  квітня 2010 року –706 грн., з 1 липня 2010 року –709 грн., з 1жовтня 2010 року –723 грн., з 1 грудня 2010 року –734 грн..

За таких обставин відповідач мав виплачувати позивачу надбавку до пенсії, як дитині війни в розмірі  30% вищезазначених сум прожиткового мінімуму.

                              Фактично ж виплата здійснювалася в розмірі 49,80 грн.

Заявляючи вимоги про перерахування та виплату підвищення до пенсії, позивач тим самим вважає дії відповідача неправомірними, та фактично просить зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату йому суми у встановленому законом розмірі, а оскільки до компетенції суду не входить перерахування вказаних сум, суд вважає, що у даному випадку вимоги позивача повинні бути задоволені не шляхом стягнення суми, а шляхом зобов'язання перерахувати та виплатити позивачу суму підвищення до пенсії за віком як дитині війни, у розмірі  30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 15 вересня 2010 року по 31 грудня 2010 року з урахуванням здійснених виплат, що за змістом відповідає суті його вимог.

                              Враховуючи вищевикладене, суд вважає неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Слов’яносербському районі  Луганської області в нарахуванні та виплаті позивачу підвищення до пенсії за віком, як дитині війни, з розрахунку 30% мінімальної пенсії за віком за  період з 15.09.2010 року по 31.12.2010 року та вважає, що необхідно зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в  Слов’яносербському районі Луганської області здійснити виплату позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за період з 15.09.2010 року по 31.12.2010 року з урахуванням виплачених сум.

            Суд вважає, що  позиція    Управління  Пенсійного Фонду України в Слов'яносербському районі Луганської області щодо виплати  позивачу  підвищення  до пенсії  як дитині війни,  є неправомірною, оскільки   ґрунтується  виключно на постанові Кабінету Міністрів України, а   закон має  вищу  юридичну  силу. Закон України «Про соціальний захист дітей війни»встановлює більші соціальні гарантії для позивача, тому відповідно  до вимог ст. 92 Конституції України, суд не приймає до уваги розмір підвищення до пенсії, встановлений Постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року.

Крім того, згідно з рішенням Конституційного Суду України (№ 8-рп/2005 від 11 жовтня по справі № 1-21/2005), який неодноразово розглядає проблеми, пов’язані з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

                       Відповідно до ч.2 ст.9 Кодексу  адміністративного судочинства України, у разі не відповідності  нормативно-правового  акта Конституції  України, закони України, міжнародному  договору, згода на обов'язковість  якого надана Верховною  Радою України, або іншому  правовому акту  суд застосовує  правовий  акт, що  має вищу  юридичну силу.  

                       Також, позивач просить зобов'язати відповідача і в подальшому провадити нарахування йому підвищення до пенсії.  В задоволенні цієї частини позовних вимог суд вважає за необхідне позивачу  відмовити, оскільки дана вимога встановлює обов*язки на майбутнє без врахування змін чинного законодавства, яке може мати місце та без наявності спірних правовідносин та згідно вимог ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України,- перерахунок на майбутнє діючим законодавством не передбачений.

Керуючись ст..6 Закону України „ Про соціальний захист  дітей війни”, ст. ст. 2, 17, 18, 158-163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

                       Позов ОСОБА_2  задовольнити частково.

                                     Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Слов'яносербському районі  Луганської області у нарахуванні та виплаті ОСОБА_2 підвищення до пенсії за віком, як дитині війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 15.09.2010 року по 31.12.2010 року.

                    Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в  Слов’яносербському районі Луганської області здійснити виплату ОСОБА_2 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за період з 15.09.2010 року по 31.12.2010 року з урахуванням виплачених сум.

                   У відповідністю з ч.1 ст.256 КАС України постанова суду підлягає негайному виконанню.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного  суду через Слов`яносербський районний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів. Строк для подання апеляційної скарги обчислюється з моменту отримання копії постанови.  Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя                                                                                         Призенко Д.О.