Справа № 2-а-2194/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2011 року    суддя Солом’янського районного суду м.Києва Букіна О.М., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1  до Управління пенсійного фонду України в Солом’янському районі міста Києва про визнання дій протиправними та зобов’язання здійснити  перерахунок пенсії,

в с т а н о в и в:

У квітні 2011 року ОСОБА_1 звернувся в суд з зазначеним позовом до УПФ України в Солом’янському районі міста Києва.

В своєму позові позивач зазначає, що 25.08.2010 року подав до відповідача документи на перерахунок пенсії, яка була перерахована із застосуванням показника заробітної плати в середньому на одну особу по України за 2007 рік. Пенсія була перерахована з порушенням вимог закону, а саме: із застосуванням показника заробітної плати в середньому на одну особу по України за 2007 рік, а не за 2009 рік як передбачено ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне державне пенсійне страхування», тобто з урахуванням показника середньої заробітної плати за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії. 16.02.2011 року він звернувся до відповідача з приводу правильного перерахунку пенсії, проте УПФ України в Солом’янському районі міста Києва своїм листом від 16.03.2011 року відмовило йому в такому перерахунку.

Вважає, що така відмова порушує його права та просить суд постановити рішення яким зобов»язати відповідача здійснити перерахунок та виплату  пенсію з 01.09.2010 року з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2009 рік на підставі статей 40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та стягнути понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 22.04.2011 року позовні вимоги позивача за період до 11.10.2010 року залишено без розгляду.

На адресу від відповідача у встановлено законом порядку надійшли письмові заперечення проти позову

За таких обставин та виходячи з вимог ст. 183-3 КАС України , суд вважає за можливе розглядати справу на підставі наявних матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено та не оспорюється відповідачем, що позивач перебуває на обліку в Управління пенсійного фонду України в Солом’янському районі міста Києва та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

25.08.2010 року позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії та повторно 16.02. 2011 року.

З відповіді Управління пенсійного фонду України в Солом’янському районі міста Києва від 16.03.2011 року вбачається, що позивачу відмовлено у перерахунку пенсії.

У відповіді відповідача вбачається, що така відмова ґрунтується на положеннях спільного листа Міністерства праці та соціальної політики від 11 березня 2009 року № 20/0/118-091039 та Пенсійного фонду України від 11 березня 2009 року № 4096/02-01, відповідно до якого при перерахунку пенсій у 2009 році, відповідно до підпункту третього пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року, проводяться із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за 2007 рік (1197,91 гривень).

Чинною на час виникнення спірних правовідносин ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.

Судом встановлено і не оспорюється відповідачем, що позивач мав право на перерахунок пенсії.

Разом з тим, при перерахунку пенсії позивача у 2010 році відповідачем застосовано не показник заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні за 2009рік (як передбачено Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»), а показник за 2007 рік (як передбачено постановою Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»№ 530 від 28 травня 2008 року).

Частиною 4 ст. 9 КАС України визначено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України.

Як на підставу для відмови у перерахунку пенсії, відповідач посилається на постанову Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»№ 530 від 28 травня 2008 року.

Вбачається, що на час виникнення спірних правовідносин діяли два нормативно-правові акти (Закон України та постанова Кабінету Міністрів України), які по різному регулюють розмір показника середньої заробітної плати, що враховується для обчислення пенсії.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а її ст. 75 встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент –Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім –своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.

Таким чином, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними кістами при вирішенні зазначеного спору застосуванню підлягають положення Закону.

Суд вважає, що доводи, викладені у запереченнях відповідача, та підтримані у судовому засіданні про те, що Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року зміни, що були внесені до статей 40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне пенсійне страхування»в частині визначення показника заробітної плати та порядку проведення перерахунку пенсії, були визнані неконституційними, а рішення щодо відновлення дії зазначеної норми в попередній редакції не приймалось, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на законі.

Так, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційними норми статті 67 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28 грудня 2007 року N 107-VIякі, в свою чергу, вносили корегування до частини четвертої статті 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне пенсійне страхування».

Відповідно до статті 74 Закону України «Про Конституційний Суд України»Конституційний Суд України може вказати на преюдиціальність свого рішення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв’язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.

Частиною шостою резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 вирішено, що Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.

За таких обставин дії відповідача щодо застосування показника заробітної плати в середньому на одну особу за 2007 рік при перерахунку пенсії позивача у 2010 році не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п’ятою статті 48 цього Закону, провадиться в наступні строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії – з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Враховуючи те, що позовні вимоги позивача  до 11.10.2010року були залишені без розгляду відповідно до ст.100 КАС України, а тому суд приходить до висновку , що перерахунок пенсії позивачу  має бути здійснений з 11.10.2010 року.

Таким чином, вимоги позивача про зобов’язання відповідача здійснити перерахунок  та виплатити позивачу пенсію з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2009 рік на підставі статей 40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»підлягають задоволення з 11 жовтня 2010 року.

Відповідно до ст.94 КАС України на користь позивача підлягають стягненню понесені витрати по сплаті держмита в розмірі 3,40 грн., з  Державного Бюджету України.

Керуючись статтями 19, 22, 75, 92 Конституції України, статтями 40, 42, 45, 48 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року, статтями 9, 69-71, 94, 183-2, 256 КАС України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Позов  ОСОБА_1 задовольнити.

Зобов’язати УПФ України в Солом’янському районі міста Києва перерахувати та виплатити  ОСОБА_1 пенсію  з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2009 рік на підставі статей 40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»з 11 жовтня 2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 держмито в розмірі 3,40 грн.

Постанова підлягає негайного виконання в межах суми платежу  за один місяць.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом 10 днів з дня її проголошення через суд першої інстанції.

Суддя: