12.05.2011
Справа № 22ц-2009/11 Головуючий в І інстанції:
Таранцова С.П.
Категорія 67 Доповідач: Цуканова І.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 травня 2011 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Херсонської області у складі :
головуючого Цуканової І.В.
суддів Полікарпової О.М.
Приходько Л.А.
при секретарі Кримцевій І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Управління міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області на рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 27 жовтня 2009 року по цивільній справі за заявою ОСОБА_3, заінтересована особа: ВГІРФО Каховського РВ УМВС України в Херсонській області про встановлення факту постійного проживання,-
В С Т А Н О В И Л А :
В вересні 2009 року ОСОБА_3 звернувся в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання на території України, з 1987 року по 03.01.1996 року, посилаючись на те, що 02 березня 1973 року його мати –ОСОБА_4, переїхала на постійне місце проживання до України із Свердловської області, Російської Федерації та була прописана за адресою: АДРЕСА_1. Його батьки перебували в цивільному шлюбі, в якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народився він, заявник, на території Свердловської області Російської Федерації у м. Нижня Тура. Заявник зазначав, що з 24.09.1991 року по 03.01.2009 року він мешкав і був прописаний в АДРЕСА_2 разом з матір'ю. 09 лютого 1996 року Відділом внутрішніх справ м. Нижня Тура Свердловської області РФ йому був виданий паспорт СРСР серії НОМЕР_1, але громадянство РФ він не набув. Встановлення даного факту необхідно для отримання громадянства України та паспорту громадянина України.
Рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 27 жовтня 2009 року заяву задоволено, встановлено факт постійного проживання в Україні заявника ОСОБА_3 з 1987 року по 03 січня 1996 року року.
В апеляційній скарзі Управління міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області (далі УМВС), посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_3 відмовити.
Письмових заперечень на скаргу до апеляційного суду не надходило.
В судове засідання ОСОБА_3 не з'явився про час і місце слухання справи повідомлений належним чином.
Заслухавши доповідача, пояснення представника апелянта, що з’явився в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що факт проживання ОСОБА_3 на території України з 1987 року підтверджено письмовими доказами, поясненнями свідків, а встановлення такого факту необхідно заявнику для отримання громадянства України.
Проте такого висновку суд дійшов з порушенням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення і ухвалення по справі нового рішення.
Відповідно до п.1 ст.3 Закону України «Про громадянство України»усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України, є громадянами України з 24 серпня 1991 року.
Відповідно до п.2 ст.3 цього Закону громадянами України є особи , незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України»(13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав.
Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затверджений Указом Президента України від 27 березня 2001 року №215/2001, передбачає, що для встановлення належності до громадянства України особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, подає до відповідного органу також рішення суду, яке підтверджує факт постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.
Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 на території Російської Федерації (а.с. 11), 09.02.1996 року у м. Нижня Тура Свердловської області РФ отримав паспорт громадянина СРСР(а.с. 9).
Відповідно до довідки «Цюрупинськ-комунгосп»№188 від 23.01.2009 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, дійсно був прописаний з матір'ю , як неповнолітня дитина за адресою: АДРЕСА_2 з 24.09.1991 року по 03.01.1996 року (а.с.7).
Наявні в матеріалах справи докази, а саме: карточка прописки ОСОБА_4 (матері заявника) про її прописку з 24.09.1991 року в м. Цюрупинськ Херсонської області(а.с.15); довідка, видана Федеральною міграційною службою Росії по Свердловській області відділом у Нижньотуринському районі про постійне проживання заявника на території України станом на 06.02.1992 року(а.с.8); довідка, видана Цюрупинською районною державною адміністрацією Херсонської області, про те, що ОСОБА_3 з 1987 року по 1993 року народження навчався у Цюрупинській спеціалізованій школі І-ІІІ ступеню №4 (а.с.10) не є належними доказами для підтвердження факту постійного та законного проживання заявника на території України у період з 1987 року по 03.01.1996 року. Відомості щодо постійного і безперервного проживання ОСОБА_3 на території України на законних підставах та відсутність громадянства інших держав в матеріалах справи відсутні.
Оскільки станом на 1991 року заявник був неповнолітнім, факт його законного та постійного проживання на території України має бути підтверджений доказами про постійне і законне проживання його батьків на території України у зазначений період, зокрема, їх паспортами громадян колишнього СРСР або рішенням суду про встановлення факту їх проживання на території України станом на 24.08.1991 року.
Крім того, у поданій заяві про встановлення факту проживання на території України ОСОБА_3 зазначив як заінтересовану особу –ВГІРФО Каховського РВ УМВС в Херсонській області, яке не є відповідним спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань громадянства. Судом не враховано роз’яснення Пленуму Верховного Суду України, які містяться в п.5 Постанови «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»№5 від 31.03.1995 року з наступними змінами і не визначено юридичну особу, заінтересовану у вирішенні даної справи, яка підлягає виклику в судове засідання.
Згідно «Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень», затвердженого Указом Президента України від 27.03.2001 року №215 повноважним органом щодо вирішення питання про набуття громадянства є Управління Мінестерства Внутрішніх справ України.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким у задоволенні заяви ОСОБА_3 відмовити.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу Управління міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області задовольнити.
Рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 27 жовтня 2009 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_3 про встановлення факту, постійного проживання на території України з 1987 року по 03 січня 1996 року, відмовити.
Рішення набирає чинності з дня його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцять днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді: