Справа № 2-а-2253/2011

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

16 травня 2011 року   суддя Солом’янського  районного суду м. Києва Букіна О.М. розглянувши в порядку скороченого провадження в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов’язання нарахувати до виплати державну соціальну допомогу як дитині війни, –  

В С Т А Н О В И В:

Позивачка 13.04.2011 року звернулась до суду з вимогою визнати протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва щодо невиконання з 01.01.2006 року по 31.12.2010 року відповідно до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»нарахувань щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30% та зобов’язати останнього провести перерахунок та виплату відповідного підвищення до пенсії за вказаний період часу з урахуванням фактично отриманих сум з подальшим його нарахуванням відповідно до вимог закону та здійснювати виплату такого підвищення до пенсії в подальшому.

На обґрунтування своїх вимог зазначає, що є  дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року і має право на пільги, передбачені цим Законом. Зокрема, відповідно до ст. 6 вказаного Закону України  має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а відповідач в порушення ст. 124 Конституції України та діючого законодавства здійснив нарахування та виплату підвищення пенсії лише у  розмірі 10%.

Посилається на те, що відмова відповідача, про яку вона дізналась лише 05.04.2011 року, отримавши лист відповідача, з якого їй стало відомо про порушення її права  у нарахуванні та виплати підвищення у встановленому законом розмірі, грубо порушила встановлені законом права, позбавила права отримувати щомісячну доплату до пенсії в належному розмірі, що свідчить про нехтування правами громадян з боку відповідача.

З письмової відповіді  управління від 05.04.2011 року на адресу позивача вбачається, що, на його думку, діяльність управління здійснювалась в межах повноважень, наданих законами України та підзаконними нормативно-правовими актами, виходячи з того, що  встановлений аб.1 ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком на рівні прожиткового мінімуму, на їх погляд, застосовується лише для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, а не є розрахунковою величиною для підвищення пенсії згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Законом України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року (в редакції, що діяла до 01.01.2008 року) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. При цьому фінансування виплат по даному Закону проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не з Пенсійного фонду України. Щодо виплати зазначеної надбавки дітям війни, то вказує на те, що виплата вказаної надбавки проводилась відповідно до змін до ст. 6 Закону, внесених  в закон, та постанов Кабінету Міністрів в розмірі 10% від прожиткового мінімуму.

Не заперечує, що Рішеннями Конституційного Суду України визнано неконституційними зміни редакції ст. 6 Закону України   «Про   соціальний   захист  дітей   війни». Разом з тим, вказував на встановлення пунктом 8 постанови Кабінету Міністрів № 530 від 28.05.2008 року виплату підвищення до пенсії дітям війни у розмірах: з 22 травня –48,1 грн., з 01 липня 48,2 грн., з 01 жовтня –49,8 грн., який хоча і був рішенням суду скасований, проте встановлення іншого розміру соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами, Законами України «Про Державний бюджет України» на відповідний  рік  не відбулось.

За вказаних обставин вважає, що підстав для підвищення пенсії позивачці у відповідності із Законом України   «Про   соціальний   захист  дітей   війни»немає.

Представник відповідача в установлений законом строк надав письмові заперечення проти позову.

Ухвалою Солом’янського районного суду м. Києва від 22.04.2011 року частину позовних вимог за період до 13.10.2010 року залишено без розгляду.

Відповідно до ст.. 183-2 КАС України, суддя розглядає справу в порядку  скороченого  провадження одноособово,  без  проведення  судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.  

Дослідивши матеріали справи,  суд  вважає, що  адміністративний позов підлягає  задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що позивачка, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва і отримує пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Позивачка має статус дитини війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що не заперечується відповідачем, а відтак, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом, в тому числі й право на державну соціальну підтримку - підвищення до пенсії в розмірі  30% мінімальної пенсії за віком, як визначено ст. 6 Закону в редакції, яка діяла до 01.01.2007 року, згідно з якою пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, дітям війни підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.  

Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист. Так, відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»була зупинена.

Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/07 визнано не конституційними (в тому числі) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Також суд звернув увагу парламенту, Президенту України та Уряду України про необхідність дотримання положень статей Конституції України, Бюджетного Кодексу України під час підготовки, ухвалення і введення в дію законів про Держбюджет.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28 грудня 2007 року № 107-6, який набрав чинності  з 01.01.2008 року, внесено зміни до Закону України «Про соціальний дітей інвалідів». Зокрема, статтею 6 вказаного закону після внесення передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановлено для учасників війни.   

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»визнані такими, що не відповідають Конституції України.   

Таким чином, у зв’язку з визнанням Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) відповідних положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»та Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», якими була зупинена дія положень чинного законодавства України (щодо 2007 року), чи вони змінені в сторону обмеження прав громадянина (щодо 2008 року), на підставі якого не була нарахована доплата до пенсії в повному обсязі, відповідач зобов’язаний здійснити перерахування пенсії, тобто привести у відповідність з рішеннями Конституційного Суду України розмір виплат доплати до пенсії.

При цьому відповідно до ст. 152 Конституції України, ст. 73 Закону України «Про Конституційний Суд України»закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Також в резолютивній частині  Рішення від 22.05.2008 року N10-рп/2008 зазначено, що положення  Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік  та  про  внесення змін до деяких законодавчих актів України»(107-17), визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.  

Тобто з набранням чинності вказаними рішеннями відповідно –з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року у позивача з’явилось право на підвищення пенсії у встановленому Законом розмірі. Отже, визначальним є наявність у позивача права на призначення та виплату підвищення до пенсії в розмірі 30%  мінімальної пенсії за віком, яке гарантоване ст. 46 Конституції України.

Проте на момент звернення позивачки до суду вимоги Закону не виконані і нарахування доплати до пенсії   здійснюється   у розмірі 10% мінімальної пенсії за віком.

Поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», застосовується не тільки виключно для визначення пенсій лише за цим Законом, але й не є перешкодою для застосування даної величини (мінімальної пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, та, зокрема, поширюється на дітей війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки чинним законодавством не встановленого іншого, крім передбаченого вказаним Законом мінімального розміру пенсії.

Суд виходить з того, що на час розгляду справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове соціальне страхування»і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум»від 15 липня 1999 року № 966- XIV, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.   

Таким чином, позивачка має право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком  як дитина війни, але отримує вищезазначене підвищення у розмірі, меншому, ніж встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме, відповідно до  постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року та з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України № 654 від 16.07.2008 року.    

Однак суд не може брати до уваги визначенні постанови Кабінету Міністрів № 530 від 28.05.2008 року та № 654 від 16.07.2008 року розміри підвищення до пенсії дітям війни, оскільки питання розміру підвищення пенсій дітям війни вирішені Законом України, а тому з огляду на загальні засади пріоритету законів над  підзаконними актами при розрахунку підвищення пенсії застосуванню підлягає саме Закон, а не постанова.

Крім того, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.06.2009 року п.п. 8 та 15 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»визнано незаконними.

Не підлягає застосуванню і ст. 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», виходячи з того, що за її нормою Кабінету Міністрів України надано право у 2010  році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Тобто, названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни»залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

З огляду на викладене, нарахування підвищення до пенсії у менших розмірах, ніж визначено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є неправомірним і суперечить Конституції України та вищевказаним Рішенням Конституційного Суду України. Як вже зазначалось вище, розмір щомісячного підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має становити 30% мінімальної пенсії за віком, яка відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що в свою чергу визначається на кожний рік законами «Про Державний бюджет України».

Згідно із Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати»№1646 -VI від 20.10.2009 року прожитковий мінімум для осіб, яки втратили працездатність, становить, зокрема, з 01.07.2010 року - 709,00 грн., з 01.10.2010 року - 723,00 грн., з 01.12.2010 року - 734,00 грн.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про обґрунтованість та задоволення вимог щодо визнання дій відповідача протиправними та зобов’язання здійснити перерахунок  до виплати  позивачці підвищення до пенсії з 13.10.2010 року, виходячи з того, що захисту підлягає порушене право, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та за вирахуванням здійснених відповідачем  за цей період виплат підвищення  до пенсії.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Крім того, слід зазначити, що відсутність коштів для забезпечення виплат доплати до пенсії не може братись до уваги, оскільки відсутність коштів не є підставою невиконання зобов’язань, покладених на управління законодавством, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань.

Керуючись Конституцією України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та 22.05.2008 року, ст.ст. 9, 11, 69-71, 86, 94, 183-2, 256 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:   

          Позов задовольнити.                      

          Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва щодо відмови в нарахуванні недоплаченої ОСОБА_1 державної соціальної допомоги - підвищення до пенсії з 13.10.2010 року протиправними.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                          

          Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 13.10.2010 підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного ст. 28 Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»,  за виключенням здійснених управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва таких виплат.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі –3,40 грн.

Постанова підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.      

Суддя: