ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
21.09.06 |
Справа №АС3/484-06. |
За позовом: Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирка Сумській області
До відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 , м. Охтирка
Про стягнення: 129 грн. 24 коп.
Суддя ЛЕВЧЕНКО П.І.
За участю представників сторін:
від позивача: Масло Д.М.
від відповідача: ОСОБА_1
В засіданні приймала участь секретар судового засідання Ю.В.Литвиненко.
У відповідності до Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою правління ПФУ від 30.04.2002р. № 8-2, управління ПФУ у прийнятті рішення про стягнення простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків, діють як органи державної влади у здійсненні ними владних управлінських функцій і, відповідно, як суб'єкти владних повноважень. Відповідно до ч.1, п.4 ст.17 КАС України, спори за зверненнями суб'єкта владних повноважень підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства і належать до компетенції адміністративних судів.
Враховуючи викладене, справа № АС 3/484-06 підлягає розгляду відповідно до вимог Кодексу про адміністративне судочинство України.
Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість по збору на обов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України в розмірі 129 грн. 24 коп.
Відповідач подав в судове засідання відзив на позовну заяву, відповідно до якого повідомив суд , що позов не визнає і просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що заява позивача про стягнення недоїмки зі страхових внесків необґрунтована , розрахунки в ній несправедливі та відсутні докази.
В процесі розгляду справи , представник позивача подав заяву про уточнення суми позовних вимог , згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість по штрафним санкціям в розмірі 79 грн. 86 коп. , а в іншій частині позовних вимог позивач відмовляється від позивних вимог.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив :
Відповідно до п.1 ст.1 Закону України “Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, відповідач є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування і, відповідно до п.1 ст.15 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003р. №1058-ІУ є платником страхових внесків до Пенсійного фонду України. Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування повинен сплачуватись у порядку та строки, визначені Законом України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування”, Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, Інструкцією “Про порядок обчислення і сплати підприємствами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України", затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України №16-6 від 19.01.2001р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за №998/6189 від 29.11.2001р., а страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування - у порядку та строки, визначені п.1 ст.19, 20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та Інструкцією “Про порядок обчислення та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України”, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. №21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції 16.01.2004р. за №64/8663.
Відповідно до ст.20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, відповідач повинен обчислювати суму страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, яка зазначається в розрахунку страхових внесків у строки, що визначені п.6 ст.20 вищезазначеного Закону.
Згідно поданого відповідачем звіту за липень 2006 року , ним самостійно були нараховані страхові внески в сумі 63 грн. 38 коп. і сплачені , що не заперечується позивачем.
В процесі розгляду справи представник позивача подав заяву про уточнення суми позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість по штрафним санкціям в розмірі 79 грн. 86 коп., а в іншій частині вимог від позову відмовляється .
Вимоги позивача в частині стягнення 79 грн. 86 коп. фінансових санкцій , підтверджуються рішенням від 25.07.2006 року № 148 про застосування фінансових санкцій в розмірі 79 грн. 86 коп., яке відповідачем у встановлений Законом термін не оскаржено , не виконано і санкції не сплачені.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем щодо сплати санкцій становить 79 грн. 86 коп.
Відповідач не подав доказів сплати фінансових санкцій в сумі 79 грн. 86 коп., тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача фінансових санкцій є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Заперечуючи проти позову, відповідач вважає незаконним рішення № 148 про застосування фінансових санкцій в сумі 79 грн. 86 коп. і тому не сплачував і не має наміру сплачувати суму фінансових санкцій.
При цьому відповідач посилається як на доказ своєчасності сплати страхових внесків за травень, червень 2006 року на платіжне доручення №1 від 03.08.2006 року на сплату страхових внесків у сумі 14 грн. 00 коп. та заяву на перегляд готівки ( квитанції ) НОМЕР_1 від 02.06.2006 року , на суму 200 грн. , Ці заперечення є необґрунтованими , оскільки згідно рішення № 148 від 25.07.2006 року та розрахунків до цього рішення , відповідач ще в квітні 12006 року своєчасно не обчислив та не сплатив страхові внески в сумі 166 грн. 95 коп. та в сумі 10 грн. 50 коп., тому, позивач застосував фінансові санкції до відповідача за прострочення сплати страхових внесків за квітень , травень та червень 2006 року.
Несвоєчасна сплата відповідачем страхових внесків та несвоєчасне обчислення їх потягли за собою правомірне нарахування позивачем фінансових санкцій , які відповідач безпідставно відмовляється сплачувати.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирка ( 42700, м. Охтирка, вул. Жовтнева, 23 ; код ЄДРПОУ 229770043 ) 79 грн. 86 коп. заборгованості.
3. В іншій частині позовних вимог провадження у справі закрити.
4. Видати виконавчий лист після набрання постанови законної сили.
5. Згідно ст. 186 КАС України заява про апеляційне оскарження постанови подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення (з дня складення постанови в повному обсязі). Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
6. Згідно ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання, апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
7. Копію постанови надіслати сторонам по справі.
Повний текст постанови підписаний 21 вересня 2006 року.