Справа №2-795/2007 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2007 року Жовтневий районний суд міста Харкова

у складі:          головуючого судді                Іванової І.В.

при секретарях                      Солаха І.Є.,Грищенко Ю.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного комерційного банку «Меркурій» , 3-ті особи приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору іпотеки недійсним, суд-

ВСТАНОВИВ:

ЗО серпня 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання договору іпотеки від 22 квітня 2004 року та додаткового договору до договору іпотеки від 7 квітня 2005 року, укладеного між ним та АКБ «Меркурій» недійсним.

У обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що 22 квітня 2004 року між ним та АКБ «Меркурій» було укладено договір іпотеки №16-03-191, згідно вимог якого , він є майновим поручителем приватного підприємства «Еліот», який уклав кредитний договір з АКБ «Меркурій» від 7 квітня 2004 року про отримання кредиту, розмір якого не перевищує 300 000 грн.

У подальшому було складено та підписано ним додатковий договір к договору іпотеки від 7 квітня 2005 року , яким строк виконання договору було продовжено до 21 вересня 2005 року, а також вказана нову суму кредиту, яка вже не перевищує 600 000 грн.

Предметом іпотеки є його трьохкімнатна квартира АДРЕСА_1, яка належить йому та дружині на праві власності.

При укладенні зазначених договорів він помилявся відносно їх істотних умов , так як не має юридичну освіту, є чоловіком у літах, інвалід 2 групи, а також ці договори були дуже швидко укладені. Крім того йому не було надано для ознайомлення договір кредиту, не надані відомості про розмір отриманого кредиту ПП «Аліот», Йому тяжко розуміти юридичні терміни, а також підстави при яких у нього можливо відібрати квартиру.

У день укладення договору іпотеки він забув вдома окуляри, тому не міг прочитати зміст договору, а працівники банку та нотаріус не роз'яснили та не прочитали йому істотні умови договору іпотеки, а лише вказали де необхідно розписатися . Таким чином на думку позивача він фактично знаходився у невіданні при підписанні цього договору, помилково покладався на інших осіб.

Також сприяли його помилки і ті обставини, що він погано володіє українською мовою, а текст договору було складено українською мовою.

19 лютого 2007 року позивач доповнив свої позовні вимоги та просив також визнати договір іпотеки недійсним , у зв'язку з тим, що сторони у договорі не досягай згоди щодо жодної істотної умови договору поруки і не уклали договір поруки.

У судовому засіданні представники позивача повністю підтримали позовні вимоги ОСОБА_1 та просили визнати договір іпотеки від 22 квітня 2004 року та додатковий договір до договору іпотеки від 7 квітня 2005 року , укладеного між ним та АКБ «Меркурій» недійсним на вказаних вище підставах.

Представники відповідача позов не визнали, та пояснили, що обставини , на які посилається позивач , а саме: юридична безграмотність, швидкість укладення договору, відсутність окулярів, відсутність належної обережності, не роз'яснення істотних умов договору іпотеки, не володіння українською мовою не відповідають дійсності. Підготовка до укладення договору представляє собою тривалий процес, який включає в себе декілька самостійних стадій, кожна з якої припускає ознайомлення з істотними умовами, змістом прав та обов'язків сторін іпотечного договору, оцінки предмету іпотеки. Що стосується укладення договору поруки, то поняття «майновий поручитель» законодавчо віднесено винятково до інституту заставного права, а не до поруки. Підстав для укладення договору поруки не було. Вказівка в договорі іпотеки на майнового поручителя - це виконання вимог закону з оформлення поговору іпотеки, що вказує на те, що іпотекодавець і боржник не одна особа.

Представник третьої особи ОСОБА_3, ОСОБА_4 позов ОСОБА_1 визнала та підтвердила всі обставини , на які посилається позивач у своєї позовної заяві та його представники у судовому засіданні.

Представник третьої особи приватний нотаріус Харківського міського округу ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечувала, та пояснила, що договори іпотеки підлягають задоволенню, договір який був укладений між АКБ «Меркурій» та подружжям ОСОБА_1,3 був засвідчений нею. Відповідно до ЗУ «про нотаріат» вона перед підписанням договору роз'яснила сторонам порядок задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмету іпотеки, а також упевнилася в правильності трактування іпотекодавцями норм і положень договору та перевірила їх працездатність. Після вищезазначеної процедури та одержання від іпотекодавця відповіді про розуміння умов договору іпотеки, договір був підписаний та засвічений нотаріально.

Суд , вислухав пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не обґрунтовані та не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила проточин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий право чин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилки щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

22 квітня 2004 року між ОСОБА_1, ОСОБА_3 та Акціонерним комерційним банком «Меркурій» було укладено договір іпотеки №16-03-191, згідно умов якого позивач та ОСОБА_3 є майновими поручителями за приватне підприємство «Еліот», яке уклало кредитний договір з АКБ «Меркурій» №02-06К-19 від 7 квітня 2004 року про отримання кредиту розмір якого не перевищує 300 000 грн.

У подальшому було складено між тими ж сторонами додатковий договір до договору іпотеки від 7 квітня 2005 року, згідно якого строк виконання договору було продовжено до 21 вересня 2005 року, а також вказувалося на те, що згідно додаткових договорів к кредитному договору між АКБ «Меркурій» та ЧП «Аліот», розмір кредиту не перевищує 600 000 грн..

Предметом іпотеки є трьохкімнатна квартира АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 згідно свідоцтва на право власності на житло НОМЕР_1, виданого 31 березня 1997 року Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду управляння комунального майна та приватизації Харківського міського виконкому та зареєстрованого 2 квітня 1997 року КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» під № П-1-21126.

Вищевказані договори було посвідчені приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2.

У судовому засіданні за клопотанням відповідача були допитані працівники АКБ «Меркурій» , які безпосередньо займалися підготовкою та оформленням договору іпотеки та додаткового договору, які оспорює позивач.

Так , допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 пояснили, що після одержання документів був здійснений виїзд за адресою АДРЕСА_1 для перевірки відповідності квартири правовстановлюючим документам та була зроблена оцінка предмета іпотеки. У час виїзду здійснювалося фотографування квартири , а також фахівець Служби заставних операцій особисто зустрічався з ОСОБА_1 і ОСОБА_3 у їх квартири та отримав підтвердження згоди на передачу належної їм квартири в іпотеку для забезпечення кредитних зобов'язань ПЛ «Аліот», директором якого був їхній син ОСОБА_7

Свідок ОСОБА_6 пояснив, що ним було озвучено застереження, що при невиконанні кредитних зобов'язань, Банк буде змушений звернути стягнення на квартиру в який вони мешкають, тобто є реальний ризик втрати квартири. На що подружжя ОСОБА_1,3 відповіли, що вони готові заради сина передати квартиру в іпотеку, і в випадку її реалізації переїхати для подальшого проживання в сільську місцевість, де в них є нерухомість придатна для проживання.

Свідок ОСОБА_5 пояснив, що до процедур підписання догорів іпотеки, установленими чинним законодавством України і нормативними документами Банку, підготовка і підписання договору , це досить тривалий процес. Так як іпотека носить похідний характер, та спочатку оформлюється кредитний договір і обумовлюються всі його істотні умови, тільки потім, після підписання кредитного договору, його умови відображаються в договорі іпотеки. Він роз'яснив подружжям ОСОБА_1,3 щодо предмету, змісту договору, прав та обов'язків сторін і відповідальність.

Даючи пояснення у судовому засіданні позивач ОСОБА_1 не заперечував проти того факту, що представники Банку «Меркурій» приїжджали у квартиру АДРЕСА_1 , оглядали квартиру, також він з дружиною були у приміщенні банку, розмовляли з працівниками банку.

Із пояснень третьої особи приватного нотаріуса ОСОБА_2 слідує, що відповідно до Закону України «Про нотаріат» вона перед підписанням спірного договору роз'яснювала сторонам порядок задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки, а також упевнилася в правильності трактування іпотекодавця норм і положень договору та перевірила їх дієздатність.

Поясненнями третьої особи приватного нотаріуса та свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5 спростовуються доводи позивача про те, що він помилявся щодо обставин, які мають істотне значення при укладенні спірних договір.

Як позивач , так і його представники посилаються на те, що ОСОБА_1 є чоловіком у літах, інвалід 2 групи, не має юридичну освіту, тому при укладенні спірних договорів помилявся щодо обставин , які мають істотне значення, тобто не розумів , що у випадку невиплати кредиту його сином ОСОБА_7, квартиру , яка належить йому і дружині на праві власності буде реалізовано в рахунок погашення кредиту.

Суд не може погодитися з такими доводами, так як ОСОБА_1 дієздатний, мав можливість укладати спірні договори в присутності свого представника, яким би була особа юридично грамотна, але він цього не зробив. Це дає суду підстави зробити висновок, що йому самому було зрозумілі умови укладення договорів, тому консультація спеціаліста йому не була потрібна.

Посилання позивача та його представників на те, що він отримав малу інформацію про умови договору іпотеки від свого сина ОСОБА_7 , тому помилявся щодо обставин, які мають істотне значення не заслуговують уваги. У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 пояснив, що між ним та сином ОСОБА_1,3 В. І. на момент укладення спірних договорів були нормальні відносини, тому суд не може допустити що син обманув батька та неправильно роз'яснив умови укладення договорів.

Посилання ОСОБА_1 на те, що він не зміг ознайомитися з умовами договору через незнання української мови і відсутності окулярів, також необгрунтовані.

Так, згідно з Законом України «Про нотаріат», у випадку , якщо сторона за договором не володіє мовою діловодства, засвідчений напис на договорі повинен містити фразу «Усний переклад з української мови на російську мову зроблено мною «нотаріусом» /відповідно до форми №38 наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження форм реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, нотаріальних свідоцтв, посвідчу вальних написів на право чинах і засвідчуваних документах» від 10 січня 2005 року №1/5/. Аналогічне застереження робиться нотаріусом у випадку ,коли сторона не може самостійно ознайомитися з умовами договору через фізичні вади.

Як пояснила 3-я особа приватний нотаріус, у тому випадку коли б ОСОБА_1 заявив, що він не бачить без окулярів, укладення угоди були відкладено на пізніший строк.

Не вірити поясненням приватного нотаріуса у суду немає підстав, так як вона є особою не зацікавленою.

У зв'язку зі збільшенням суми кредиту і провадженням терміну дії кредитного договору, з іпокодавцями були оформлені додаткові угоди 29 червня 2004 року та 7 квітня 2005 року. Іпокодавці були ознайомлені з додатковими угодами, а також з умовами змін кредитного договору. Додаткові угоди були оформлені двічі нотаріально, під час підписання першої і другої угод були обговорені умови договору іпотеки, які змінювалися угодами до нього.

Крім того договори , які оспорює позивач були укладені також його дружиною ОСОБА_3, яка не пред'явила позову про визнання їх недійсними.

Що стосується додаткових підстав визнання спірних договорів недійсними, то такі підстави також не обгрунтовані, та не відповідають вимогам закону.

Так, глава 49 ЦК України регламентує забезпечення виконання зобов'язання. Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком. Таким чином, порука і застава-два самостійних способу забезпечення.

Порука регламентована Параграфом 3 Глави ЦК України. Згідно ст. ст. 553-559 ЦК України сторонами договору поруки є поручитель та кредитор, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання останнім свого зобов'язання. Слід звернути увагу на те, що поручитель і боржник не можуть виступати як одно особа, стосовно забезпечуваного зобов'язання, поручитель завжди буде «третьою особою».

Застава регламентована Параграфом 6 Глави 49 ЦК України. Згідно ст. ст. 572-593 ЦК України договір застави укладається між заставодержателем та заставодавцем . Заставодержатель є кредитор за зобов'язанням, виконання якого забезпечене заставою. Заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа - майновий поручитель. Згідно ст. 575 ЦК України окремим видом застави є іпотека, тобто передача в заставу нерухомого майна. Особливості оформлення іпотеки регулюються також Законом України «Про іпотеку. Згідно ст. 1 Закону «про іпотеку», іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель. Майновий поручитель- особа яка передає в іпотеку нерухоме майне для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи - боржника. Для майнового поручителя, як сторони за договором іпотеки, вказівка, що саме він є «майновим поручителем», має свою перевагу. Так , згідно ст. 11 Закону майновий поручитель несе відповідальність винятково в межах вартості предмета іпотеки ніж той випадок, коли іпотекодавцем виступає час боржник. Застава /іпотека/ оформлюється договором застави /іпотеки/, до форми і змісту якого законодавство встановлює особливі вимоги.

З вищевикладеного випливає, що поняття 2майновий поручитель» законодавчо віднесений винятково до інституту заставного права, а не до поруки. Підстав для укладення  договору  поруки  не   було.   Вказівка  в  договорі   іпотеки  на  майнового

поручителя,- це виконання вимог закону з оформленням договору іпотеки, що вказує на те що іпотекодавець і боржник не одна особа.

Посилання позивача на частину 2 ст. 548 ЦК України не відповідає суті позовних вимог, оскільки стаття говорить, що недійсність основного зобов'язання тягне недійсність правочину по її забезпеченню.

Аналізуючи вищенаведене, у суду маються всі підстави вважати, що позивач не довів наявність помилки, тому у задоволені позовних вимог слід відмовити.

Керуючись          ст.ст. 10,11,209,212,214-215,218ЦПК         України,          ст.          ст.

15,16,202,203,229,598, 11, 546, 548,572- 593 ЦК України, ст. ст. Законом України «Об іпотеки», Законом України «Про нотаріат» ,суд-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного комерційного банку «Меркурій» , 3-ті особи приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору іпотеки №16-03-191 від 22 квітня 2004 року та додаткового договору до договору іпотеки від 7 квітня 2005 року недійсними - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківській області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-деннний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя   І.В. Іванова