Справа №  2-А-602/11

П О С Т А Н О В А

11.04.2011 Суддя Ровеньківського міського суду  Луганської  області  Іващенко В.М., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Ровеньки, про зобов’язання вчинення певних дій відносно перерахунку пенсії, -

В С Т А Н О В И В :

    Позивач звернувся  до суду з позовом у якому зазначив, що він перебуває на обліку в ПФУ в м. Ровеньки та отримує пенсію за віком. Після призначення пенсії  позивач продовжував працювати, тому, відповідно до діючого законодавства, має право на перерахунок пенсії.  Позивач 25.02.2011 року звертався до відповідача із відповідною заявою про перерахунок пенсії. Відповідачем 01.03.2011 року був проведений перерахунок пенсії позивачу, але при проведенні перерахунку була застосована середня заробітна плата працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2007 рік –1197,91 грн. У перерахунку пенсії із застосуванням відповідного показника середньої заробітної плати за 2010 рік позивачу було відмовлено, з посиланням на те, що у разі перерахунку із заробітної плати, зменшиться коефіцієнт заробітку і відповідно  його пенсія буде меншою ніж зараз. Позивач вважає відмову у перерахунку пенсії незаконною. Просить: визнати дії відповідача щодо застосування при перерахунку його пенсії показника заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески та яка відповідно до Закону, враховується для обчислення пенсії, за 2007 рік в розмірі 1197,91 грн., неправомірними; зобов’язати відповідача зробити перерахунок його пенсії із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за 2010 рік, відповідно до поданої 25.02.2011 року заяви про перерахунок пенсії та сплатити недораховану пенсію з 01.03.2011 року.

    Представник відповідача надав до суду письмові заперечення, в яких зазначив, що  позов не визнає посилаючись на те, що спільним листом Міністерства праці та соціальної політики України та Пенсійного фонду України від 11.03.2009 року №20/0/18-09/039 і №4096/02-01 відповідно, було встановлено, що до законодавчого врегулювання питання визначення показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, перерахунки пенсій в 2008 році відповідно до підпункту 3 пункту 11 Постанови КМУ від 28.05.2008 року №530, провадяться із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за 2007 рік (1197,91 грн.). Згаданий показник застосовується при призначенні пенсії, а не при її перерахунку. Під час проведення перерахунку може змінюватись лише період, за який обчислюється заробітна плата. Аналіз норм Закону (ст.42-45) свідчать про те, що поняття «призначення» та «перерахунок» пенсії не є тотожними, оскільки умови і порядок реалізації права на них розмежовуються Законом. Вважає позовні вимоги безпідставними та просить у їх задоволенні відмовити (а.с.15).

    Дослідивши матеріали справи та оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, суддя вважає, щo позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

    Так, судом встановлено, що  ОСОБА_1 згідно пенсійного посвідчення  №535956  з 01.09.2004 року отримує пенсію за віком (а.с.7).   

     Згідно ксерокопії паспорту ОСОБА_1 значиться  зареєстрованим за  адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6).

     Згідно ксерокопії трудової книжки виданої на ім’я  ОСОБА_1, з 18.07.2008 року по теперішній час він працює в ВП «Шахта імені Космонавтів»ДП «Ровенькиантрацит»вантажником залізничних вагонів (а.с.9-11).

    Згідно листа Управління пенсійного фонду України в м. Ровеньки №1140/02-05 від 18.03.2011 року, ОСОБА_1 звертався із заявою про перерахунок пенсії 25.02.2011 року (а.с.8-9).

    З 01.01.2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року №1058-4, преамбула якого визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

   Абзацом другим преамбули цього Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.

   Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене статтею 8 Закону України Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

   Пунктом 2 частини 1 статті 8 зазначеного Закону таке право закріплене за особами, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення»(крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення»- за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел.

    Відповідно до ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», у разі відсутності на момент призначення пенсії даних про середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки України, за попередній рік, для визначення заробітної плати враховується наявна середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за місяці попереднього року з наступним перерахуванням заробітної плати для обчислення пенсії після отримання даних про середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії.

    Відповідно до ч.4 ст.42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», у разі якщо застрахована особа, після призначення пенсії продовжує працювати, провадиться перерахунок пенсії, з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії.

    Відповідно до ст.45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», якщо заява про перерахунок пенсії подана до 15 числа місяця, то перерахунок провадиться с 1-го числа цього місяця, а якщо після 15 –з 1 числа наступного місяця.

    Відповідно до ст.3 Конституції України, людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в України найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.  

Відповідно до ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

    Відповідно до ст.22 Конституції України, Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

   Відповідно до ст.24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

   Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальних захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ та організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

   Відповідно до ст.55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

   Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року, у Рішенні від 14 грудня 2000 року N 15-рп/2000 (справа про порядок виконання рішень Конституційного  Суду України) Конституційний Суд України зазначив, що рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади. Обов'язок виконання рішення Конституційного Суду

України є вимогою Конституції України (частина друга статті 150)" (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини). Ухвалюючи Рішення від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян), Конституційний Суд України звернув увагу Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України на необхідність додержання положень статей 1, 3, 6, 8, 19, 22, 95, 96 Конституції України, статей 4, 27, частини другої статті 38 Кодексу при підготовці, прийнятті та введенні в дію закону про Держбюджет. Ця рекомендація ґрунтувалася на правових позиціях Суду, висловлених  у зазначеному Рішенні, відповідно до яких: стаття 38 Кодексу конкретизує вимоги частини другої статті 95 Конституції    України щодо змісту закону про Держбюджет; у сукупності вказані статті Кодексу і Конституції України визначають вичерпний  перелік правовідносин, які повинні регулюватися законом про Держбюджет - встановлення тільки доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, а тому закон про Держбюджет не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзаци четвертий, п'ятий, шостий, восьмий пункту 4 мотивувальної частини). У зв'язку з цим Конституційний Суд України дійшов висновку, що "зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92 частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України (абзац перший пункту 5 мотивувальної частини). При прийнятті оспорюваного Закону, всупереч зазначеним правовим позиціям, законодавець вийшов за межі правового регулювання бюджетних відносин: зупинив дію окремих положень законів (стаття 67 розділу І) і вніс до ряду законодавчих актів зміни і доповнення та визнав деякі з них не чинними (розділ 11).

Конституція України у статті 92 визначила сфери, зокрема бюджетну, які мають врегульовуватися виключно законом. Закон про Держбюджет є основним фінансовим документом держави. Через своє спеціальне призначення цей закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя. Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

    Статтею 152 Конституції України передбачено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають  чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

    Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу(акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради АРК чи рішення Ради Міністрів АРК, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов’язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

   Відповідно до ст.8 КАС України, суд при вирішенні справ керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

    Згідно ст.9 КАС України, суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

    Тобто, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, при вирішення спірних правовідносин по цій справі, суд повинен керуватися і застосовувати не Закони України «Про Державний бюджет»на відповідні роки та Постанови КМУ, а Конституцію України та закон, який регулює спірні правовідносини, тобто Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

    Суд не приймає до уваги посилання управління ПФУ в м. Ровеньки, при відмові в перерахунку пенсії позивачу на дію законів та інших нормативно-правових актів в часі, стосовно спільного листа Міністерства праці та соціальної політики України та Пенсійного фонду України від 11.03.2009 року №20/0/18-09/039 і №4096/02-01 відповідно,  тому, що цей лист не є законом чи нормативно-правовим актом.

    Крім цього, суд не бере до уваги посилання представника УПФУ в м. Ровеньки у своїх запереченнях проти позову на підпункт 3 пункту 11 Постанови КМУ №530 від 28.05.2008 року, тому, що це стосувалося тільки перерахунку пенсії в 2008 році. Стосовно перерахунку пенсій в 2009-2011 роках ніяких Постанов КМУ не приймалось.

    Обґрунтування відповідачем своєї позиції посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530, спростовується також приписами пункту 1 та 6 ст.92 Конституції України, а також абзацом 2 преамбули, ч.3 ст.4, п. 2 ч.1 ст.8 та п.13,16 Прикінцевих положень загального закону, якими передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення. До приведення законодавства України у відповідність із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

    Суд також не приймає до уваги посилання представника відповідача у своїх запереченнях на «аналіз норм Закону (ст.42-45) про те, що поняття «призначення»та «перерахунок»пенсії не є тотожними, оскільки умови і порядок реалізації права на них розмежовуються Законом», оскільки право тлумачити Закони України або окремі їх норми надано тільки Конституційному Суду України.  

    Відповідно до ст.18 КАС України, усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

    Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

    З огляду на положення статей 21,105,162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про: скасування або визнання не чинним рішення відповідача –суб’єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; зобов'язання прийняти рішення або вчинити певні дії; зобов’язання утриматися від вчинення певних дій; стягнення з відповідача –суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю тощо.

    Згідно п. 2 ч.1 ст.183-2 КАС України, скорочене провадження застосовується в
адміністративних справах щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

    Згідно ч.4 ст.183-2 КАС України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами  розгляду  справи  у скороченому  провадженні  суддя,  оцінивши  повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав приймає законне та обґрунтоване судове рішення.

   З огляду на викладене, даючи оцінку встановленим обставинам справи та наданим сторонами доказам, суддя приходить до висновку, що позов обґрунтований і підлягає  задоволенню з наведених вище підстав.

    На підставі викладеного та керуючись  ст.ст.3,19,22,46,55,92,152 Конституції України, ст.ст.8,10,40,42,45  Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.6-11,158-167,183-2,185,186 КАС України, суддя, -   

                                      ПОСТАНОВИВ:

    Позов задовольнити.

    Визнати дії Управління пенсійного фонду України в м. Ровеньки щодо застосування при перерахунку пенсії ОСОБА_1 показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за 2007 рік в розмірі 1197,91 грн.,  неправомірними.

    Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в м. Ровеньки зробити ОСОБА_1 перерахунок пенсії із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за 2010 рік, відповідно до поданої 25.02.2011 року заяви та сплатити недораховану пенсію з 01.03.2011 року.     

    Копію постанови не пізніше наступного дня надіслати сторонам рекомендованим листом із повідомленням.

     Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Ровеньківський міський суд стороною або іншою особою, які брали участь у справі, протягом десяти днів, з дня отримання її копії.     

     Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не буде подано.

            Суддя:                                                                                            В.М.Іващенко