Справа № 1-451/11

В  И  Р  О  К

І М Е Н Е М            У К Р А Ї Н И

06 квітня 2011 року                                                Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого-судді                                                                                                    Ясельського А.М.,

при секретарі                                                                                                               Годинській К.Л.,

з участю прокурора                                                                                                   Смітюх В.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу по обвинуваченню:

                                                                    ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Бердичів Житомирської

                                                                    області, українця, громадянина України, освіта

                                                                    неповна вища, не одруженого, тимчасово не

                                                                    працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не

                                                                    судимого, -

в скоєні злочину, передбаченого ст. 383 ч.2 КК України,

                                                       В  С  Т  А  Н  О   В  И  В:

          ОСОБА_1 24.02.2011 року звернувся до Святошинського РУ ГУ МВС України  в м. Києві з усною заявою (повідомленням) про злочин, про що о/у СКР ТВМ-1 лейтенантом міліції ОСОБА_2 було складено відповідний протокол. Так, ОСОБА_1 повідомив, що в період часу з 22 години 00 хвилин 23.02.2011 року по 12 годину 00 хвилин 24.02.2011 року невстановлена особа незаконно заволоділа його автомобілем марки «MERCEDES BENZ –C-180», темно-синього кольору, д.н.з. НОМЕР_1 (реєстрації Республіки Польша), кузов № НОМЕР_2, що перебував на не охоронюваній стоянці біля будинку по вул. Депутатська, 23-А в м. Києві. ОСОБА_1 був попереджений про кримінальну відповідальність згідно ст. 383 КК України за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину.

          23.02.2011 року о 10 годині 00 хвилин у м. Сімферополь АР Крим, ОСОБА_1 продав вищевказаний автомобіль гр. ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, за грошову винагороду в сумі 1400 доларів США та 800 гривень.

          ОСОБА_1 про викрадення власного автомобіля повідомив органи внутрішніх справ після продажу даного автомобіля, з метою отримання довідки про викрадення автомобіля та в подальшого не вивезення авто з території України до республіки Польща. Гроші отримані від продажу автомобіля ОСОБА_1 мав намір залишити собі. Громадянина ОСОБА_4 ОСОБА_1 не повідомляв про намір подавати заяву про викрадення автомобіля до органів внутрішніх справ.

    Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою винність в інкримінованому йому злочині, передбаченому ст. 383 ч.2 КК України визнав повністю, в скоєному  розкаявся та підтвердив  вищезазначені обставини справи.

Враховуючи те, що учасниками процесу не оспорювались фактичні обставини справи і судом встановлено, що учасники процесу правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позицій, а тому вислухавши думку учасників судового розгляду та роз’яснивши їм положення ст. 299 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження інших доказів по справі.

          Аналізуючи зібрані матеріали в їх сукупності, суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_1 доведена повністю та кваліфікація його дій за ст. 383 ч.2 КК України вірна, оскільки він, завідомо неправдиво повідомив органи дізнання про вчинення злочину, вчинивши це з корисливих мотивів.          Призначаючи підсудному ОСОБА_1 вид та міру покарання у відповідності до ст. 65 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини скоєння злочину, враховує особу підсудного, що характеризується позитивно, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, раніше не судимий, вчинений ним злочин, згідно ст. 12 КК України, відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості. Згідно ст. 66 КК України, пом’якшуючою його відповідальність обставиною, є щире каяття. Згідно ст. 67 КК України, обставин, що обтяжують покарання підсудного ОСОБА_1, судом не встановлено. На підставі чого суд приходить до висновку про можливість перевиховання підсудного ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства, в зв’язку з чим вважає за необхідне застосувати до останнього ст. 75 КК України.          

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 321-324 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винним в скоєні злочину, передбаченого ст. 383 ч.2 КК України і призначити покарання у виді  2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбуття покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 2 (два) роки та на підставі ст. 76 КК України зобов’язати не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання; періодично з’являтись для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.            

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу засудженому ОСОБА_1 залишити без змін –підписку про невиїзд.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва протягом 15 днів з моменту проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Святошинський районний суду м. Києва.

СУДДЯ: