Справа № 2-1583/11

провадження № 22-ц/0390/684/11 Головуючий у 1 інстанції:Іщук Л.П.

Категорія: 20 Доповідач: Овсієнко А. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ВОЛИНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

27.04.2011  року          місто Луцьк  

Колегія суддів судової палати з  розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області:

головуючого - судді   Овсієнка А А,

суддів -  Завидовської-Марчук О.Г., Данилюк В.А., ,

при секретарі   Кузьмич І.П.,  ,

          з участю: представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за  позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання попереднього договору дійсним за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_4 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 3 березня 2011 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

          ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з вищевказаним позовом, зазначаючи, що в кінці 2008 року між ними та відповідачем було укладено попередній договір купівлі-продажу належного позивачам на праві власності майнового комплексу ринку «Гостинець», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з елементами завдатку і на виконання такої домовленості ОСОБА_4 передала в якості завдатку ОСОБА_3 100000 грн. та 21795 доларів США, ОСОБА_2 –          56000 грн. та 12448 доларів США.

Оскільки відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення даного попереднього договору, позивачі просили суд визнати його дійсним та таким, що містить елементи завдатку.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 3 березня 2011 року позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з’ясування обставин справи, вимагає скасувати дане судове рішення, та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апелянт зокрема зазначила, що між нею та позивачами попередній договір купівлі-продажу вищевказаного майнового комплексу взагалі не укладався, а лише склалася попередня усна домовленість про купівлю даного об’єкта в майбутньому і сплачені нею позивачам кошти є авансом, а не завдатком.

Заслухавши пояснення представника відповідача, який підтримав апеляційну скаргу свого довірителя з наведених у ній підстав, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, а також доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов та визнаючи дійсним укладений між сторонами у справі                 7 грудня 2008 року попередній договір купівлі-продажу належного ОСОБА_2 на праві власності майнового комплексу ринку «Гостинець», який знаходиться за адресою АДРЕСА_1, з елементами завдатку, суд першої інстанції виходив з того, що сторони фактично домовилися про те, що ОСОБА_4 зобов’язувалася купити 1 вересня 2009 року у ОСОБА_2, ОСОБА_3 вищевказаний майновий комплекс за ціною 700000 доларів США, а отже досягли згоди за всіма істотними умовами даного попереднього договору, і на виконання цієї угоди відповідач передала, а позивачі прийняли від неї в якості завдатку відповідно 274150 грн.           05 коп. та 155459 грн. 52 коп.

Однак, з такими висновками суду не можна погодитись.

Так, згідно з ч.1 ст.635 ЦК України, попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Відповідно до ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу єдиного майнового комплексу або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Встановлено, що наприкінці 2008 року між сторонами у справі дійсно склалася усна домовленість про те, що відповідач в майбутньому мала купити у позивачів належний ОСОБА_2 на праві власності майновий комплекс ринку «Гостинець», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та авансом сплатила ОСОБА_3 100000 грн. та 21795 доларів США, ОСОБА_2 – 56000 грн. та            12448 доларів США.

Однак, згідно з ч.2 ст.220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Таким чином, зі змісту даної норми слідує, що домовленість сторін щодо усіх істотних умов договору має бути зафіксована в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, і лише при дотриманні даної умови такий договір може бути визнаний судом дійсним у разі ухилення однієї із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення.

Проте, позивачами не наведено належних (в розумінні положень ст.207, ч.2            ст.220 ЦК України) письмових доказів, який би дійсно містив відомості про всі передбачені ст.635 ЦК України істотні умови попереднього договору купівлі-продажу, зокрема про строки укладення основного договору та ціну об’єкта, та волевиявлення сторін щодо надання такій домовленості сили саме попереднього договору.

Так, наявні у матеріалах справи розписки відповідачів (а.с.11, 12) лише підтверджують факт отримання позивачами від відповідача у справі коштів, які згідно з рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 лютого 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 21 квітня 2010 року (а.с.35-40), визнані саме авансом, а не завдатком. Разом з тим, вони не містять відомостей про всі вищезгадані істотні умови попереднього договору.

Крім того, відповідно до ч.4 ст.635 ЦК України, договір про наміри (протокол про наміри тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором.

Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що між           ОСОБА_2, ОСОБА_3 з однієї сторони та ОСОБА_4 з іншої було укладено попередній договір купівлі-продажу належного позивачам на праві власності майнового комплексу ринку «Гостинець», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з елементами завдатку й безпідставно визнав такий договір дійсним.

За таких обставин колегія суддів вважає, що під час вирішення справи судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, а позивачами не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, і тому відповідно до ст.309 ЦПК України судове рішення у даній справі підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та           ОСОБА_3

Керуючись ст.ст.  303, 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4 задовольнити повністю.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 3 березня 2011 року в даній справі скасувати.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання попереднього договору дійсним.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4, з кожного зокрема, по 2 (дві) грн. 12 коп. судового збору та по 18 (вісімнадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили .

Головуючий:                                  

Судді: