Справа №  1-209/11

ВИРОК

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

16 травня 2011 року                                               Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого-судді                                                                                                    Ясельського А.М.,

при секретарі                                                                                                                Годинській К.Л.,

з участю прокурора                                                                                                        Заріцької О.А.,   

адвоката                                                                                         ОСОБА_1, ОСОБА_2.,                                                                             

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу по обвинуваченню:

                                                                         ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року

                                                                         народження, уродженця м. Києва, українця,

                                                                         громадянина України, не одруженого, не

                                                                         працюючого, освіта середня, зареєстрованого

                                                                         за адресою: АДРЕСА_2,

                                                                         проживаючого за адресою: АДРЕСА_3, раніше не засудженого, -

в скоєні злочинів, передбачених ст.ст. 190 ч.4, 357 ч.3 КК України,          

                                                       В  С  Т  А  Н  О   В  И  В:          

Особа, справа відносно якого виділена в окреме провадження, проживаючи з початку березня 2010 року в квартирі АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_4, звернув увагу на те, що останній постійно зловживає алкогольними напоями та у вказаній квартирі проживає один. Тоді особа, справа відносно якого виділена в окреме провадження, вирішив скористатись цим і заволодіти документами на вказану квартиру, щоб в подальшому продати її і заволодіти вирученими грошима. З цією метою особа, справа відносно якого виділена в окреме провадження,зателефонував своєму знайомому ОСОБА_3 і розповів про свої наміри, попросивши при цьому останнього допомогти йому в реалізації свого умислу. На дану пропозицію ОСОБА_3 погодився, вступивши з особою, справа відносно якого виділена в окреме провадження, в попередню злочинну змову. При цьому , розподіливши між собою ролі, суть яких зводилася до того, що особа, справа відносно якого виділена в окреме провадження, увійде в довіру до ОСОБА_4 та створить умови для заволодіння паспортом останнього та документами на квартиру, а в цей час ОСОБА_3 заволодіє вказаними документами та залучивши до  їхнього злочину невстановлену слідством особу, підробить паспорт громадянина ОСОБА_4

З метою виконання свого злочинного умислу особа, справа відносно якого виділена в окреме провадження,, діючи погоджено з ОСОБА_3 та невстановленою слідством особою, став постійно пригощати ОСОБА_4 алкогольними напоями. В кінці березня 2010 року, коли ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись в приміщенні своєї квартири, заснув, то особа, справа відносно якого виділена в окреме провадження, зателефонував ОСОБА_3 та повідомив про те, що ОСОБА_4 спить і є можливість заволодіти паспортом громадянина України на прізвище останнього. Після цього ОСОБА_3, діючи згідно досягнутої з особою, справа відносно якого виділена в окреме провадження, домовленості прибув до квартири АДРЕСА_1, і скориставшись тим, що ОСОБА_4 спить і не спостерігає за його діями, незаконно заволодів паспортом громадянина України серії НОМЕР_1, виданим 28.12.2010 року Оболонським РУ ГУМВС України  в м. Києві на прізвище ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, з метою його подальшого використання під час вчинення шахрайських дій.

В подальшому ОСОБА_3 передав вказаний паспорт невстановленій слідством особі, який підробив його, шляхом переклейки фотокартки ОСОБА_4, вклеївши у нього свою фотокартку. Після цього невстановлена слідством особа, шляхом обману, отримав дублікат свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Продовжуючи далі свої злочинні дії ОСОБА_3 та невстановлена слідством особа розмістили у всесвітній мережі інтернет оголошення про продаж вищевказаної квартири. При цьому ОСОБА_3, діючи згідно досягнутої домовленості, мав відповідати на телефонні дзвінки за вказаним оголошенням та домовлятися з громадянами про продаж квартири АДРЕСА_1.

          20.08.2010 року ОСОБА_3 на мобільний телефон зателефонував громадянин ОСОБА_5, нічого не підозрюючий про дійсні наміри ОСОБА_3 та домовився з ним про зустріч 21.08.2010 року в квартирі АДРЕСА_1.  

Зустрівшись 21.08.2010 року, приблизно в 10 годин з громадянином ОСОБА_5, ОСОБА_3, назвавшись племінником власника квартири громадянина ОСОБА_4, показав громадянину ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1. При цьому разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 був присутнім невстановлена слідством особа, який назвався власником вказаної квартири –ОСОБА_4 Згодом ОСОБА_3, ОСОБА_5 та невстановлена слідством особа домовились з ОСОБА_5 про продаж йому цього ж дня зазначеної квартири за 55 000 доларів США.

          Приблизно в 16 годин 30 хвилин 21.08.2010 року, ОСОБА_3 та невстановлена слідством особа, діючи погоджено між собою та особою, справа відносно якого виділена в окреме провадження, маючи умисел на заволодіння шляхом обману грошовими коштами у великих розмірах, прибули разом з громадянином ОСОБА_5 до приміщення нотаріальної контори, розташованої по АДРЕСА_4 в м. Києві, де, реалізуючи свій злочинний умисел, уклали договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. При цьому під час оформлення договору купівлі-продажу квартири, невстановлена слідством особа надав паспорт громадянина України серії НОМЕР_1, виданим 28.12.2010 року Оболонським РУ ГУМВС України  в м. Києві на прізвище ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, в якому була вклеєна його фотокартка. Після оформлення договору купівлі-продажу ОСОБА_3 отримав від громадянина ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 55 000 доларів США, що згідно курсу валют Національного банку України станом на 21.08.2010 року із розрахунку 789 гривень 03 копійки за 100 доларів США, становить 433 966 гривень 50 копійок, що в 600 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян і є особливо великим розміром.

Заволодівши таким чином грошовими коштами ОСОБА_5 в особливо великих розмірах, ОСОБА_3 та невстановлена слідством особа  з місця скоєння злочину втекли, розпорядившись ними на власний розсуд.          

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою винність в інкримінованих йому злочинах, передбачених ст.ст. 190 ч.4, 357 ч.3 КК України не визнав та суду показав, що неофіційно працював ріелтером з купівлі-продажу нерухомості в м. Києві та Київській області. На початку серпня 2010 року йому зателефонував знайомий ОСОБА_6, який повідомив, що є квартира АДРЕСА_1, яку власник хоче продати. Вони одразу домовилися про зустріч. На зустріч разом з ОСОБА_6 прийшов чоловік, який назвався ОСОБА_4 –власником квартири. Вони поспілкувалися та пішли дивитися квартиру, щоб він зміг знайти для неї покупця. Коли вони прийшли в квартиру, там був чоловік, який назвався братом ОСОБА_6 –ОСОБА_7. Подивившись квартиру, він почав підшукувати покупців. В середині серпня 2010 року йому зателефонував ОСОБА_4, який повідомив, що ОСОБА_6 помер, і він хоче скоріше продати квартиру. Тоді він через мережу Інтернет знайшов ОСОБА_5, який хотів придбати саме таку квартиру. Він домовився про зустріч з ОСОБА_5 та ОСОБА_4. Спочатку вони зустрілися зі ОСОБА_4, останній сказав, що повинен відійти у справах і підійде пізніше та залишив йому ключі від квартири, щоб він міг показати її ОСОБА_5 Коли він зустрівся з ОСОБА_5 і показав останньому квартиру, вони зателефонували ОСОБА_4, щоб покупець поговорив з продавцем і вони домовилися про остаточну ціну. Через деякий час підійшов ОСОБА_4 і вони пішли до ЖЕКу. ОСОБА_4 і ОСОБА_5 зайшли всередину, а він чекав на вулиці разом з дружиною ОСОБА_5 Останнього влаштовувала квартира та її ціна, а для оформлення купівлі-продажу потрібен був нотаріус, однак того дня нотаріуса знайти не вдалося і вони домовилися, щоб кожен шукав нотаріуса окремо. Через деякий час зателефонував ОСОБА_4 і сказав, що знайшов нотаріуса по вул. Туполєва, ОСОБА_5 погодився і вони всі разом зустрілися у нотаріуса. Нотаріус перевірив всі документи, підписали договір купівлі-продажу. Після оформлення угоди ОСОБА_4 дав йому винагороду в сумі 1000 доларів США і вони  розійшлися. 17.09.2010 року його затримали працівники міліції.

Не дивлячись на те, що підсудний ОСОБА_3 свою вину у скоєному не визнав, його вина повністю підтверджується:

-показаннями потерпілого ОСОБА_5, який під час судового слідства суду показав, що  в кінці літа 2010 року з дружиною ОСОБА_8 вирішили придбати квартиру. З цією метою  розмістив відповідне оголошення в мережі Інтернет з номером мобільного телефону. Через деякий час із ним зв’язався ОСОБА_3 і запропонував трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1. Вони домовилися про зустріч біля будинку, щоб подивитися квартиру. Наступного дня  з дружиною і дітьми приїхали до вищевказаного будинку та стали чекати продавця. До них підійшов ОСОБА_3 та сказав, що власник квартири затримується, але він може показати їм квартиру. Вони оглянули квартиру. Потім ОСОБА_3 зателефонував власнику квартири і вони домовилися зустрітися через півгодини. Вони зустрілися біля супермаркету «Сільпо», на місці подивилися документи на квартиру, а також паспорт. Поговоривши з власником, вони вирішили оформити купівлю-продаж в цей же день. Після цього вони пішли до ЖЕКу, щоб дізнатися, чи немає боргу за комунальні послуги. Його дружина і власник квартири зайшли всередину, а він, діти і ОСОБА_3 чекали на вулиці. Боргу не було, але ще потрібно було знайти нотаріуса, а тоді був передсвятковий день і кілька нотаріальних контор були зачинені. Тому вони вирішили шукати нотаріуса окремо. Через деякий час зателефонував ОСОБА_3 і сказав, що знайшли нотаріуса по АДРЕСА_4, і вони домовилися там зустрітися. Він приїхав з дружиною, вони зустрілися з власником і ОСОБА_3 Коли вони прийшли до нотаріуса, то  вирішили оформити квартиру на свою бабусю, яку привезли із собою. Нотаріус перевірила всі документи, коли їх підписали то  перерахував гроші та віддав їх ОСОБА_3 .В нотаріуса ОСОБА_3 назвався племінником власника квартири. Коли виявилося, що квартира не продавалася, намагався по телефону зв»язатисмь з ОСОБА_3, але номер був постійно поза зоною досяжності.. Потім  звернувся до міліції, де написав відповідну заяву;

-показаннями свідка ОСОБА_9, яка під час судового слідства суду показала, що у неї є син –ОСОБА_4. В  його власності знаходиться квартира АДРЕСА_1. Майже весь час син проживав разом із нею на дачі в с. Кулинцівське Іванківського р-ну Київської обл. Приблизно наприкінці січня 2010 року він поїхав до м. Києва, щоб переоформити собі пенсію, і проживав у своїй квартирі. Однак усі оригінали на зазначену квартиру знаходились у неї. Приблизно наприкінці березня 2010 року вона приїхала до свого сина  до  квартири. Коли вона зайшла до квартири, то побачила, що, крім сина, там знаходяться ще двоє незнайомих хлопців. Син їй пояснив, що пустив пожити трохи  двох братів –ОСОБА_6 та ОСОБА_7. Приблизно на початку квітня 2010 року їй на мобільний телефон зателефонував її син ОСОБА_4 та повідомив, що він в лікарні з переломом ноги. Вона одразу поїхала в лікарню до нього. Після лікарні вона поїхала до квартири сина для того, щоб знайти його паспорт. Приїхавши до квартири, вона побачила, що в квартирі знаходиться один з братів –ОСОБА_6. Паспорта сина  так і не знайшла, і дала братам два дні, щоб вони виїхали з квартири. Через кілька днів  замінила двері до квартири. Ще через кілька днів зателефонував син і сказав, що до нього в лікарню приїхав ОСОБА_6 та сказав, що не може попасти до квартири та забрати свої речі, а також, що у нього також зламана нога. Коли  поїхала до квартири сина, біля будинку зустрілася з ОСОБА_6. Разом з ним був чоловік, який представився ОСОБА_10. ОСОБА_10 попросив її дозволити ще пожити братам в квартирі.Сказав, що буде платити за оренду, на що вона погодилась. Ще через місяць вона знову дозволила пожити ОСОБА_6 за гроші до липня 2010 року. Приблизно 20.08.2010 р. вона приїхала до квартири та побачила, що квартира знаходиться в страшному стані та відсутня майже вся побутова техніка, яка там стояла. Вона зателефонувала ОСОБА_10 і сказала, щоб їй повернули ключі від квартири і вибиралися звідти. Він почав її вмовляти ще продовжити оренду ще на один місяць, дав їй ще 2000 грн. та 1500 грн. за завдані збитки, а ключі від квартири  їй так і не повернув. Тоді вона звернулася до дільничного інспектора. Він кілька разів намагався зайти до квартири, але ніхто йому не відчиняв. Під час розмови з ДІМ він питав її, чи могла б вона здати квартиру йому з дружиною, і вона погодилася. Я поприбирала у квартирі, домовилася з ДІМ про оренду і передала йому ключі від дверей. Через деякий час їй зателефонував ДІМ і запитав, чи була вона у квартирі, а то вікна були відкриті, але до квартири вона не заходила і зрозуміла, що це ОСОБА_6 чи ОСОБА_10 там були. Тоді вона знову замінила двері. Через кілька днів після переїзду до квартири їй знову зателефонував ДІМ і сказав, що до нього підійшли люди і сказали, що купили квартиру сина кілька днів тому. Але такого просто бути не могло, тому що після лікарні вона забрала сина до себе в с. Кулинцівське, ніякої згоди на продаж квартири він не давав і оригінали документів на право власності були весь час у неї. Після цього вона приїхала в Київ і звернулася до Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві;

-показаннями свідка ОСОБА_4, який під час судового слідства суду показав, що познайомився з ОСОБА_6. Його знайомі попросили його, щоб він пустив останнього пожити на декілька днів. Він погодився і пустив його самого.Через кілька днів з’явився його брат ОСОБА_7, а потім ОСОБА_6 зламав ногу, він їх пожалів і вони так і залишилися жити у його квартирі. Потім ногу поламав сам і потрапив до лікарні. Про те, що квартира начебто продана, йому розповіла  мати –ОСОБА_9. Ніякої згоди на продаж своєї квартири  не давав, оригінали документів на право власності на квартиру весь час знаходилися у його матері;

-показаннями свідка ОСОБА_8, яка під час судового слідства суду показала, що є цивільною дружиною потерпілого ОСОБА_5. Вкінці літа 2010 року вони з чоловіком ОСОБА_5 вирішили придбати квартиру. З цією метою чоловік розмістив відповідне оголошення в мережі Інтернет з номером мобільного телефону. Через деякий час з ними зв’язався чоловік, який назвався власником квартири, і запропонував продати їм трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1. Вони домовилися наступного дня про зустріч біля будинку, щоб подивитися квартиру. Наступного дня вона з чоловіком і їх двома дітьми приїхали до вищевказаного будинку та стали чекати продавця. Потім їм зателефонував власник квартири і сказав, що квартиру їм покаже його племінник ОСОБА_15. Через деякий час до них підійшов підсудний ОСОБА_3, який представився племінником власника квартири ОСОБА_15, вони піднялися в квартиру та оглянули її. Потім підсудний зателефонував власнику квартири і вони домовилися зустрітися через півгодини. Вони зустрілися з власником квартири та підсудним біля супермаркету «Сільпо», на місці подивилися документи на квартиру, а також паспорт власника. Поговоривши з власником, вони вирішили оформити купівлю-продаж в цей же день, оскільки квартира та її ціна їх повністю влаштовувала. Власник квартири пояснив, що йому потрібно швидко продати квартиру, бо він вже вніс завдаток за приватний будинок і якщо він не розрахується повністю, він втратить і будинок, і свій завдаток. Після цього вони пішли до ЖЕКу, щоб дізнатися, чи немає боргу за комунальні послуги. Боргу не було, але ще потрібно було знайти нотаріуса, а тоді був передсвятковий день і кілька нотаріальних контор були зачинені. Тому вони вирішили шукати нотаріуса окремо. Через деякий час їм зателефонували і сказали, що знайшли нотаріуса по АДРЕСА_4, і вони домовилися там зустрітися. Вони приїхали з чоловіком і дітьми, зустрілися з власником і підсудним. Коли вони прийшли до нотаріуса, то вирішили оформити квартиру на свою бабусю. Тому вони поїхали за бабусею, і привезли її до нотаріуса. Нотаріус перевірила всі документи, власник квартири, підсудний і її чоловік пішли розраховуватися, чоловік та підсудний почали перераховувати гроші, Перерахувавши гроші, її чоловік загорнув їх в пакет та віддав підсудному. Після цього вони з родичами чекали деякий час, щоб забрати всі документи у нотаріуса, а підсудний з власником квартири пішли. Вони домовлялися з власником, що останній повністю виїде з квартири через два тижні. Через кілька днів після купівлі-продажу вона разом з чоловіком поїхала до придбаної квартири, щоб зробити заміри для ремонту. Ключів від квартири у них ще не було, вони ще їх не забрали у власника. Ключів від домофону у них також не було, тому вони почекали, коли двері хтось відкриє, а піднявшись до квартири помітили, що двері квартири замінені на нові. Вони дзвонили у двері, але ніхто не відчинив. Коли вони вийшли на вулицю то побачили, що до під’їзду під’їжджає вантажний автомобіль і 2 чоловіків і дівчина починають розвантажувати речі. Вони запитали їх, з якої вони квартири, чоловік відповів, що вони квартиранти з кв. АДРЕСА_1. Тоді вони сказали, що купили цю квартиру кілька днів тому, а чоловік сказав, що зняв квартиру і що власниця квартиру не продавала, і порадив їм звернутись до міліції, що вони і зробили;

-показаннями свідка ОСОБА_7, який під час судового слідства змінив покази, які він давав на досудовому слідстві про причетність його брата та інших осіб до заволодіння квартири та суду показав, що він тимчасово проживав у квартирі АДРЕСА_1 зі своїм братом ОСОБА_6.  Про продаж цієї квартири йому нічого не відомо. Підсудного він бачив лише один раз;

-показаннями свідка ОСОБА_11, яка під час судового слідства суду показала, що працює приватним нотаріусом. Приблизно 21.08.2010 року до неї звернувся чоловік, який назвався ОСОБА_4 та надав свій паспорт. ОСОБА_4 попросив її оформити договір купівлі-продажу квартири і, якщо вона згодна, то він з покупцями під’їдуть трохи пізніше. Вона погодилася і через кілька годин того ж дня до її нотаріальної контори приїхали продавець ОСОБА_4 і покупець ОСОБА_12 разом зі своєю онукою, її чоловіком та дітьми. Після цього вона провела всі обов’язкові нотаріальні дії: перевірила всі надані їй документи, перевірила квартиру на предмет арешту тощо. Власник квартири написав дві заяви: про те, що він не перебуває у шлюбі та що вперше продає свою квартиру. Власник квартири ОСОБА_4 надав їй свій паспорт, ідентифікаційний код та документи на право власності на квартиру, при чому на свідоцтві про право власності стояла помітка «Дублікат», також форму № 3 з ЖЕКу. ОСОБА_4 на її питання пояснив, що оригінал свідоцтва загубився, тому він отримав дублікат. Також на її питання, чому він продає квартиру і де він буде жити, ОСОБА_4 пояснив, що будує приватний будинок і буде жити там після продажу квартири, а гроші йому потрібні, щоб закінчити будівництво. З усіма документами все було гаразд, тому вона посвідчила договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. Розрахунок між покупцем і продавцем відбувався без її участі та присутності;

-показаннями свідка ОСОБА_12, які згідно ст. 306 КПК України були оголошені в судовому засіданні про те, що 21.08.2010 року вдень їй на мобільний телефон зателефонувала онука та попросила, щоб вона під’їхала до АДРЕСА_4 для того, щоб оформити  договір купівлі-продажу. На це вона погодилась та приблизно в 16 годин зустрілася з ОСОБА_5 та ОСОБА_8 біля приміщення нотаріальної контори за вищевказаною адресою. Через деякий час до них підійшло двоє раніше не знайомих їй чоловіків, які, як вона зрозуміла були особами зі сторони продавців. Один був молодший, другий по старше. Після цього вони зайшли в приміщення нотаріальної контори, де чоловік, який був старший за віком надав нотаріусу паспорт на прізвище ОСОБА_4, а також документи на квартиру. Після цього нотаріус вивчивши дані документи склав договір - купівлі продажу. Після цього ОСОБА_5 та ОСОБА_8 вийшли до іншого приміщення, де ОСОБА_5 розрахувався з продавцями квартири. Після цього вони повернулися та вони отримали свої копії договору купівлі-продажу. Після отримання всіх необхідних документів продавці пішли, а вони залишилися чекати до оформлення всіх документів. Після цього вона передала документи на квартиру своїй онуці і вони поїхали по домівках.                                                

-показаннями свідка ОСОБА_13, який під час судового слідства суду показав, що проводив досудове слідство по даній кримінальній справі та направляв справу до суду. Під час досудового слідства він не застосовував до підсудного та свідків заборонених методів дізнання. Свідок  ОСОБА_7 покази давав добровільно і вони  були записані в протоколі допиту;

-протоколом очної ставки від 17.09.2010 року, проведеної між підозрюваним ОСОБА_3 та потерпілим ОСОБА_5, згідно якого останній підтвердив покази, дані ним в ході досудового слідства (т.1 а.с. 150-152);

