Справа  № 2-а-750/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

20 квітня 2011 року                                                                                     м. Судак

Суддя Судацького міського суду Автономної Республіки Крим Сич М.Ю., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Судаку Автономної Республіки Крим про зобов’язання вчинити певні дії,  

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася 11.04.2011 року до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Судаку про зобов’язання відповідача здійснити перерахунок щомісячного грошового утримання згідно з Законом України «Про соціальний захист дітей війни», нарахувати та сплатити, як дитині війни, недоплачену щомісячну соціальну допомогу.

Позовні вимоги мотивує тим, що маючи статус «дитини війни» відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», вона має право на підвищення пенсії на 30 відсотків від  прожиткового мінімуму.  Згідно п. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дію статті 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни» було припинено. Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року визнано п.12 ст. 71 Закону  України «Про державний бюджет України на 2007 рік» неконституційним.

Тому просить зобов’язати відповідача здійснити перерахунок щомісячного грошового утримання згідно з Законом України «Про соціальний захист дітей війни», нарахувати та виплатити на її користь недоплачену їй  як дитині війни щомісячну соціальну допомогу з 10.10.2010 року до моменту розгляду справи у суді.    

Ухвалою Судацького міського суду від 14.04.2011 року суддею  вирішено справу розглядати в порядку скороченого провадження, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, відповідно до вимог ст.1832 КАС України, оскільки заявлено вимоги щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, якщо  такі  вимоги  не стосуються  прав,  свобод, інтересів та обов'язків третіх осіб.    

Відповідач копію ухвали про відкриття скороченого провадження отримав та у встановлений законодавством строк надав суду письмові заперечення на позов, в яких позов не визнав, вказавши, що дійсно згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни повинна виплачуватися надбавка до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, але у зазначеному Законі не визначено величини мінімальної пенсії за віком. Визначення терміну мінімальний розмір пенсії за віком надано лише в ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», але цей термін застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, які призначені тільки за цим Законом. 28.05.2008 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №530, якою було визначено розміри щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується «дітям війни» у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. За таких обставин вважав, що управління Пенсійного фонду України в м. Судаку діяло у межах повноважень, у порядок та у спосіб, що визначені чинним законодавством. Просить у задоволені позову, в частині, що не залишено без розгляду,  відмовити у повному обсязі.

Розглянувши письмові заяви сторін, а також дослідивши матеріали справи, суддя приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус «дитини війни». У  зв’язку  з чим, позивачка  має  право   на  пільги   та  соціальні   гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», від 18.11.2004 року № 2195-ІV, а  саме право на отримання державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що передбачено ст. 6 вказаного Закону.    

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.    

З набранням чинності 01 січня 2006 року Закону України № 2195-ІV дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була призупинена на 2006 рік Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», а після внесення до останнього змін - було передбачено поетапне запровадження такого підвищення.    

Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України №107-VІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” викладено в новій редакції, відповідно до якої розмір підвищення пенсії склав 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.    

Проте, рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22 травня 2008 року визнано неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» щодо викладення положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в новій редакції.    

Відповідно до ч. 2 ст. 150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить: офіційне тлумачення Конституції України та законів України. З питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на усій території України, та є остаточними і не можуть бути оскаржені.    

Таким чином, враховуючи преюдиціальне значення рішення Конституційного Суду України для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статті зазначеного Закону, що визнані неконституційними, суд приходить до висновку про обов'язок відповідача перерахувати та виплатити позивачці підвищення до пенсії у розмірі, встановленому статтею 6 Закону України № 2195-IV від 18 листопада 2004 року.    

У  2010 році дія ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” не призупинялася, а застосування відповідачем положень Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року щодо визначення розміру підвищення пенсії є безпідставним, оскільки розмір підвищення пенсії визначений Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, який має вищу юридичну силу, ніж постанова Кабінету Міністрів України.    

З матеріалів справи та письмових заперечень відповідача вбачається, що управління будь-яких дій, пов’язаних з перерахунком пенсії позивачу в частині її підвищення відповідно до положень ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у 2010 та у поточному роках  не здійснював, а також не проводив виплату. За таких обставин суд вважає, що відповідач припустився бездіяльності щодо своєчасного перерахунку та виплати пенсії в розмірі, передбаченому ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.    

За положеннями чинного законодавства України, розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV, іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.    

Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.    

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач виплачував щомісячно позивачеві,  як дитині війни, підвищення до пенсії на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка є підзаконним нормативним актом і не повинна застосовуватись відповідачем, як така, що суперечить Закону України № 2195-IV, який має вищу юридичну силу.      

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про проявлення відповідачем бездіяльності щодо невиконання законодавчо визначеного обов’язку здійснити за вказані періоди перерахунок надбавки до пенсії позивачу та виплатити йому пенсію у розмірі, встановленому ст.6 Закону України № 2195-IV.    

Доводи відповідача, викладені у запереченнях проти позову, не можуть бути прийняті до уваги та слугувати підставою для відмови в задоволенні у повному обсязі вимог позивача, оскільки особливий статус «дітей війни» та обумовлені цим Законом державні соціальні гарантії дітям війни, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами (ч.2 ст.3 Закону України №2195-IV).      

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України», затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121/2001  і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.      

Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати  до пенсії позивачу, передбаченої ст. 6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни" покладено на органи пенсійного фонду  за місцем проживання позивача.      

Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.      

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.      

За змістом ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.      

Законом України "Про соціальний захист дітей війни" реалізовано конституційне  право на соціальний захист громадян, які мають статус "дитини війни", серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.    

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.      

Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121/2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади. Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов'язок щодо: призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.      

Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями  утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням - забезпечення призначення та виплати пенсії.      

Отже, обов'язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України "Про соціальний захист дітей війни", покладено саме на органи Пенсійного фонду України.    

Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку  на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.      

Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов'язань  перед позивачем.    

Крім того, відповідачем, в порушення ч. 2 ст. 71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов'язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.    

Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов'язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих їм Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.        

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов’язання відповідача вчинити певні дії.

Таким чином суд вважає, що порушення права позивача на отримання допомоги до пенсії у розмірі, передбаченому законом, може бути поновлено шляхом зобов'язання відповідача виконати певні дії, а саме здійснити перерахунок, провести нарахування та відповідні виплати.

Судові витрати у справі підлягають розподілу у відповідності до ч. 3 ст. 94 КАС України.   

На підставі ст. ст. 1, 3, 43, 48, 17, 53, 55, ч. 1 ст. 85, п. 19 ч.1 ст. 92, 64 Конституції України, ч. 1 ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007р. № 6-рп/2007, Рішення Конституційного Суду України 22 травня 2008 року, Рішення Європейського Суду з прав людини «Кичко проти України», керуючись ст.ст. 11, 69-71, 94, 160, 162, 1832, 256  КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в м. Судаку Автономної Республіці Крим здійснити нарахування щомісячної доплати до пенсії  ОСОБА_1, встановленої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з розрахунку встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за період з 10.10.2010 року по 20.04.2011 року, за виключенням виплаченого підвищення за вказаний період.       

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з  Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.   

На підставі ч. 1 ст. 256  КАС України допустити негайне виконання постанови суду.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення,  шляхом подачі   апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.       

Суддя