-протоколом очної ставки від 17.09.2010 року, проведеної між підозрюваним ОСОБА_3 та свідком ОСОБА_8, згідно якого остання підтвердила покази, дані нею в ході досудового слідства (т.1 а.с. 147-149);

-протоколом очної ставки від 17.09.2010 року, проведеної між підозрюваним ОСОБА_3 та свідком ОСОБА_14, згідно якого останній підтвердив покази, дані ним в ході досудового слідства (т.1 а.с. 144-146);

-протоколом виїмки від 21.10.2010 року, згідно якого у нотаріуса ОСОБА_11 було вилучено документи, на підставі яких було посвідчено договір - купівлі продажу квартири АДРЕСА_1 (т.2 а.с.16);

-висновком почеркознавчої експертизи № 541 від 29.10.2010 року, згідно якого підписи від імені ОСОБА_4 в оригіналі договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 21.08.2010 року, а також заявах від імені ОСОБА_4 до нотаріальних органів від 21.08.2010 року, виконані не гр. ОСОБА_4, а іншою особою (т.2 а.с. 45-49);

-постановою про визнання і прилучення до справи речових доказів від 06.12.2010 року (т.2 а.с. 51-52).

Покази підсудного ОСОБА_3 про те, що він ніякого відношення до заволодіння грошима потерпілого немає, так як тільки допомагав продати квартиру  на думку суду, не відповідають дійсності, оскільки спростовуються показами потерпілого ОСОБА_5 і свідка ОСОБА_8 про те, що він їм представлявся племінником  власника квартири та безпосередньо одержав гроші за продажу квартири, документами, сукупністю досліджених доказів по справі і суд розцінює їх , як бажання підсудного пом"якшити, а при можливості уникнути кримінальної відповідальності

          Аналізуючи зібрані матеріали в їх сукупності,  суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_3 доведена повністю та кваліфікація його дій за ст. 190 ч.4, 357 ч.3  КК України вірна, оскільки він за попередньою змовою групою осіб, шляхом обману, заволодів в особливо великих розмірах чужим майном та незаконно заволодів паспортом громадянина України.

Призначаючи підсудному ОСОБА_3 вид та міру покарання у відповідності до ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, обставини скоєння злочинів, враховує особу підсудного, що характеризується позитивно, раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, вчинений ним злочин передбачений ст. 190 ч.4 КК України, згідно ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, а вчинений ним злочин передбачений ст. 357 ч.3 КК України, згідно ст. 12 КК України, відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості. Згідно ст.ст. 66 КК України, обставина, що пом’якшує покарання підсудного ОСОБА_3,є відшкодування завданих збитків. Обставин, що обтяжують покарання підсудного, судом не встановлено. На підставі викладеного суд приходить до висновку, що останньому необхідно обрати міру покарання у виді позбавлення волі.

Стягнути із підсудного ОСОБА_3 вартість проведення почеркознавчої експертизи в сумі 1 318 гривень 36 копійок.

Провадження по справі за цивільним позовом потерпілого ОСОБА_5 підлягає, відповідно до ст. 205 ЦПК України закриттю, оскільки позивач відмовився від позову в зв’язку із добровільним його погашенням.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 321-324 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні злочинів, передбачених ст. 190 ч.4, 357 ч.3 КК України та призначити покарання:

- за ст.190 ч.4 КК України  у виді 5 (п»яти) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна;

- за ст. 357 ч.3 КК України у виді 2 (двох) років обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_3 призначити остаточне покарання у виді 5 (пяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу засудженому ОСОБА_3 залишити без змін - тримання під вартою в Київському СІЗО № 13 Державного департаменту України з питань виконання покарань.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_3 рахувати з 17 вересня 2010 року.

Стягнути із засудженого ОСОБА_3 вартість проведення почеркознавчої експертизи, що становить 1 318 (одну тисячу триста вісімнадцять ) гривень 36 копійок на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві (ГУДКУ у Київській області, р/р № 31253272210699, код ЗКПО 25575285, МФО 821018, призначення платежу: 10130).

Речові докази: документи, які згідно постанови слідчого від 06.12.2010 року (т.2 а.с. 51-52) були приєднанні до матеріалів кримінальної справи –залишити на зберігання при матеріалах кримінальної справи.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва протягом 15 днів з моменту проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою,- в тож же строк з моменту вручення йому копії вироку, шляхом подачі апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва.

СУДДЯ: